«Мені бракує студентів на зустрічах…»

22 квітня в університеті ім. Івана Франка відбудуться вибори ректора. На посаду претендує вісім осіб. Серед кандидатів — єдина жінка, професор кафедри загальної педагогіки й педагогіки вищої школи 38-річна Ольга Осередчук.

Пані Ольга — заміжня, її доньці 12 років (навчається у 7-му класі). «Донька — одна з тих, хто найбільше за мене вболіває», — розповіла журналістці «ВЗ» професорка.

В офісі IT- компанії EPAM відбулась дискусія на тему «Магістратура чи micro-credentials: як змінюється ландшафт освіти?». Ольга Осередчук була модератором цієї дискусії.

Сучасний світ стрімко змінюється, і традиційні магістерські програми все частіше стикаються з новими форматами навчання, такими як мікрокваліфікація (micro-credentials). Це не просто новий тренд — це відповідь на виклики ринку праці, потреби працюючих студентів і швидкі темпи змін у професійних компетенціях.

Журналістка «ВЗ» розпитала професорку Ольгу Осередчук про новий формат навчання у вищих навчальних закладах, а також поцікавилася, чому вирішила балотуватися на посаду ректорки?

— Питання мікрокваліфікацій в освіті, якщо можна так висловитися, входить у моду, — каже професор кафедри загальної педагогіки й педагогіки вищої школи ЛНУ ім. Франка Ольга Осередчук. — Зокрема, така модель навчання є популярною за кордоном. Вона дозволяє збільшити кількість здобувачів освіти.

Ми маємо зараз класичні освітні програми: бакалавр, магістр. Мікрокваліфікації — це короткі освітні програми. Наприклад, людина за фахом будівельник. Чи потрібно їй 1,5−2 роки навчатися на магістратурі, щоб отримати вузьку спеціалізацію «будівельник мостів»? Не потрібно. Опанувати цю спеціалізацію можна за значно коротший термін — за декілька місяців. По суті, вона закінчує спеціалізовані курси.

Або людина навчається на маркетолога, а на 2−3 курсі додатково обирає мікрокваліфікацію — «промоцію», щоби вести соціальні мережі тощо. Отримує диплом маркетолога і ще додаткову спеціалізацію. Приватні університети уже пропонують студентам різноманітні мікрокваліфікації. А державні університети наразі цього не мають.

Ця дискусія спрямована на те, аби спонукати державні університети подивитись у бік мікрокваліфікацій, які є затребувані на ринку праці. Вони можуть відкривати багато перспектив. Крім того, вони вигідні університетам. Як правило, такі курси є платними. Багато викладачів шукають додаткових підробітків. А вони можуть викладати спеціалізовані курси в університеті. І це буде хороший додатковий заробіток. Усі організаційні питання бере на себе університет.

Я розробляла курс для приватної компанії: «Як бути ментором?». Такий курс можна розробити та реалізувати в університеті. Жодних — ризиків. Лише треба почати це робити. В університеті ім. Івана Франка є інститут післядипломної освіти. На базі цього інституту можна такі спеціалізовані курси запровадити.

— Чому вирішили балотуватися на посаду ректорки?

— Подати свою кандидатуру — моя ініціатива, — каже Ольга Осередчук. — Хоча певний час я ці думки від себе відганяла… Розуміла, якщо йдеш на таку високу посаду, то часу на науку та особисте життя уже бракуватиме… Окрім того, така посада — це велика відповідальність, особливо у такий складний для України час. Але дехто хоче зробити мене технічним кандидатом, мовляв, не звертайте на неї уваги, вона — технічний кандидат… Але це не так. Я не була і не буду технічним кандидатом!

Я завершила університет ім.І.Франка у 2008 році, вступила в аспірантуру. Працюю в університеті 16 років. Нині навчальний заклад потребує кардинальних змін! Очолювати університет має фаховий управлінець, менеджер. Викладачі мають отримувати гідну зарплату та працювати у комфортних умовах (Ольга Осередчук розповіла, що взимку в аудиторіях було +10 — + 11 градусів, працювати було неможливо. — Авт.).

Коли я почала глибше вивчати роботу університету, то побачила, що звіт ректора на сайті університету є лише за 2023 рік. Невідомо чим жив університет протягом 2024 року… А викладачі бояться про це говорити публічно.

— У кожного з восьми кандидатів є можливість за 24 години до дня виборів зняти свою кандидатуру. Старші професори кажуть, в остаточному варіанті більше чотирьох прізвищ не буде…

— Чи розглядаю я питання про об’єднання? Лише після виборів. Я готова працювати з людьми, які поділяють мої цінності. Думаю, що ніхто з кандидатів до першого туру не буде готовий об’єднуватися. Це, радше, буде актуальне питання перед другим туром.

— Як ви ставитеся до критики?

— Головне, щоб критика була конструктивною. У соцмережах багато бруду у зв’язку з виборами ректора…

Я на своїй Фейсбук-сторінці опублікувала програму, з якою йду на вибори (Не усі кандидати на посаду ректора таку програму оприлюднили. — Авт.). Проводжу прямі трансляції з різноманітних зустрічей. Їх також можна побачити на моїй сторінці у Фейсбуці. Я відкрита до обговорення своєї програми.

— Вас підтримують колеги?

— Коли я подавала свою кандидатуру на посаду ректора, то хвилювалася, що не знайду жодної підтримки. Дуже багато колег з різних факультетів (і гуманітарних, і природничих) висловили свою підтримку. Я готуюся до кожної зустрічі. Приходжу на факультети, розмовляю з людьми, щоб розуміти, якою є ситуація.

Люди хочуть, щоб їх нарешті почули. Так, зміни не будуть швидкими. Ми за один день нічого не поміняємо, але ми повинні рухатися у цьому напрямку.

— У вас є команда однодумців?

— Є люди, яких я би хотіла бачити у своїй команді. Чи ми це обговорювали? Поки що ні. Я не буду оголошувати свою команду до виборів, аби їм це не зашкодило… Скажу лише, що це досвідчені люди, з відповідними цінностями, які хочуть зробити наш університет найкращим!

— У виборах ректора братимуть також участь 10% навчально-допоміжного персоналу, а також 15% студентів. Чи підтримують вас студенти?

— Студенти, з якими я комунікую, висловлюють свої думки. Вони читали мою передвиборчу програму. Є моменти про які ми дискутуємо. Мені бракує студентів на зустрічах… Якщо проаналізувати зустрічі усіх кандидатів з виборцями, то студенти практично на них не приходять. Не ставлять запитання. А в університеті навчається 25 тисяч студентів!

У нас були зустрічі, які організовує студентський уряд. І окремо, які організовує студентський профком, і о тут буде можливість поспілкуватися.

Я найбільше комунікую зі студентами через соціальні мережі. На пари не приходжу, щоб не зривати навчальний процес.