Серцевий напад: коли точно треба викликати «швидку»?

Ліфт знову не працював і ви, піднімаючись сходами, раптово відчули біль у грудях? Такий тривожний симптом не можна ігнорувати, особливо тим, хто хворіє на ішемічну хворобу серця. За даними ВООЗ, 16% смертей у світі спричинені саме цією недугою, та за тією ж статистикою, її має 15−20% дорослого населення. Одним із найпоширеніших ускладнень ішемічної хвороби серця є інфаркт міокарда — гострий стан, який виникає внаслідок часткового або повного припинення кровотоку по одній або двох коронарних артеріях (судинах, якими кров надходить до серця). Як наслідок, міокард — серцевий м’яз — гине.

«Цей стан потребує не­відкладного медично­го втручання. Якщо ме­дики вчасно нададуть допомогу такому пацієнту, є шанс запо­бігти незворотним змінам і важ­кій інвалідизації», — наголошує лікарка-кардіологиня Націо­нального інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амо­сова Олександра Дудник.

З чого починається інфаркт міокарда…

Найчастіше з відчуття слаб­кості та дискомфорту у грудях (як правило, з локалізацією за грудиною, приблизно на тому місці, де висить краватка).

…та як триває

Основний симптом серцево­го нападу — біль (відчуття важ­кості, тиску й печіння у грудях), який:

• виникає внаслідок фізично­го навантаження та, як резуль­тат, збільшення частоти серце­вих скорочень;
• локалізується за груди­ною, у центрі або у лівій полови­ні грудної клітки;
• «віддає» у ліву руку, під ло­патку, між лопатки, у нижню ще­лепу чи шию зліва (проте не у всіх випадках!). Людина може відчувати оніміння цих ділянок тіла;
• зникає через 2−3 хвилини після припинення фізичного на­вантаження або прийому нітро­гліцерину.

Як зазначає лікарка, такий біль може вщухати чи тривати довго. Він може бути різної ін­тенсивності, проте зазвичай, якщо інфаркт міокарда вже по­чався, біль буде тривалим. Як результат, може з’явитися від­чуття порушення ритму серця, перебої в роботі серця, напа­ди пришвидшеного серцебиття. Може бути виражена задишка, нездатність пересуватися навіть у межах власної квартири. Сут­тєво знижується працездатність.

Тож якщо минуло 15−20 хви­лин, а серцевий напад триває, терміново викликайте «швид­ку», адже це може вказувати на розвиток інфаркту міокарда — некрозу (тобто відмирання) серцевого м’яза.

Викликати екстрену допо­могу також треба, якщо:

• біль є постійним і стає ін­тенсивнішим;
• біль хвилеподібно повто­рюється у стані спокою;
• виникає різка слабкість, відчуття страху;
• частішає пульс;
• спостерігаються різкі коли­вання показників артеріально­го тиску.

Як діяти, якщо підозрюєте у себе інфаркт міокарда

Якщо у вас є така можливість, повідомте про свій стан когось із родичів чи близьких, хто може приїхати до вас у лікарню й бути поруч, коли вас туди достав­лять.

У такому стані не рекоменду­ється робити різких рухів. Бажа­но сісти, а ще краще прилягти, щоб мінімізувати потребу міо­карда у кисні.

Якщо ви точно впевнені, що у вас може бути інфаркт міокар­да, наприклад, ви раніше про­ходили обстеження у лікаря та у вас діагностували ішемічну хво­робу серця, можете одноразо­во прийняти аспірин або інший препарат ацетилсаліцилової кислоти у дозі 300 мг.

Але якщо ви не впевнені у на­явності у вас такого діагнозу, краще нічого не приймати. Ін­фаркт може проявлятися нудо­тою, блюванням, болем у животі, через що його можна сплутати з іншими захворюваннями, зокре­ма шлунково-кишкового тракту. Тож якщо у вас немає діагнозу, який може призвести до інфарк­ту міокарда, ви ніколи не може­те бути впевнені, що це саме інфаркт — зберігайте спокій і че­кайте приїзду медиків.

Золотим стандартом ліку­вання вважається відкриття за­критої чи звуженої коронарної артерії протягом 90 хвилин від початку больового синдрому. Тому чим раніше пацієнту на­дадуть допомогу, тим кращим буде віддалений прогноз сто­совно якості й тривалості його життя. Якщо допомога була на­дана вчасно, є шанси повністю відновитися, але, безумовно, людині доведеться пожиттєво приймати певні препарати, які порекомендує лікуючий лікар.

Важливою частиною проце­су лікування є правильна реа­білітація, тобто виконання ре­комендацій лікарів — фізичних реабілітологів і фізичних тера­певтів та збереження високого рівня фізичної активності (про­те яким він повинен бути, також визначить лікуючий лікар). Ці заходи дозволять пацієнту по­вернутися до нормального жит­тя, відновити працездатність і звичну фізичну активність.