«У підручниках із математики хлопчики подорожують, майструють, читають книжки. А дівчатка… ліплять вареники»

Попри те, що Міністерство освіти і науки намагається змінити в Україні якість освіти, чиновники постійно «нариваються» на критику. «Докотились до того, що теперішній міністр освіти Лілія Гриневич гірша за українофоба Табачника. На сайті МОН розміщено рекомендації, де, зокрема, рекомендується не називати нашу мову „солов'їною“, адже це дискримінація за етнічною ознакою, — написав на своїй сторінці у „Фейсбуці“ політичний оглядач, заступник голови ГО „Всеукраїнська люстрація“ Олександр Аронець. — Мовляв, такі вірші дискримінують тих, для кого рідною мовою є не українська, звісна річ — росіян. Уявіть собі, що було б з авторами таких „рекомендацій“ у Франції, Італії, Чехії, ба навіть у Британії та Росії! У Міносвіти системно працює п’ята колона Кремля. Якщо Гриневич і Ко не підуть, наслідки будуть просто катастрофічними». Точаться дискусії і навколо питання: чи варто замінювати у підручниках слово «батьки» на слово «рідні»?

Соцмережами ширяться заклики захистити «традиційний інститут сім’ї» та припинити «гомодиктатуру»…

Дружина секретаря РНБО України, кандидат педагогічних наук Анна Турчинова заявила: «Гендерна ідеологія знищує родину та підриває традиційні цінності. У дітей руйнується орієнтація на шлюб та родину, на обов’язки перед своїми батьками та дітьми. Хто вирішив, що традиційні ролі жінки та чоловіка у родині — це погано?

У країні, яка захищає свою територію, своє право на існування, обстоює свою ідентичність, де на фронті гинуть чоловіки та жінки, розповсюджувати цю антинаукову ідеологію, яка веде виключно до одного — вимирання, — це злочин".

На мої уточнювальні запитання Олександр Аронець зауважив: «Слово «батьки» рекомендується замінити на «рідні», хлопчикам не можна говорити, що вони повинні бути мужніми, як козаки, адже це теж «дискримінація». Отже, і рядок із гімну України «покажем, що ми, браття, козацького роду» теж варто замінити?.. Ну і вінець історії — «тато, мама і дітки», згідно з цією «оцінкою», — «найбільш вживані штампи». Це прелюдія до знищення інституту сім’ї. Ну, а те, що вірші, де мовиться, що «наша мова солов’їна» — дискримінація різних народів, які живуть в Україні, — це якраз підґрунтя до знищення держави. Стратегія ворогів України геніальна, адже, як казав Отто фон Бісмарк, «війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі».

Ми звернулися по коментарі до Міністерства освіти та науки. Радниця міністра освіти Олена Малахова відповіла на наші запитання.

— Чи правда, що Міносвіти заборонило називати українську мову «солов'їною», бо це начебто є дискримінацією за етнічною ознакою?

— Немає жодних підстав говорити про те, що антидискримінаційна експертиза сумнівається у тому, що українська мова солов’їна, або якось її планує заборонити, — каже Олена Малахова. — Люди, які дозволили собі розганяти паніку, не поцікавилися методологією експертизи, не занурилися у контекст, не почитали висновків. А висмикнули шматочки, довільно інтерпретували їх, і маємо те, що маємо…

— А що є насправді?

— Антидискримінаційна експертиза проводиться задля реалізації державної політики у сфері протидії будь-яким випадкам дискримінації. Вона здійснюється на підставі понад 12 законодавчих актів. Це закони України і міжнародні документи, ратифіковані Україною. Аналіз підручників роблять фахівці з педагогіки, соціології, лінгвістики, права тощо. Підручник аналізується для того, щоб подивитися, чи немає у ньому випадків прямої чи прихованої дискримінації, та порадити видавництву, як їх краще усунути. Прихована дискримінація часто не помітна для багатьох, але від того не менш шкідлива та протиправна. Перелік ознак, за якими заборонена дискримінація, визначений законом. Це такі ознаки: раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, стать, етнічне та соціальне походження, майновий стан, місце проживання, також мовні або інші ознаки.

Україна — країна багатонаціональна. І зараз Міністерство освіти і науки робить багато для того, щоб діти, для яких українська мова не є рідною (тобто діти, які ростуть у сім’ях нацменшин), пам’ятали свою рідну мову, але у школах навчалися українською мовою. Це є протидія дискримінації за ознакою національності. Якщо проаналізувати весь контекст підручника, ми бачимо, що авторський посил такий: ставиться знак рівності між поняттям українська мова і рідна мова. Усі діти отримують однакові підручники. Але не для всіх цих дітей мовою рідною є українська, хоч і навчаються вони українською. Тому авторським колективам було рекомендовано розвести ці поняття. Не ставити знак рівності, що солов’їна мова (а це вже сталий евфемізм для української мови) для усіх — рідна мова. Не варто відбирати права у тих дітей, для яких українська мова не є рідною. Їм треба говорити про те, що у них рідною є якась інша мова. Але в рекомендаціях ніде не сказано, що треба прибрати словосполучення «українська мова» чи «солов'їна мова».

— Які ще факти дискримінації виявила антидискримінаційна експертиза?

— Таку експертизу проводимо три роки. Організовуємо навчання для видавництв та авторських колективів. Дуже вдало видавництва спрацювали, коли прибрали з підручників дискримінацію за віком. Наприклад, люди літнього віку завжди зображувалися як соціально неактивні, зі сивим волоссям, вусами, зображувалися завжди лише у сидячих і нерухливих позах. Цього року у підручниках для 1-го класу бачимо малюнки, де бабуся чи дідусь грають з онуками у м’яча. Відверто вам скажу: мені виповнилося 39 років, нашій доньці зараз 18. У найближчі два роки я цілком маю всі перспективи стати бабусею (усміхається. — Авт.). Але ж я не сиджу у кріслі, і волосся у мене не сиве. А підручники показують: як тільки ви досягаєте певного віку, ви стаєте суспільству непотрібними. Були також такі факти, що малі діти завжди зображалися як нерозумні. Це теж неправда. У нас є діти, які у певних сферах набагато більше знають, ніж дорослі. Те, чого було дуже багато, це гендерні стереотипи. Завжди дівчатка зображувалися виключно у хатній роботі. Беремо підручники з математики. Хлопчики подорожують, майструють, читають книжки. Дівчатка, навіть Дюймовочка, ліплять вареники…

— Тобто дівчаткам дають зрозуміти, що коли виростуть, їхнє місце — лише на кухні…

— Тільки це і транслювалося! Також у підручниках ніяк не було представлене відповідальне батьківство. Як тільки заходила мова про піклування, про виховання дітей — завжди поруч з дітьми зображувалася жінка, або поруч з візочком або купає дитину, годує. Це у текстах, у картинках, скрізь. Побачити відповідального тата, який присвячує час вихованню своєї дитини, у підручниках було майже неможливо. Добре, що на це зреагували видавництва. Вони намагалися показати, що виховання та піклування про дітей — справа обох батьків.

— Невже у підручниках з’явилися малюнки тата з дитячим візочком?

— Видавництва ще не пішли аж так далеко, але вони принаймні вилучили чи скоригували тексти, де було прив’язано виховання дитини суто до жінки. Забрали жінок з кухні, «дозволили» їм обіймати керівні посади, подорожувати тощо…

З’явилося багато хороших малюнків, де зображують і жінок, і чоловіків у різних професіях.

— Як на мене, це потрібні речі і правильні…

— На жаль, багато людей чомусь вважають, що це неправильно. Багато хто критикує експертизу, наполягають, що треба жінці залишити лише кухню… Ще один момент: Україна — багатоконфесійна держава. А у підручниках йдеться завжди лише про православне християнство. Ми рекомендували авторським колективам, якщо йдеться, наприклад, про релігійні свята, згадати також і про мусульман, католиків та ін. Лише 20% поданих проектів підручників майже не містили випадків дискримінації. У 70% є прихована дискримінація, але її легко виправити, і ми зараз бачимо, що більшість видавництв дослухалися до рекомендацій і зробили це. Ми радимо кілька варіантів, як можна переформулювати текст чи змінити малюнок, щоб уникнути цієї дискримінації.

— Ви також забрали з підручників слова «жиди», «цигани» і «негри»…

— Дехто запитує: «То ви тепер усі художні твори перепишете?». Я б хотіла наголосити, що ми забрали ті слова, які є неприйнятними, які належать до мови ненависті і заборонені законодавчо для вживання. І ми їх знайшли не у цитатах і не у художніх творах, а в авторських текстах людей, які підручники писали, — це неприпустимо! Наприклад, є така приказка: «Крутить як циган сонцем». Це ж фольклор, і зрозуміло, що експертиза не рекомендує забути надбання усної народної творчості. Але ми радимо видавництвам додати до вправи, де подане це прислів’я, наприклад, запитання для критичного обмірковування: до якої лексики належить слово «циган», чи можна його використовувати в сучасному мовленні для називання ромів?

— Чому ви вирішили замінити слово «батьки» на «рідні»?

— По-перше, ми так не вирішили, це знову неправда. Була надана рекомендація подекуди розширити формулювання, додавши ще й слово «рідні», а подекуди замінити, якщо завдання чи малюнок не стосуються виключно тата й мами. Ми звернули увагу видавництв на те, що завжди, коли заходить мова про сім’ю, підручник показує дитині тільки повну сім’ю: тато, мама, двоє дітей. А статистика говорить про інше — 40% дітей в Україні живуть у неповних сім’ях. У когось на війні загинули тато чи мама. Це жива болюча рана для дитини. Когось дідусь-бабуся виховує. Хтось живе, наприклад, у дитячому будинку. І якщо дитина весь час у вправах бачить тільки слово «батьки», «тато», «мама», а вона не має батьків, це дуже травматично. І це ж неправда: підручник не показує дитині світ, яким він є, показує ілюзію.

І на це якраз звернули увагу самі шкільні вчителі. Тому ми радимо у деякій частині випадків написати слово «рідні». І це неправда, що експертиза заборонила слово «батьки», це перекручування! Ми хочемо, щоб дітки, які не мають тата і мами, але мають одну маму, чи одного тата, бабусю, або дідуся, також упізнали свою родину в підручнику. Повну родину не треба рекламувати, всі й так її хочуть. Але неприпустимо, щоб дитина, через те, що вона живе в «неповній» родині, страждала, а то й ставала об’єктом цькування. Ось, наприклад, було завдання розповісти про свій родовід. Що буде розповідати дитина, яка виховується у дитячому будинку? Вона буде плакати цілий вечір, а не завдання виконувати…

А можна ж попросити в тому ж завданні: розкажи про свій родовід чи близьких тобі людей. І все — дитина розкаже про виховательку дитбудинку, яку дуже любить, от і все.