«Лише в одному місці на землі є «Нафтуся»

Як у місті «Нафтусі» живуть внутрішньо переміщені особи? Що тут робиться для того, щоб, попри жодні випробування, курорт залишався конкурентоздатним, мав гарні перспективи для розвитку? Розмовляємо про це з міським головою Трускавця Андрієм Кульчинським.

Порядок денний визначає війна

— У далекому від лінії фронту Трускавці війна не відчувається так болісно та гостро, як у Запоріжжі, Харкові, Дніпрі… Як і в мирний час, українці приїжджають на курорт для того, щоб лікуватися та відпочити. А ще — щоб бодай трішки забути про сьогоднішнє жахіття. Скажіть, будь ласка, пане Андрію, за яким порядком денним живе сьогодні місто «Нафтусі»?

— Наш порядок денний визначений, з одного боку, географічним розташуванням, з іншого ж — статусом міста. Трускавець — це курорт на заході країни. Із самого початку війни до нас масово почали прибувати внутрішньо переміщені особи. Прийняли всіх. Допомогли з поселенням, харчуванням, одягом та медикаментами.

Другий фактор — це відновлювально-реабілітаційні можливості. На території курортної громади функціонують заклади, в яких відпочивають та проходять реабілітацію постраждалі від війни. Курорт працює. Ніхто ж не скасовував проблеми у людей зі здоров’ям.

Особливо гостро сьогодні постало питання безпеки. Тому додатково встановлено багато нових камер вуличного спостереження. Це полегшує роботу поліції, покращує почуття комфорту. Більшість світильників вуличного освітлення замінено на економніші, але з більшою яскравістю ЛЕД-світильники.

Отримали ще одне місто

— На початку війни, коли евакуаційні потяги до Трускавця прибували по кілька разів на день, у місті, як тоді казали, близько 100 тис. осіб отримали притулок. Що змінилося сьогодні? Скільки внутрішньо переміщених українців на даний час перебуває на курорті?

— Як свідчить статистика, станом на сьогодні в Трускавці проживає 12,5 тис. внутрішньо переміщених осіб і 19 тис. корінних жителів. Людей стало набагато більше. По суті, ми отримали ще одне місто. Додалося турбот. Прибулі до міста-курорту співвітчизники користуються нашою інфраструктурою. Їх обслуговують в управлінні соціального захисту та інших структурних підрозділах міської ради. У Трускавці вони отримують медичну допомогу, їхні діти ходять до шкіл, садочків.

Ми дуже раді, що нам виявилось під силу прихистити наших братів і сестер зі сходу та півдня. Так, спеціально до цього не готувалися. Але у наш дім прийшла війна. Довелось багато чим ділитися, мобілізувати свої ресурси, щоб допомогти тим, хто потрапив у набагато гіршу ситуацію, ніж ми. В Трускавці порядок, всі служби працюють, — це свідчить, що даємо собі раду.

Війна, усі інші спричинені нею форс-мажорні обставини змусили нас переглянути свої ресурсні можливості. Трускавець, як місто медиків володіє великим оздоровчим потенціалом, тож, адаптуючись до нових умов, ми посилили реабілітаційну складову. Хірургічну допомогу, коли це необхідно, отримують прибулі до нас потерпілі, і психіатричну, і, звісно ж, моральну. Але, крім того, курорт, працюючи за своїм призначенням, надає комплексну санаторну допомогу, як це було завжди.

15 млн 730 тис. грн для потреб ЗСУ

— Нашим воїнам на фронті багато чого не вистачає. Вся Україна, мільйони наших співвітчизників донатять на потреби рідного війська. Як оцінуєте доробок Трускавця у тому, що стосується підтримки ЗСУ?

— Всією громадою допомагаємо ЗСУ. У дитячих садочках малеча малює листівки, у школах на благодійних ярмарках учні збирають кошти та продукти. Багато жителів громади волонтерить, збирає кошти на благодійних заходах, концертах, зустрічах, аби підтримати військових. Кожен до допомоги долучається, як може. Плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки, шиють одяг, передають продукти харчування, збирають кошти на автомобілі. На ЗСУ виділяємо кошти з місцевого бюджету. Попри те, що 2024 році було забрано з доходів бюджету близько 20 млн грн в державний бюджет, Трускавецька громада виділила 15 млн 730 тис. грн, які за різними програмами адресовано на потреби ЗСУ. За ці кошти закупили дрони та засоби радіоелектронної боротьби. У 2025 році прогнозована дохідна частина буде ще меншою в зв’язку з відміною частини державних дотацій. Розуміємо куди підуть ці кошти. Проте на допомогу ЗСУ будемо виділяти і надалі.

З найбільшою користю для громади та держави

— Один з найбільших викликів сьогодні — це масовий виїзд українців за кордон. Люди не тільки від війни втікають, а й від інших випробувань. Важко, майже неможливо сьогодні середньостатистичній молодій українській сім’ї заробити достатньо коштів для того, щоб, наприклад, придбати собі помешкання. Що скажете про Трускавець?

— Стабільна демографічна ситуація для нас є надважливим питанням. Зараз ми намагаємось створювати додаткові сильні магніти, які б мотивували людей залишатися жити в Трускавці. Тому ретельно дбаємо про те, щоб бюджетні кошти використовувались з найбільшою користю для громади та держави. Гроші, які ми заробили та вклали у медицину, школи, різні соціальні напрями, «працюють» на благо всіх. Розумно використані капіталовкладення — одна з причин того, чому з Трускавця менше жителів виїжджає за кордон, ніж з інших міст. Люди прийняли для себе рішення залишитись дома. Саме тут боротися за Україну, а не рятуватися від випробувань в іншій країні.

На початку великого шляху

— Трускавець має міцні побратимські стосунки з громадами з Польщі, Німеччини та інших країн. Як під час війни комунікуєте з партнерами?

— Важко переоцінити значення допомоги, яку ми отримували від наших закордонних партнерів у перші дні повномасштабної агресії, коли люди, втікаючи від жахіть війни, приїжджали до Трускавця без нічого. Усіх їх треба було зустріти та заспокоїти, нагодувати, надати якийсь притулок. Нам було б набагато важче тоді, якби не закордонна допомога. Гуманітарні вантажі надходили дуже часто, найбільше — з Польщі, з польських міст-партнерів Трускавця. Призначались вони не лише для перебуваючих у нас переселенців, а й для жителів міст, з якими Трускавець мав пряме залізничне сполучення. Окремо хочу сказати про Харків. Туди, як і до інших міст на сході, допомогу відправляли упродовж багатьох днів. Призначений для цього закордонний вантаж підвозили волонтери на перон нашого залізничного вокзалу і ввечері того ж дня все вантажили на поїзд. Інколи здавалося, що цим були зайняті сотні людей.

Не забули закордонні партнери про нас і сьогодні. Але теперішня допомога, зрозуміло, відрізняється від того, що ми потребували та отримували на початку війни. Основні зусилля на третьому році війни сконцентровані на розширення грантової співпраці. Умови участі у спільній з іншими країнами реалізації програм покращились після надання Україні мандату кандидата на вступ до Європейського Союзу. Це відчули всі. Особливо це далося взнаки у Трускавці, який свої переваги перед іншими громадами має ще й як член Європейської Асоціації історичних термальних курортів. До цього елітного курортного товариства нас прийняли у 2022 році. Перед нами відчинили нові двері для співпраці. Завдяки новим можливостям ми отримали грантові кошти з Польщі, Німеччини, Франції, Південної Кореї, США, Тайваню, ООН. Активно співпрацюємо із громадськими організаціями в Україні і Євросоюзу. Роботи тут дуже багато. Тому висловлюсь коротко: стоїмо на початку великого шляху.

Нафтове походження чудо-водички

— Трускавець тривалий час розвивався без належної конкуренції. Довго в Україні не було курорту, який володів би такою ж потужною, як у Трускавці, бальнеологічною базою. Тепер є. Багато людей, оминаючи Трускавець, на відпочинок та лікування до Східниці прямують. Чому так? Бо, як самі ж відпочивальники пояснюють, у Східниці є більше мінеральних джерел. Як ставитесь до таких неофіційних «оцінок»?

— Почнімо з головного. Кожен бальнеологічний курорт має свої мінеральні води. «Нафтуся», «Марія», «Софія», «Броніслава», «Юзя» є лише в одному місці. У Трускавці! Більше ніде їх немає. І нема з чим їх порівнювати. В Східниці є свої джерела. Вони інші, зовсім іншого складу. Щоб бути максимально коректним наголошую, що в нашому місті щоденно працюють дві лабораторії, які постійно моніторять склад води. І в центральному бюветі подається вода якісна, згідно з усіма стандартами, в потрібному температурному режимі. Тому, крім гордості, за наші води в мене іншої емоції нема.

Продовжу далі. Щоб зберегти те, що маємо, ми зробили певні юридичні кроки. На це пішло кілька років, але свого ми добилися. За єдиним кадастровим номером узаконили 54 гектари парку «Адамівка». Його новий статус — Парк державного значення. На його території рішенням пленуму Верховного суду України остаточно підтверджено дію санітарних зон. Зроблено це для того, щоб ця унікальна місцина, де формуються наші мінеральні води, мала подвійний захист, «жила» для наступних поколінь. Я не знаю інших курортів, де стан мінеральних джерел так ревно контролювався б, як у нас. Де комплексні лабораторні дослідження на предмет забрудненості, стану хімічних та органічних речовин проводилися б так всебічно, як у нас. Причому як на центральному родовищі, так і на Помірках, звідки свого часу починався курорт. Цей обов’язковий моніторинг за замовчуванням здійснюється багато років. Я хочу сказати, що за майже 200-літню історію існування бальнеологічного курорту у нас сформувалась своя школа. Багато є усталених правил та традицій, які не афішуємо, але яких дотримуємось. Не лише «Нафтуся», сам Трускавець давно вже став брендом. І цей бренд має свою ціну. Конкуренція — це, знаєте, велика річ. Але нехай ті, хто так поспішає з нами конкурувати, для початку навчаться робити це коректно.

Лікувальні властивості такі ж, як і в 1827 році

— Ще одне запитання про Трускавець та «Нафтусю». У 2027 році виповнюється 200 років від початку заснування бальнеологічного курорту у місті «Нафтусі». Багато часу спливло відтоді, як сюди почали їздити на води. Не один раз довелося чути, причому не від конкурентів, а від самих трускавчан, що як «Нафтуся», так і водичка з інших трускавецьких джерел з роками свої позиції за лікувальним впливом на людський організм втратили. Що скажете про це?

— Недавно мені подарували старий-престарий австрійський журнал. Рік його виходу — 1869. У цьому галузевому виданні надруковано результати аналізів, детально розписано склад мінеральних вод у Трускавці. Нагадую читачам: йдеться про час, коли Галичина входила до складу Австро-Угорської імперії. Два століття відтоді майже минуло. А склад води яким був, таким і залишився. Один до одного. І це документально підтверджено. Але ж хто про таке знає? Я та ви. До війни ми відзняли кілька фільмів про бювет мінеральних вод, наш курорт. Не один раз звертався, просив курортних менеджерів, щоб вони подбали про розповсюдження цієї «кінопродукції», організовували перегляди для відпочивальників, просуванням своєї справи займались. Хтось це, звісно ж, робить. Але ж не всі. Своїми знаннями про правдиву «Нафтусю», унікальність нашого курорту потрібно ділитись. Далеко не всі люди знають те, що знаємо ми. А нам здається, що вони знають. Насправді ж виходить, що самі трускавчани далеко не все про свої природні багатства відають. Ніколи не слід недооцінювати того, що маєш та чим володієш. Ризикуєш втратити.

Із колядою, вертепом, надією на мир

— Зовсім небагато часу залишилося до Різдва Христового. У такий час до Трускавця зазвичай приїжджає багато людей. Що їм тут запропонують?

— Гучних забав точно не буде. Не той час сьогодні. Багато українських героїв віддали свої життя, продовжують гинути для того, щоб ми могли жити. Але колядувати, віншувати, Бога прославляти у повний голос будемо. Дух Різдва пануватиме скрізь. У всіх народних домах нашої громади відбудуться різдвяні концерти. Не потрібно забувати й про те, що святкові програми для своїх відпочивальників готує кожен санаторно-курортний заклад. Побачити вертепні дійства, ознайомитись із нашими традиціями святкування Різдва, побувати на святкових богослужіннях зможуть всі. Гарантую, що наші гості почуватимуть себе у безпеці. Зможуть пересвідчитись, що курортний сервіс в Трускавці — високоякісний. Вони відчують, що в нашому місті їх люблять, про них турбуються. Будемо сподіватись, що цьогорічне Різдво принесе в Україну мир.