Вересневий синдром, або Як дитині адаптуватися до шкільного графіка

Вересневий синдром — цілком закономірне явище. Дитячий організм, що за літо встиг відвикнути від раннього просинання, шкільного графіка, потребує поступового наванта­ження. Природно, школяр не ви­сипається і почувається втомле­ним. Тож батьки повинні створити дитині умови для якнайшвидшої адаптації до школи. Насамперед необхідно встановити правильний режим дня, щоб школяр повноцін­но відпочивав. Не варто з перших же днів школи завантажувати ді­тей додатковими заняттями — дайте їм час звикнути хоча б до стандартного навчального наван­таження, а потім вже вирішуйте, чим ваша дитина займатиметься у вільний час. Якщо, незважаючи на повноцінний відпочинок і сон, школяр продовжує скаржитися на нездужання, з’ясуйте, чи не пов’язано небажання ходити на заняття з проблемами в школі? Краще зайвий раз поговорити з педагогами, ніж дозволити дитині використовувати своє здоров’я для маніпуляції батьками. Уваж­но проаналізуйте зацікавлення своєї дитини, заохочуйте її до­питливість, і, цілком можливо, вже за кілька днів ваш школярик забуде про всі свої проблеми і не­здужання. Однак недооцінювати дитячі скарги і списувати їх лише на примхи теж не можна. Дитину справді може мучити головний біль, терпіти який не лише не по­трібно, а й шкідливо. Обираючи знеболювальне, пам’ятайте, що не всі анальгетики можна давати дітям. Школярам не рекомендо­вані, наприклад, аспірин та аналь­гін. Тому шукайте ліки, розроблені спеціально для маленьких паці­єнтів. Важливо також, щоб аналь­гетик не викликав сонливості і не заважав навчанню. Крім ліків, з головним болем допоможе впо­ратися відпочинок після школи, денний сон. Тільки простежте, щоб дитина спала не довше 40−60 хвилин, а то порушиться ре­жим дня. Після сну дайте дитині більше часу на прогулянку. На свіжому повітрі клітини головно­го мозку активно забезпечуються киснем, він швидше відпочиває і відновлюється. Особливо важ­ко адаптуються до початку на­вчального року діти з синдромом дефіциту уваги і гіперактивності. Стан надмірної рухової активності виокремлений як самостійне за­хворювання і занесений в Міжна­родну класифікацію хвороб. Вона зумовлена порушенням функцій центральної нервової системи дитини. Гіперактивним дітям важ­ко концентрувати і утримувати увагу, у них можливі проблеми з навчанням і пам’яттю, що заважає їх соціальній адаптації. Синдром дефіциту уваги і гіперактивності є серйозною соціальною про­блемою, оскільки його діагнос­тують у багатьох дітей (від 2,2 до 18% малюків). Гіперактивні діти вирізняються імпульсивніс­тю, непосидючістю, підвищеною втомлюваністю, невмінням зо­середжуватися. На початку на­вчального року всі ці проблеми проявляються особливо гостро, зокрема упродовж першого пів­річчя. Батьки малюків, які страж­дають від СДУГ, знають, що їхні діти потребують постійної уваги, причому не тільки мами і тата, а й вчителів і медиків. Гіперактивним дітям необхідний чіткий, продума­ний режим дня протягом усього навчального року. Вони більше за інших мають потребу в регуляр­них фізичних вправах на свіжому повітрі. І допомога у навчанні їм теж не завадить. Консультації та заняття з фахівцями — психоло­гами, невропатологами, педаго­гами — найчастіше допомагають гіперактивним дітям впоратися з проблемами. Необхідна комплек­сна реабілітація таких школярів з використанням як медикамен­тозних, так і немедикаментозних засобів. Лікування повинно бути індивідуальним і призначатися з урахуванням даних обстеження конкретної дитини.

Для боротьби з вересневою втомою всім дітям потрібен осо­бливий режим харчування. На щастя, осінь дає можливість на­ситити меню вітамінами.

У більшості дітей всі симптоми синдрому вересня минають вже до кінця місяця. Тож раджу і бать­кам, і вчителям запастися тер­пінням, бути уважними до скарг дитини. Наступного року поста­райтеся заздалегідь, за кілька тижнів до початку навчального року, розпочати перебудовувати режим дня школяра. Пересуваю­чи час вкладання до сну і підйому хоча б на 10 хвилин щоденно, до першого вересня можна досягти двогодинного виграшу і макси­мально наблизитися до шкільного графіка.

Тетяна Іванишин, дитячий невролог.