«Якщо вчитель говорить про цінності, а робить навпаки, діти тонко відчувають брехню»

Міністр освіти й науки України — про особливості цьогорічного освітнього бюджету та інші нюанси освітянської галузі

Лілія Гриневич

Бюджет України на освіту на 2019 рік — безпрецедентно великий — 127 млрд. грн. (Із них на реформу «Нова українська школа» виділено 1,3 мільярда гривень). Це третій рядок бюджетного документа — після рекордних витрат на безпеку й оборону (211,9 млрд. грн.) і фінансування Пенсійного фонду (167,5 млрд. грн.). Міністр освіти й науки України Лілія Гриневич розповіла журналісту «ВЗ» про те, чи доцільно так багато витрачати на освіту в умовах війни, які проблеми виникають при впровадженні реформи «Нова українська школа», навіщо будуть проводити сертифікацію для вчителів та як впливатимуть на батьків, діти яких займаються булінгом.

— Пані Ліліє, як вдалося пролобію­вати таку велику суму на освіту в бю­джеті-2019? Наскільки вона виправ­дана в умовах війни?

— Бюджет освіти завжди був одним із найбільших. Тому що в системі освіти в Україні навчається і працює величезна кількість людей. Зокрема, лише у системі шкільної освіти навчається понад 3 міль­йони 800 тисяч дітей, а педагогічних пра­цівників — понад 440 тисяч. А є ще вища освіта, профтехосвіта…

Цей бюджет також характерний тим, що продовжує реформу «Нова україн­ська школа», яку ми розпочали торік. Там, зокрема, закладено кошти на обладнан­ня для початкової школи. Бо якщо хоче­мо навчати дітей активними методами, навчати критично мислити, мотивувати до навчання, бути творчими, формувати сучасні освітні компетентності, то вчи­телям потрібно володіти відповідними методиками навчання, мати обладнання й середовище для навчання дітей. Це власне і є інвестиція в реформу. Ми до­сягнули того, що кошти, закладені в сис­тему освіти, на рівні 6,4% ВВП. А в законі про освіту виставлена мета — у майбут­ньому прийти до 7% ВВП.

Зрозуміло, коли йде російсько-укра­їнська війна і понад 5% ВВП видається на обороноздатність країни, ми собі дозво­лити цього не можемо. Але ті кошти, які маємо на 2019 рік, оптимальні для цього бюджету. Бо маємо дуже високі виплати по боргах, які Україна зробила раніше. Тому якщо у нас зросли показники бю­джету на освіту на 18%, а показники на науку — на 12,4%, це хороший показник.

У бюджеті-2019 на науку заплановано 9 мільярдів 400 мільйонів гривень. З цих коштів орієнтовно 73% - на Національну академію наук і галузеві Академії наук. Решта коштів — наші міжнародні внески до різних програм, у яких беруть участь українські вчені, а також фінансуван­ня наукових проектів та установ МОН. Ми вперше у 2019 році запускаємо ро­боту Національного фонду досліджень. На нього виділено 262 мільйони грн. Це вдесятеро більше, ніж було у Державно­му фонді фундаментальних досліджень, який працював до того. Тимчасово ці гроші також знаходяться у бюджеті МОН, але щойно фонд зареєструють як юросо­бу — він отримає гроші як головний роз­порядник.

— Реформа «Нова українська шко­ла» вже працює, але є певні пробле­ми із забезпеченням. Нові спеціальні парти закупили за кошти бюджету. А от інвентарю для фізкультури тощо немає. Тобто це все мають купувати батьки? Батьки скаржаться, що усе це можна придбати на сайті «Укрдидак­тика», але там ціни завищені…

— Міністерство освіти не рекомен­дує жодних комерційних сайтів, на яких батьки щось повинні купувати. Вперше в історії Кабмін виділив з бюджету ко­шти на покращення освітнього серед­овища у початковій школі. Це мільярд гривень. За останній час використано вже близько 70% цієї суми по Україні. Деякі органи місцевого самовряду­вання повністю використали ці гроші на нове обладнання для шкіл. А деякі менше використали, бо це залежить від їхньої управлінської спроможності. Але це відбувається, і відбувається вперше в Україні.

Ніхто не має права змусити батьків ку­пувати щось, та ще й за завищеними ці­нами на якихось сайтах. Це категорично заборонено! Це не що інше, ніж корупція і зловживання. Якщо батьки хочуть до­помогти школі добровільними внеска­ми (а таке буває, бо у школи з батьками спільний інтерес: хороші умови навчання дітей), щось придбати для навчального процесу, вони можуть, але не зобов’язані це робити. Якщо ми отримаємо конкрет­ні приклади, адреси й прізвища керівни­ків конкретних шкіл, будемо спонукати органи місцевої влади перевірити ситуа­цію у цих школах.

— Нещодавно на першій шпальті однієї газети під великим заголо­вком: «Рекламний агент Лілія Грине­вич» розмістили ваше фото з іграш­кою в руках…

— Думаю, йдеться про ЛЕГО. Була фотографія, де я тримаю ЛЕГО в руках. Зараз нам вдалося зробити дуже важ­ливу, безпрецедентну акцію в Україні. Діти 6−7 років навчаються через гру. Є методики ігрового навчання, які здій­снюються за допомогою шести цегли­нок ЛЕГО. Є наукові дослідження, які де­монструють значне покращення пам’яті дитини й розвиток логічного мислення, коли вона навчається за цими методи­ками. Україна уклала меморандум із ЛЕГО-фундацією, яка зацікавлена по­кращити якість освіти маленьких дітей через гру. Реформа «Нова українська школа» саме й потребує таких мето­дик. Тому ЛЕГО-фундація пішла на без­прецедентну акцію — надали в Україну безкоштовно шість цеглинок ЛЕГО для кожного першокласника, а також по одному набору Play Lego box на кожен клас, але вони в окремих областях ще доставляються. Завезли 50 вантаж­них фур (!) ЛЕГО для шкіл України. Це є власність школи, але кожен першо­класник має ці шість цеглинок і може ними займатися на уроках.

Нещодавно керівники ЛЕГО-фундації проїхалися по наших школах і побачили, що їхні матеріали реально використову­ють у навчальному процесі й діти краще засвоюють знання й більш вмотивовані до навчання. Тому представники ЛЕГО-фундації вирішили наступного року, для наступних перших класів, знову завезти в Україну для кожного учня шість цегли­нок ЛЕГО. Це свідчить про довіру до ре­форми НУШ.

Тому це не «реклама іграшок». Дуже прикро, коли виносяться у газетний за­головок смисли, які не віддзеркалюють суті речей. Бо читачі іноді навіть не чита­ють тексту статті, а тільки заголовок.

— Зараз вчителі середніх шкіл раз на три роки мають проходити сертифікацію. Наразі вона добро­вільна. Але є такі вчителі, особливо старшого віку, які критично до цього ставляться. Навіщо ця сертифіка­ція?

— Сертифікації ще немає, будемо за­проваджувати тільки її пілотну стадію у 2019 році. Мета сертифікації — виявити вчителів початкової школи, які володі­ють активними методами навчання, хо­чуть працювати так, як потребує НУШ. Цих вчителів будемо мотивувати над­бавкою у 20%. Бо є вчителі, що працю­ють по-старому, а отримують таку саму зарплату. На пілотну стадію сертифіка­ції буде обмежена кількість місць. Вона добровільна. Вчитель, який хоче про­йти сертифікацію й здобути цю мотива­цію, має подати своє портфоліо, власні розробки, відповіді на деякі завдання, пройти тест щодо методики навчання тощо.

— Чи є прогрес у відносинах із Угор­щиною щодо мовного пункту Закону «Про освіту»?

— У місцях компактного проживання угорської і румунської меншини діти дуже погано знають українську мову. У Берегівському районі 70% дітей на­віть не можуть скласти зовнішнє неза­лежне оцінювання з української мови. Тому що там усі предмети вивчаються угорською мовою, вдома і в школі діти й вчителі розмовляють угорською. Тому ці діти не можуть продовжити навчання в українських вищих навчальних закла­дах. У них є вибір — або їхати в Угорщи­ну, або залишатися працювати і жити тільки в цьому районі, де постійно го­ворять угорською. Це несправедливо, і наша ідея — зробити так, щоб діти збе­регли можливість розмовляти й добре володіти їхньою мовою, але дуже добре знали державну, українську мову.

Зараз ми збільшили кількість годин на вивчення української мови. Вперше цього року закупили обладнання для кабінетів української мови. Працюємо над оновленням підручників, щоб там були словнички термінології. Але нам потрібен час, аби вчителі, які розмов­ляють угорською, навчилися викладати предмети українською. Нам потрібен час, щоб діти, які зараз розмовляють угорською мовою, підтягнули свій рі­вень української, аби змогти перейти на вивчення предметів українською. До цього ще докладаються організаційні процеси — друк підручників, переоб­ладнання шкіл та підвищення кваліфі­кації вчителів. Усе це потребує часу. На цей перехідний період нам потрібно 5 років.

Ці діти й вчителі живуть у державі Україна і мають знати державну україн­ську мову. А для дітей це критично важ­ливо — це частина їхньої якісної освіти. Бо завдяки доброму знанню державної мови зможуть себе професійно реалі­зувати у будь-якому регіоні нашої кра­їни, а не тільки бути прив’язаними до Берегівського району чи їхати в сусідню країну. Це державна політика, і ми бу­демо її проводити.