Зелений гриб: не отруйний, а їстівний

Грибний сезон на Волині зазвичай завершується наприкінці жовтня. І це тихе полювання не на пізні боровики, а на… зелениці.

«Зелениці» — діалектна назва, у слов­нику це «рядовка зелена». Наприклад, у Львові не знають про волинську екзо­тику. І не дивно, адже такі гриби поширені пере­важно на Поліссі у хвойних лісах. Якби львів’янин побачив такий гриб, точно копнув би його як отруйний!

Найбільше полюбляє збирати зелениці моя мама. Вони ростуть у піску, і їх легко побачити. Якщо знайдеш одну, поруч неодмінно «скосиш» ще з десяток. Відтак на одній галявинці можна назбирати пів кошика.

Якщо поїхав на зелениці вперше — завдання ускладнюється. Адже, окрім зелених зелениць, є ще й сиві. Їх серед ґрунту, опалої хвої та моху по­бачити важче, але коли «натренуєш» зір, збирати одне задоволення.

На смак зелений гриб як хрумка сироїжка. Єди­не, що ускладнює процес приготування, — пісок. Його треба ретельно вимити, інакше скрипітиме на зубах. Але є один «лайфхак» від мами: залити окропом — тоді пісок і мох легко відмиваються.

Із зеленичок смачна смаженина, можна зва­рити грибний суп або ж законсервувати. Тоді ма­тимуть смак як хрумкі опеньки.

Але ваш перший грибний похід по зелениці мусить бути із досвідченим поліським грибни­ком!

Читайте також: Гриби: смачні й… небезпечні