"Співзалежні стосунки можна прирівняти до гойдалки"

Співзалежність - це стан людини, яка є емоційно, фізично чи соціально залежною від когось. Людина з таким діагнозом розуміє, що завдає шкоди власному життю, проте не може припинити стосунки. Часто через почуття провини.

Зазвичай такий стан проявляється у сім'ях, де є члени з алко- чи наркозалежністю, ігромани. У цьому випадку людина одягає на себе маску рятівника і присвячує своє життя пошукам способу витягнути близьку людину із залежності. Відтак повністю забуває про свої потреби, цілі, бажання і задовольняє лише потреби іншого, розчиняючись у його житті. Співзалежність також проявляється у стосунках "батьки-діти", коли батьки не дають своїм дітям можливості сепаруватися і постійно маніпулюють, викликаючи почуття провини.

Членкиня Української Спілки Психотерапевтів Наталя Чернявська пояснила, що стан співзалежності здебільшого спричинений ще у дитинстві, а вийти з нього можна лише шляхом саморозвитку.

«Хтось з батьків був залежним, а хтось все життя рятував. Або це були сім’ї з авторитарним ставленням батьків, де повністю пригнічувалася воля інших членів родини (сім‘ї військових, священників, викладачів тощо). Де є психічно або фізично хворі особи, і все крутиться довкола цих людей, нехтуючи потребами інших членів сім’ї чи дітей. Співзалежні стосунки можна прирівняти до гойдалки, коли її сильно розгойдати, то вона з одного полюсу летить на другий. Чим більший градус, тим інтенсивніші емоції - від щастя до драми. Як правило, негативні емоції забарвлені інтенсивніше і тримають довше. На гойдалках можна гойдатися, але, на жаль, не жити», — каже психологиня.

«Щоб вийти зі співзалежних стосунків, потрібно збільшувати коло своїх інтересів і перемикати увагу на себе більше, ніж на партнера. Це складно, але реально. Потрошки дозволяти собі ходити на танці, спорт, зал, йогу чи ще кудись - без почуття провини. Варто відпускати контроль і переставати контролювати свого партнера шукати нові емоції за межами (хобі, спорт, нова робота, завести хатню тваринку), а не у деструктивних стосунках. Змінювати стосунки на конструктивні, цього потрібно вчитися, на це потрібно багато часу та зусиль. Чарівних пігулок не існує - тільки праця над собою дає результат», - рекомендує психологиня.

Зазвичай людям важко самостійно вийти зі стану співзалежності, а інколи навіть усвідомити його присутність у своєму житті. Саме тому фахівці радять звертатися до психологів, психотерапевтів чи психіатрів, які розуміють специфіку роботи із залежними людьми та мають досвід праці в реабілітаційних центрах.

Ірина Давосир

Читайте також: Психічні захворювання як риси характеру