«Покинути театр через заробітки? Це непрофесійно і неправильно»

Відома українська актриса Олена Узлюк  – про зйомки нового серіалу, роботу в театрі та особисте життя.


На початку нового року шанувальники мелодрами зможуть подивитися новий україномовний серіал “Обручка з рубіном” виробництва каналу “Україна”.  Це історія двох сестер, які потрапили в автомобільну катастрофу,  після якої кардинально змінилося їхнє життя. Роль матері Ані та Яни зіграла відома українська актриса Олена Узлюк. Як вдається актрисі Молодого театру розриватися між сценою і знімальним майданчиком, про улюблену роботу дубляжу фільмів та мультиків і про своїх талановитих донечок, Олена Узлюк розповіла журналістові “ВЗ”.

- Ваша героїня виховує двох доньок — рідну та прийомну. Мабуть, вона дуже любила свого чоловіка, якщо прийняла його після зради та ще й з дитиною?

- Так, коли люди кохають, вміють прощати, проводити ту лінію, якою підуть далі. Ольга пережила велику трагедію у своєму житті. І це, я вважаю, вчинок сильної людини. Моя героїня мені подобається, я і від себе надаю їй багато особистого, те, якою я її бачу. Це людина не однієї фарби, вона може бути різною. В Ольги прекрасне почуття гумору, вона буває дуже чутливою, це душевно багата людина.

- Ольга — власниця вареничної. Ви любите вареники?

- Належу до тих жінок, які вміють їх ліпити. Ще у п’ятому класі навчилася так гарненько виплітати їх у косичку, і роблю це дуже швидко. Хоча вдома вареники готую рідко, тільки на прохання своїх дітей, тому що це тісто, а я надаю перевагу більш здоровій та корисній їжі.

- Любите готувати?

- Готую багато і швидко. Я і моя родина - вегетаріанці, тому  готую на один прийом їжі, аби все було свіже. Виняток — перші страви. У мене велике завантаження, тому намагаюся готувати швидко, наприклад, якийсь салат, рибу, морепродукти, ми також любимо сир.  Вишукую цікаві рецепти, на свій лад їх удосконалюю, щоб страви готувались швидко, але з цікавинкою. Мені не подобаються банальні страви, як-от макарони, — це не моє.

- З колегами по серіалу граєте у Молодому театрі...

- Так, тут така цікава річ вийшла: обидві наші головні героїні грають також у нашому театрі. Це чудові дівчата. Коли дізналися, що будемо працювати в одному проекті, був просто неймовірний вереск, така радість. Тому що у нас дуже теплі стосунки на роботі, і це величезний плюс.

- Це вже не перший такий великий проект для вас?

- Із серіалів я знімалась у «Єфросинії». У мене була роль, що розтягнулася на 70 серій. Також у серіалі «Сашка», який знімав канал «Україна», тому такий формат для мене не новий.

- Не страшно братися за такі великі проекти?

-  Актори хочуть працювати, зніматися, і коли потрапляєш у великий проект, то можеш тільки радіти та дякувати.

- Чи відчули на собі, що останніми роками в українських акторів стало більше роботи?

- Без сумніву. Наприкінці минулого року у мене були три великі роботи. На Одеському кінофестивалі в основній програмі ми представили повнометражний фільм «Припутні». Знімаюсь в абсолютно полярних проектах, втілюю різні ролі, образи, що теж є для мене великим досвідом. Таке, до речі, не так часто трапляється, тому що, знаєте, як буває, використовується типаж актора. А коли тобі випадає можливість зніматися в абсолютно різножанрових проектах — це велика радість.

- Фільм «Припутні» хтось називає комедією, інші — драмою...

- Це - трагікомедія. Там сценарій  класний — смішний, а подекуди такий болючий, що я, коли читала, або сміялась, або плакала, повністю проживала цю історію.   

- Особливістю фільму є суржик. Не думаєте, що він паплюжить українську мову?

-  Я легко переходжу на мову співрозмовника, тому що мені, наприклад, незручно говорити з бабусями в селі тією мовою, якою я спілкуюся і граю у театрі чи в кіно. Я адаптуюся  до ситуації та людини. Якщо я на Західній Україні, то починаю говорити так, як це роблять люди навколо. Тим паче, я вважаю, що це також засіб комунікації, у нас дуже багато людей говорять суржиком. І як можна його ігнорувати? Не вважаю, що це якось паплюжить українську, хоча, звичайно,  вчити мову — це прекрасно. Але є такі люди, котрі звикли так говорити, їх так виховали, і ми не можемо не брати цього до уваги.

- Ви закінчили музичне відділення. Співаєте з дитинства?

- Закінчила естрадно-циркове училище з вокалу. Змалку співала в декількох хорах. У цьому плані в мене було дуже бурхливе дитинство, інколи навіть в метро крутили пісню «Грає море зелене», ще декілька... Я любила займатися співами, але з цим якось не склалося, я так і не почала свою співочу кар’єру. Мені це боліло, бо була  закохана в цю справу: сама писала ліричні пісні, вірші. Та все ж воно мені стало в пригоді, тому що у театрі в мене є багато ролей, де я маю співати, різноманітні мюзикли.

- Яким стилям музики віддаєте перевагу?

- Слухаю різноманітну музику. Іноді — класику, але більше люблю душевну мелодійну музику. Не сприймаю важкі речі — рок, наприклад. І дітей своїх намагаюсь скеровувати у це русло.

- Ви б хотіли, щоб вони теж стали артистами?

- Звісно. Акторські діти — творчі діти. Мої, наприклад, завжди ходять до мене в театр, дивляться вистави, з дитинства ростуть у творчому середовищі. Моїй старшій дочці Марії - 15 років, молодшій Ксенії — 9. Я також багато займаюсь дублюванням, то вони і туди хвостиком за мною бігають. Я і дочку навчила дубляжу фільмів, написання реклами, і вона, як на свій вік, непогано це робить. Вона — творча дівчинка, але з математикою не дружить. Я у школі добре знала математику і геометрію.  Коли вирішила вступати в естрадно-циркове училище, мої викладачі дуже дивувалися, казали, як можна губити такий талант. Принаймні зараз я своїй дочці по вайберу допомагаю з контрольними з алгебри.

- Підказуєте?

- Так. Пише: «Допомагай, бо катастрофа!». Як у театрі розповідаю, то з мене всі колеги сміються. То, буває, музику вчу з нею по телефону, кажу: «Скільки там рядків, який там ключ, які при ньому знаки?».

-  Ксенія теж займається дубляжем?

- Не роблю з цього культу,  на жодній зйомці не пропоную своїх доньок. Мої колеги знають, що в мене є діти, і коли потрібно, вони запитують, чи хотіли б вони взяти участь. Щодо дубляжу, то  намагаюсь їх залучати і роблю це свідомо, тому що це мова, спілкування, дикція. Звісно, вони отримують за це зарплату, розуміють, що гроші не падають з неба, тому вчаться їх цінувати. Я не загострюю уваги на тому, аби мої діти обов’язково знімалися, не запихаю усіма способами їх у кадр. Для мене це суто виховний момент, мотивація для розвитку.  Ксенія уже знімалась, вона в мене артистка усією душею. Доньки навчаються в акторській школі.

- Багато акторів залишають театр, бо в кіно заробітки набагато вищі. Ви про це не думали?

- Вважаю, що театр завжди потрібний актору. Мені подобається бути в кіно,  хочеться зніматися, але я люблю і хочу бути в театрі також. Єдине, до чого я прагну, щоб були роботи, які припадають до душі, щоб їх пропонували, і це робили режисери, до яких ти дослухаєшся, які чують і вірять у тебе, хочуть бачити тебе у своїх проектах. Привід покинути театр через заробітки? На мій погляд, це непрофесійно та неправильно.  Займаюся дубляжем  23  роки і знаю, що іноді трапляються проекти й реклами, які  добре оплачуються. А буває, що за ту саму роботу можна отримати в десятки разів менше. Але я все одно завжди погоджуюсь на таку роботу, бо вважаю, якщо людина може заробити навіть 10 копійок, але чесно, і буде за це вдячною, то Бог дасть їй в рази більше.

- За голосом вас теж впізнають?

- Іноді. Я з дітьми завжди ходжу в кінотеатр на мультики, тому можу там оцінити й свою роботу. Працювала над «Картковим будинком», «Фарго»: як тільки виходить новий сезон, мене одразу запрошуюсь на дубляж українською мовою.

- Коли маєте вільний час, чим любите займатися?

- Вільний час я люблю проводити з дітьми. Постійно вигадую різні способи спільного відпочинку: ходимо в кіно, театр, на екскурсії, дуже багато цікавих місць відвідуємо. Зрідка буває, що після вистави з’являється можливість зустрітися з друзями, бо іноді хочеться просто випити келих пива, трохи розслабитись, але, повторюсь, це буває дуже рідко і, найчастіше, поспіхом. Коли з’явились діти, все інше стало другорядним. Вони — мій сенс життя, а найцікавіше дозвілля саме з ними.

Фото телеканалу “Україна”.