«Стосунки під час війни це не лише про виживання… А про здатність бути партнерами та друзями в складний період»

2 роки поспіль в Україні зростає кількість розлучень. Так за першу половину 2024 року (перші 6 місяців) було 15 578 розірвань шлюбу. Це у 1,5 раза більше за відповідний період 2023 року. А також на 18% більше, ніж за перше півріччя 2021 року. Кількість розлучень зросла із зрозумілих всім причин, які обумовлені війною і відповідними наслідками.

Жінки, які пережили розлучення, часто розповідають, що найважче — це наважитися на це розлучення. Важливий момент, легше одразу не стає. Розлучення — це травма, а тому це складний та довготривалий процес у житті кожної людини. Лише з часом приходить повне усвідомлення, того, що сталося. І тоді людина може аналізувати, що вона зробила правильно, а що, можливо, треба було зробити по-іншому.

Психологиня, спеціалістка з емоційного інтелекту Людмила Цюпа розповіла журналістці «ВЗ» про основні причини розлучень. Чи варто рятувати стосунки, які зайшли у глухий кут? Хто найчастіше є ініціатором розлучень?

«Ми уже третій рік живемо у війні. На поверхню виходить багато речей, про які ми раніше навіть не здогадувалися, — каже психологиня Людмила Цюпа. — Відтак, багато сімей руйнується. Є дуже багато розлучень. Я зупинюсь на п’яти основних причинах, чому так відбувається.

Очевидно, якщо двоє людей розходяться, то на те є причина. І якщо ця причина була ще до війни, а зараз стала більш помітною, мабуть, у цьому є багато позитивного. Краще відпустити партнера, звільнитися, можливо, від того партнера, який завдавав болю… І знайти ті стосунки, які будуть радувати. Тому що основна функція будь-яких стосунків — це приносити радість. Не бути залежним одне від одного, а дійсно радувати одне одного. Бо коли разом, краще, ніж окремо.

Розберімось.

Ми живемо у війні, як я вже сказала, а це дуже жорсткий та інтенсивний стрес, який переходить у хронічний. Тому що вже скоро буде три роки, і незрозумілі жодні прогнози, а це дуже негативно впливає на кожного з нас. Не те, що пріоритети та цінності, плани руйнуються… А іноді вони вже були зруйновані у перші дні війни, коли все наше життя перевернулося з ніг на голову. Отже, і стосунки часто проходять випробування на міцність, і це нормально.

І не завжди витримують, і це також нормально. І те, що зараз відбувається, це об'єктивна ситуація. Тому що є певні причини, які на це впливають. Ось деякі з них:

Перша причина — це різні реакції на стрес у кожного, хто є учасником цих стосунків.

В стані стресу і постійної напруги, кожен з нас по-різному справляється з цим. Хтось може самостійно справитися, хтось за допомогою спеціалістів. Хтось закривається в собі. І коли, наприклад, дружина чи чоловік запитує: «як ти?», звучить відповідь: «все добре». Або людина взагалі відмовчується… Така поведінка не сприяє розвитку стосунків, не сприяє зміцненню відносин. А хтось навпаки проявляє агресію. А дехто стає ще більш «холодним», ніж раніше…

Це, звичайно, залежить від темпераменту кожної людини. Також від того наскільки внутрішньо людина доросла. Дуже часто ми виростаємо… Ми тілами дорослі, а всередині живе ображена дівчинка, чи ображений хлопчик, які у стресових ситуаціях виходять на «сцену» нашого життя і проявляються по-дитячому. Тому різні реакції на стрес і різна внутрішня дорослість.

Друга причина — це зміна цінностей.

Вже в перші дні багато хто зрозумів, що життя кардинально змінилося, зруйнувалися плани і змінилися наші цінності. Хтось зняв з себе маски і сказав, «я більше так не хочу, я більше так не можу жити…». Дехто побачив своїх партнерів, з якими живе, з іншого боку. І не кожен був до цього готовий.

Це є також причиною, що стосунки ставляться під сумнів. І це підтверджує те, що ці стосунки ще до кризи, до війни, не приносили радість. Були вже проблеми, але на них закривалися очі через те, що життя було багатогранне, яскраве. Хороших моментів було більше. Адже стосунки — це про радість. Якщо хороших моментів 80−90%, а поганих 10−20%, то ці стосунки хороші, міцні і переживуть різні ситуації у житті. Звичайно, ніхто не каже, що не буває конфліктів, чи не буває суперечностей, але їх значно менше.

Якщо були вже проблеми з радістю, то війна додала ще негативу. Зрозуміло і логічно, що такі стосунки розпадаються. Не варто їх у такій ситуації стримувати. Тому що терпіти дуже дорого обходиться, особливо, для жінок, для жіночого здоров’я. Тому це шанс побудувати ті стосунки, на які давно кожен з партнерів чекає. Тобто дати дорогу і чоловікові, і жінці для того, щоб знайти хорошого партнера в майбутньому.

Третя причина — це відсутність підтримки.

Зараз кожен з нас очікує, що людина, яка поруч, нас зрозуміє, підтримає і подарує безпеку. Хоча би в середині нашої сім'ї, в середині наших стосунків. Але інша сторона може бути також виснажена. Наш чоловік чи дружина, також може не мати ресурсу, не мати сили, енергії, щоб нас підтримувати. Відповідно, шкода, але у такій ситуації можна також не зберегти стосунки. Якщо це шлюб, то він розвалюється…

Четверта причина — це фінансові та побутові труднощі.

Це класика жанру. Побут з'їдає кохання, як то кажуть. Але зараз дійсно це причина досить серйозна. Тому що люди опинились одне з одним, інколи поруч 24/7, 365 днів на рік. Були не готові до такого тісного всеохоплюючого спілкування. Дехто втрачає роботу, дехто не може вийти з дому з певних причин… І не кожен може справитися з собою, не те, що допомагати іншому партнеру. Відповідно, побутові та фінансові проблеми — це дуже серйозна причина, яка може дійсно призвести до розлучення. І дуже часто, на жаль, так і є.

П’ята причина — це посилення розбіжностей між характерами, між поглядами на життя, між планами на майбутнє.

Якщо до кризи, до війни ці недоліки були не так помітні, і здавалися незначними, то зараз вони стали критичними. І люди не хочуть терпіти негативне ставлення до себе, в тому числі. Або різні погляди на ситуацію, яка зараз склалася, також приводять до розриву стосунків.

А ось чи варто рятувати стосунки, які зайшли в глухий кут, тут треба перш за все врахувати, чи були проблеми до війни. Чи до війни ми просто були разом і жили заради дітей. Чи просто жінка жила, бо страшно залишитися самій. Бо фінансово залежна, наприклад. Чи «я нікому не потрібна» тощо. О, ці ярлики минулого — «знак якості, тільки, коли я одружена». Це також може бути. Це і стримувало сім'ю від розлучення, то, звичайно, рятувати немає змісту. Бо стосунків, як таких, вже давно немає.

Якщо в стосунках є повага, якщо була любов, звичайно, вона зараз не така, як на перших стадіях кохання, тому що любов має різні етапи і в кризу вона ще більш видозмінюється. Якщо була любов, а зараз є повага і дружні відносини, коли ми все ж такі цікаві одне одному, хай там як, то, звичайно, варто попрацювати. Стільки, скільки потрібно для того, щоб врятувати свої стосунки.

Якщо кожен з нас дійсно хоче продовжити і сказати ще щось в майбутньому одне одному хороше, то варто відстоювати свою сім'ю, свої стосунки. Для того, щоб і далі залишатися разом і знову радувати одне одного.

Але якщо було і є зараз насильство, фізичне, емоційне, коли може бути знецінення одне одного, психологічне — це скандали, крики, які впливають не те, що на дорослих, на дітей, на жаль. Якщо ще живуть через страх змін, або страх залишитися самим, страх, як я буду справлятися сама чи сам (без неї чи без нього). Чи через якусь провину… Якщо немає спільних цілей на майбутнє, немає розмов про майбутнє, то тут велике питання, чи варто зберігати відносини.

Так, зараз дійсно є більше розлучень, або більше розриву стосунків, можливо, які неофіційно були оформлені. І це дійсно об'єктивна ситуація, вона має певні логічні причини. Я би не сказала, що це погано. Погано лише те, що частина цих сімей, які руйнуються, вони ще могли б прекрасно жити, але, на жаль, не зуміли справитися зі своїми емоціями. Зрозуміти те, що вони відчувають насправді. І це велика проблема.

Тому стосунки під час війни це не лише про виживання, це також про здатність бути партнерами в складний період, друзями.

А завершення стосунків — це завжди про вибір, власний вибір. І не робити комусь на зло. Не карати когось, а зрозуміти, що це моє доросле рішення. І нести за нього відповідальність. І кожен з партнерів повинен це рішення прийняти самостійно. Тому що нестиме відповідальність тільки сам.