Козицький VS Винниченко

Хто такий Володимир Винниченко? Львівʼяни старшого віку, які цього у школі не вивчали, та молоді, хто погано вчився, тепер мають щасливу нагоду прочитати у Вікіпедії про українського політика, який у 1918−1919 роках був головою першого уряду УНР. А все тому, що акурат на Страсний тиждень, коли львівʼяни сумирно готувалися до Великодня, начальник Львівської ОВА Максим Козицький не сіло не впало вибухнув «праведним гнівом» на адресу цього самого Винниченка, на вулиці імені якого розташоване приміщення обласної влади.

«Вулицю Винниченка у Львові потрібно перейменувати, — написав у своєму ФБ Максим Козицький. — Звертаюся з такою пропозицією до Львівської міської ради як львівʼянин і очільник Львівської ОВА, яка розташована на цій вулиці. Відповідно до чинного законодавства, саме орган місцевого самоврядування має такі повноваження».

Очільник області аргументує тим, що «багато істориків» (яких саме, не називає) наголошують, що Винниченко прихильник автономії України у складі росії, критикував політиків-самостійників, зокрема Миколу Міхновського, конфліктував зі Симоном Петлюрою щодо самостійництва, був відвертим противником створення української армії, був переконаним комуністом і навіть організував у Відні закордонну групу українських комуністів тощо. Наостанок закликав читачів пропонувати нову назву вулиці, яка, тобто назва, «точно має вшанувати особу або подію в нашій історії, яка є символом державності і найважливіших цінностей для України та українців».

І понеслося… Під цим дописом — шквал коментарів. Одні лають Винниченка, інші - його захищають. Але здебільшого розкритикували саму ініціативу пана Козицького. Депутат Верховної Ради і медійник Микола Княжицький у своєму блозі заявив, що «Винниченко — один із найталановитіших прозаїків першої половини ХХ століття, він також є складною історичною постаттю і, безперечно, невдалим політиком». Але, наголошує нардеп, «першого премʼєр-міністра Української Народної Республіки та члена її Директорії не можна називати „ворогом“ України чи російським „колаборантом“. Існує безліч історичних фактів, свідчень сучасників і оцінок істориків, які це спростовують». Микола Княжицький нагадав, що після Другої світової війни Володимир Винниченко написав свій знаменитий «Заповіт борцям визволення», у якому підтримав боротьбу українського народу за Незалежність. «Українці, які боролися за збереження народу і його культури, повинні бути вшановані незалежно від їхніх політичних поглядів і стосунків між собою. Саме так ставляться до власної історії сильні держави», — резюмував політик.

Народна депутатка 8-го скликання Ірина Подоляк зазначила: «Прибираючи з наших вулиць назву Винниченка, слід тоді прибрати і Драгоманова, і Франка, і Стефаника, і Тичину, і Хвильового, і Довженка… Це помилкова ініціатива голови ОВА, яка, сподіваюсь, не буде мати продовження. Так ми і до Костомарова з Кулішем і Шевченком доберемося, не кажучи вже про Богдана нашого Хмельницького. Щоб не ставити пана Козицького у незручне становище, варто Львівській міській раді просто спустити це на гальмах…»

А от виконувач обовʼязків голови Львівської обласної ради Юрій Холод підтримує Максима Козицького: «Час про людей, дії яких були сумнівними для нашої державності, говорити відкрито. Як і про тих, хто зараз своїми діями або бездіяльністю аж ніяк не сприяє перемозі». Ну що ж, Юрія Холода можна зрозуміти, адже він у 2020 році працював заступником голови ЛОДА Максима Козицького…

Що за цим усім стоїть?

З якого переляку голова ЛОВА просуває це перейменування? Тим більше у воєнний час, коли в очільника області мають бути завдання серйозніші і актуальніші, ніж перейменування вулиці, яка не є у списку, рекомендованому Українським інститутом Національної памʼяті? В умовах війни вносити вкрай суперечливу ініціативу, яка розхитує суспільство, дорівнює провокації. Винниченко, можливо, і неоднозначна постать. Та в історії, і в українській також, багато суперечливих і неоднозначних постатей. То хіба зараз на часі затягувати суспільство у такі дискусії, збурювати людей? Дуже дивна поведінка очільника області…

І ще нюанс: закликавши суспільство пропонувати, яким чином перейменувати вулицю Винниченка, Максим Козицький не дав своєї власної пропозиції. Це можна сприймати так, що він її і не має. Тобто «не в темі». Можливо, затіяв увесь цей процес з чиєїсь подачі. Цікаво, з чиєї? Можливо, ця ініціатива йде з Києва? Цікаво, хто у Києві міг би підкинути таку ідею пану Козицькому і з якою метою? Невже з прицілом на вибори, щоб привернути до себе зайву увагу?

До речі, саме на це натякнув міський голова Львова Андрій Садовий. Невдовзі після перейменувального заклику Козицького мер Львова написав у своєму ФБ іронічну фразу: «Хто знає, на яке число у Фейсбуці вибори призначили?» Під дописом — сотні коментарів… Сам міський голова Львова, за повідомлення його пресслужби, зараз перебуває на Сході, з ним поганий звʼязок. Тому нам не вдалося взяти у нього коментар для «ВЗ».

Та це вже не перше протистояння Ратуші і «Білого дому» з приводу перейменування вулиць. Нагадаймо «демарш» Козицького у липні 2024 року, коли він своїм розпорядженням перейменував 134 вулиці у громадах Львівщини, в тому числі сім — у Львові. Таким чином, йшлося на сайті ЛОВА, «Львівська ОВА допомагає перейменуванням топонімів тим громадам, які не змогли робити цього самостійно». На що перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко виступив з критикою, мовляв, перейменовані обласною адміністрацією вулиці вже були у списку ЛМР і стояли у черзі на перейменування.

У Львівській міській раді нам повідомили, що робоча група з перейменування вулиць буде засідати окремо і доопрацьовувати пропозиції комплексно, тому коментувати по одній окремій постаті вважають недоречним. Робоча група вийде з напрацьованим спільним рішенням, коли дослідить багато історичних постатей.

Довідка «ВЗ»

Коли і як перейменували вулицю Винниченка? Ось колишні назви цієї вулиці, яка в усі часи пролягала біля владних адміністративних приміщень: Панська вища, площа Архієпископська, Чарнецького, Дістріктштрассе… Остання радянська назва — «Вулиця Радянська». Сучасну назву Володимира Винниченка вулиці отримала за Незалежної України, у 1992 році рішення прийняли депутати Львівської обласної ради.

Коментарі для «ВЗ»

"Викидати таких людей на смітник історії, перейменовувати вулиці, пам’ятки — неправильно"

Володимир В’ятрович, народний депутат України

До Винниченка різне ставлення, він може комусь подобатися, комусь не подобатися. Але він український політик і український письменник. Він
далеко не є мені симпатичним як політик, але розумію, те, що він робив, було відповідним до його уяви про Україну. Так чи інакше працював для того, щоб була Україна. Хай, може, була не такою, як подобається нам сьогодні чи не такою, як подобалося його політичним опонентам. Викидати таких людей на смітник історії, перейменовувати вулиці, пам’ятки — категорично неправильно.

Винниченко точно нам не чужий.

Вважаю, такими діями може бути створений небезпечний прецедент, коли почнемо «вичищати» минуле. Багато різних претензій, які виставляють Винниченкові, можна виставити і його опонентам. Тому самому Скоропадському, Грушевському… Крім всього іншого Володимир Винниченко один із найкращих українських письменників ХХ століття.

Не знаю, чому Максим Козицький почав розкручувати це саме зараз. Але точно знаю, що перейменування вулиці Винниченка точно не є найбільшою проблемою у Львові. Це не є вулиця якогось Булгакова чи Ватутіна. У Львові свого часу, ще в 90-ті роки, за участі громадськості відбулася успішна декомунізація і деполонізація. Зараз ще триває робота з перейменування невеликої кількості топонімів. Але це точно не та проблема, якою мав би займатися голова військо-цивільної адміністрації Львівщини. Обговоренням, перейменуванням займаються органи місцевого самоврядування. І це точно не стосується Винниченка.

«Це є наслідок перегляду сюжету, який вийшов на Ютуб-каналі»

Анна Герич, секретар робочої групи з питань декомунізації при Львівській ОВА

Постать Винниченка я вважаю неоднозначною. Як політика — радше негативною, ніж позитивною. Хоча свого часу він відіграв важливу роль. Але кожен по-різному себе виявляє в критичних обставинах. І те, що він потім був готовий співпрацювати з окупаційною радянською владою, або під час першого свого очільництва Уряду він виступав за те, щоб скоротити до мінімуму військо, то я до цього ставлюся негативно. І тому підтримую ідею перейменування.

Я ще раніше говорила з істориком Василем Кметем, який дуже багато знає про Винниченка і негативно про нього висловлюється. Зокрема, він мені розповідав, як Винниченко давав інтервʼю для іноземної преси і розповідав контроверсійні речі про Україну, що зіграло негативну роль.

Чому Максим Козицький вирішив саме зараз дати таку ініціативу? На мою особисту думку, це є наслідок перегляду сюжету, який вийшов на Ютуб-каналі «Львівщина Pro». Крім того, можливо, хтось вплинув, можливо було звернення певних науковців. Ми знаємо, що і історик Микола Бандрівський неодноразово піднімав це питання і казав, що він звертався і до міста, і до області. Можливо, це вплинуло.

Знаю, що військові, які входять у нашу групу з деколонізації, підтримують це перейменування. Можливо, вони також мали якісь попередні розмови на цю тему. Знаю, Антон Петрівський чи інші військові також підтримують перейменування. Я не схильна «кенселити» Винниченка, як хтось голосно заявляє в соцмережах. Політика «кенселингу» не є правильною загалом і ще під час війни. Ця людина має право існувати в памʼяті народу як певний контроверсійний історичний діяч і як хороший письменник. Але це не означає, що на його честь мають бути названі головні вулиці. У нас зараз є багато героїв, на честь яких можна назвати вулиці. Чому у Львові навали іменем Захисників України таку маленьку вуличку, на якій є тільки одна зупинка комунального транспорту?

Контактую з членами групи з декомунізації міста Львова. Туди входять, зокрема, Василь Кметь, Тарас Радь, Богдан Тихолоз, Павло Богайчик. То вони піднімали це питання набагато раніше. Можливо, навіть і після звернення Миколи Бандрівського. Думаю, до цього йшло. І з Андрієм Москаленком я також контактую. То таке питання вже стояло, просто до перейменування ще не доходило. Якщо вони вирішать перенести вулицю Винниченка десь в інший район — для мене це буде нормально.

«Грушевський, Петлюра, Винниченко — трійця, яка уособлювала боротьбу за незалежність України»

Іван Сварник, історик, член комісії з перейменування вулиць у 1990-х роках

До перейменування вулиці Володимира Винниченка ставлюся негативно. Бо до того, як він став членом Центральної Ради, він займався революційною боротьбою проти російського царизму. Був засуджений до смертної кари за «антидержавну діяльність». Він був людиною, яка вийшла з самої глибини народу. Це був простий чоловік зі села, який під час навчання здобув добрі успіхи, сформував свою українську свідомість. Тривалий час займався і просвітницькою, і революційною роботою. Багато писав, публікувався, був популярний як борець за українську ідею. Тому оцінювати його лише через його вислови щодо українського війська… Нагадаю, Михайло Грушевський поділяв ці погляди. І ні в кого нема думки зносити памʼятник Грушевському, перейменовувати вулицю Грушевського. Хоча Грушевський власне і був колаборантом із радянською владою. Він повернувся на радянську Україну 1924 року, що спричинило великі протести серед української еміграції. Багато людей пішли за прикладом Грушевського — поїхали в радянську Україну, повірили в українізацію. Натомість Винниченко не поїхав. І це брехня і вигадки, що він співпрацював з радянською владою. Він жив у Франції і всі ці інсинуації, що він був колаборантом, радянським діячем тощо — це надумані речі, які після уважного розгляду виявляються неправдивими.

Те, що ми повинні оцінювати Винниченка тверезо, це інша справа. Але не можна заперечувати його роль в історії України. Він, як один із діячів Центральної Ради, був видатною фігурою української революції. Грушевський, Петлюра, Винниченко — трійця, яка уособлювала боротьбу за незалежність України.

Чому саме зараз піднімається це питання? Очевидно, начальнику ЛОВА хтось це «підсунув». Є люди які вважають себе суперреволюціонерами, але замість того, щоб йти воювати за Україну, вони «воюють» на канапі. Це вигідна позиція — сидіти у Львові і казати, що ми справжні патріоти. Думаю, війна мине і все повернеться на своє місце, буде тверезіший погляд на всі події, всі постаті. Ті діячі, які для України зробили багато, незалежно від того, як поводилися в той чи інший період, їх треба оцінювати обʼєктивно. А не висмикувати якусь цитату і нею маніпулювати. Це радянська методологія і підхід, коли багато діячів були несправедливо звинувачені й засуджені. Якби Винниченко повернувся в Україну, його б чекала така сама доля як і Грушевського. Або засудили би, або помер під час невдалої операції, або потрапив під машину… Це було неминуче, влада не лишала в живих нікого, хто був проти неї.

Як у 1992 році перейменовували вулицю радянську на вулицю Винниченка? Над перейменуванням працювала Львівська топонімічна комісія, до складу якої входили історики, культурологи, літературознавці, архівісти, музейники. Це були інтелектуали, які продумували, яким мав бути образ українського Львова після комуністів. Саме вони подавали пропозиції. Ми тоді дивилися на масштаби постатей, щоб для них було місце у центральній частині Львова, там де є урядові установи, щоб вулиця була презентабельна. І саме Винниченка ми обрали для тієї вулиці, де була адміністрація, де була наша революційна обласна рада. Ми вважали, що це гідна постать. Ми би хотіли, звичайно, щоб вулиця Грушевського була у центрі Львова, але вона вже була найменована і переносити не пасувало. І вулиця Петлюри опинилася на периферії - так вийшло.