Передплатити

«Магомаєв не співав «Дивлюсь я на небо…», а переживав цю українську пісню на сцені»

Сьогодні, 3 грудня, у Трускавці стартував IV пісенний конкурс «Пам’яті Мусліма Магомаєва», медіапартнером якого є газета «Високий Замок»


У перший конкурсний день учасники виконували класичний твір і співали Дивлюсь я на небо… Фото автора

Коли чотири роки тому я вперше почула, що у Трускавці мають намір організувати пісенний конкурс «Пам'яті Мусліма Магомаєва», щиро здивувалася. Просто тоді не розуміла, чому конкурс пам’яті азербайджанського співака вирішили проводити у Трускавці. На моє запитання відповів організатор конкурсу — народний артист України, голова Азербайджанського культурного центру імені Мусліма Магомаєва, Посол Миру Гурбан Аббасов. І запросив видання «Високий Замок» підтримати цей неймовірний захід.

— Магомаєв — мій кумир. Я навчався правильного вокалу на його школі, на його культурі. Давно виношував мрію про такий конкурс. Ще до війни ми готувалися до проведення першого концерту в Україні, присвяченого творчості цього великого виконавця. Були підписані усі документи, продумано репертуар, але через сумні події 2013−2014 років відмовилися від проведення грандіозного концерту. Пізніше проводили концерти пам’яті Магомаєва, але не такі гучні, як планували. Це все нагромаджувалося, як сніжний ком, а далі вже тримати у собі цю ідею і бажання зробити такий фестиваль не було сили. Розумієте, Магомаєв дуже любив Україну, співав українські пісні. Тому провести конкурс, як кажуть, «для галочки» не можна. Пригадую, коли я вчився в училищі, Муслім Магомаєв співав «Дивлюсь я на небо…» і сам собі акомпанував. Це було щось неймовірне, хапало за душу. Він не співав цю пісню, а переживав її на сцені. Це була маленька вистава. Не кожен український співак міг так її виконати, як азербайджанець Магомаєв.

— А чому цей фестиваль вирішили провести не у великому місті, а у Трускавці?

— В Україні нема негарних міст. У кожному є свій шарм. Але нам, організаторам, подобається Трускавець. Насамперед через те, що це курортне місто, сюди приїжджають з усього світу, і азербайджанці у тому числі. А чому Трускавець не може зрівнятися зі Сопотом чи Юрмалою, щоб раз на рік тут проводити такий знаменитий конкурс, що стане відомим на увесь світ? Окрім того, нам щороку допомагає у проведенні конкурсу мер Трускавця Андрій Кульчинський, який дбає про культурний рівень міста.

І конкурс стартував вчетверте. Незмінним головою журі залишився його ідейний «батько» Гурбан Аббасов з телеведучою і співачкою Наталією Кудряшовою. Уже вчетверте до Трускавця приїжджають члени журі — завідувач кафедри сольного співу Національної музичної академії імені Чайковського, народний артист України Олександр Дяченко, завідувачка кафедри академічного співу Львівської Національної музичної академії імені Лисенка, народна артистка України Людмила Божко. Вперше членом журі стала професор Бакинської музичної академії кафедри сольного співу Гюльмаз Ісмаїлова.

Як і у попередні роки, наша газета нагороджує «свого» фаворита. Це буде інтерв'ю у нашій газеті з обраним дипломантом. Я прослухала усіх 18 учасників, і, зізнаюся, обрала б для інтерв'ю усіх. Бо вибрати найкращого з найкращих — справа нелегка.

У перший конкурсний день учасники виконували класичний твір і співали «Дивлюсь я на небо…». Саме цей твір став обов’язковим у конкурсному виконанні для всіх. І попуск на кшталт «я не знаю української» — не має ніхто. І це, попри те, що участь, як і у попередні роки, беруть, окрім українських учасників, зарубіжні — Кую Лю з Китаю, Єрмек Берімжанов та Аліш Бібарис — обидва з Казахстану і Урфан Джафаров з Азербайджану.

Не можу не захоплюватися і жіночим вокалом. Хоча, на перший погляд, складно уявити собі дівчат, які співають «Дивлюсь я на небо…». Але це лише «на перший погляд». Бо українські дівчата можуть все!

Свого фаворита я ще не обрала, бо попереду другий тур і фінал. Пригадую, торік я також довго вагалася з вибором. Але коли на вечірці у невимушеній обстановці Андрій Оленин з Тернополя заспівав «Чорнобривці», усі сумніви відпали. З Андрієм Олениним ми невдовзі записали інтерв’ю.

Читайте також:

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Життя
  • «Магомаєв не співав «Дивлюсь я на небо…», а переживав цю українську пісню на сцені»