Будинок священника став прихистком для переселенців
Цікавий соціальний проєкт втілили разом зі своїм священником Петром Верхоляком жителі села Устя, що неподалік Миколаєва над Дністром. На мансардному поверсі парафіяльного будинку облаштували своєрідний центр надання послуг українцям, які через війну змушені були покинути рідні домівки
Тут є кімнати для проживання шести осіб, кухня-студія, санвузол, простора зала для проведення зустрічей, у цокольному приміщенні - пральня з двома пральками і сушарнею. Будь-хто з внутрішньо переміщених осіб у зручний для нього час може скористатися послугами цього «парафіяльного хабу». Нові постояльці у будинок священника вселяться наступного тижня…
На початку «великої війни» Устя прийняло 138 біженців з районів бойових дій, серед них — пів сотні дітей. Найпершим новий дах над головою дав гостям отець Петро — відвів їм перший поверх плебанії, а сам переїхав жити у родинне село…
Дехто з переселенців жив у хатах старої забудови, де не було комунальних вигод — ванни, туалету, не було де випрати одяг. Допомагали, звичайно, сусіди, але певний дискомфорт все ж таки існував…
Вирішити ці клопоти і взявся отець Петро, який, до слова, ще є фацилітатором (досліджувачем проблем у громадах) благодійного фонду «Стрий-Карітас». Устянці розробили відповідний проєкт, подали його у «Карітас», який мав програму швидкого реагування на виклики війни. Там і виділили для реалізації згаданого проєкту 261 тис. грн. Це була третина необхідного. Решту коштів зібрали устянські парафіяни. Вони ж працювали на спорудженні хабу.
— Я вражений нашими людьми, які виявляють дивовижну солідарність з тими, хто потребує допомоги, — каже о. Петро Верхоляк. — Мені часто доводилося бувати з паломницькими поїздками за кордоном. Дивувався, що іноземці відважуються на три дні прийняти у своїх домівках чужих людей. А українці, виявляється, ще крутіші! Ми приймаємо на місяці, а якщо потрібно буде — то і надовше готові відчинити двері своїх домівок, готові відкрити їм свої серця!
Тим часом отець Петро думає над здійсненням іншого задуму: хоче облаштувати санвузли і у тих будинках, де зараз живуть внутрішньо переміщені особи.
Завдяки зусиллям священника і з допомогою ЮНІСЕФ та Українського католицького університету в Усті реалізували ще один проєкт -«простір, дружний для дітей». Біля церкви облаштували намет, де є все необхідне для проведення розвиткових ігор. Малюки сюди приходять з батьками, проводять там вільний час. На осінь-зиму цей «дитячий простір» перемістили у «парафіяльний хаб».
Цей незвичний центр надання соціальних послуг освятив владика Тарас Сеньків. Стрийська єпархія УГКЦ з перших днів повномасштабного вторгнення багато робить для підтримки внутрішньо переміщених осіб. В єпархійному управлінні облаштовано такий же, як в Усті, соціальний простір, де переселенці отримують продукти, одяг. Єпархійний «Карітас» з благословення єпископа по всій області розвозить місячні продуктові набори.
