Як в Криму приховують російський злочин геноциду кримських татар

Ось і в цьому році. Покладання квітів було організоване до так званого «меморіального комплексу» «шлях відродження народів Криму», який не відображає справжньої трагедії народу, розташований за 40 кілометрів від Сімферополя, біля незначної залізничної зупинки в Бахчисарайському районі, куди простій людині з її скорботою не добратись. У всіх публікаціях станцію називають «Сірень», тобто бузок, хоч насправді станція має кримськотатарську назву Сюрень, і після депортації була перейменована на російський лад.

В Криму досі назву народу пишуть через дефіс як «кримсько-татарський», що лінгвістично значить як «один з татарських», що неправомірно об'єднує кримських татар з іншими, наприклад, з казанськими татарами, замість того, щоб писати «кримськотатарский» разом, що лінгвістично підкреслює унікальність кримськотатарського народу, поєднуючи в їх назві обидві ознаки і кримський, і татарський в одну, що підкреслює їх саме кримський етногенез.

Виступаючи під час покладання квітів на безлюдній станції так званий «глава Криму» Сергій Аксьонов говорив, що «ми співчуваємо жертвам депортації і ніколи не повторимо її повторення», хоч ні для кого не секрет, що після анексії Криму в 2014 році почалася нова депортація з Криму всіх незгідних, в першу чергу українців і кримських татар. Наскільки відомо, за останні роки з Криму виїхало через незгоду жити на анексованій території біля 50 тисяч кримчан різних національностей, в тому числі понад 30 тисяч кримських татар. Кримськотатарський журналіст Руслан Сулейманов, що перебуває в російській тюрмі, засуджений за свободу слова російською владою, заявляв: «Я правнук та внук депортованих, син народжених у депортації, сам народився у депортації, і сьогодні знову в депортації…» За даними Кримськотатарського ресурсного центру, за період тимчасової окупації Криму зафіксовано біля 500 в’язнів і переслідуваних. Більшість — представники кримськотатарського народу. Так понад 300 кримчан відбувають покарання у колоніях, біля 100 — мають обмеження чи випробувальний термін, біля 50 — перебувають у СІЗО, ще понад 30 — переслідують за різними звинуваченнями.

Правозахисники називають цей процес прихованою депортацією. Людей затримують за хибними звинуваченнями — за «екстремізм», «тероризм», а з початком повномасштабного вторгнення й за «дискредитацію збройних сил рф». Останнє обвинувачення висувається, навіть якщо людину «спіймали» за тим, що вона називає речі своїми іменами, наприклад, «СВО» — війною. У 2023 році все більше справ стосуються участі в батальйоні ім. Номана Челебіджихана, який в росії називають терористичною організацією. При тому дії росіян стали жорстокішими. За невеликі порушення одразу заламують руки, буквально кидають в автобус та відвозять до дільниці, в деяких випадках — видають повістки на мобілізацію на війну проти України. За більш серйозні - мало не одразу починають катувати.

Таким чином російська окупаційна влада намагається прибрати будь-який спротив, залякати людей настільки, щоб вони боялися виказати свою думку або висловити незгоду. Всіх незгідних називають «терористами», їхні дії прирівнюють до «нацизму» та «загрози безпеці». Окупанти з одного боку намагаються удавати, що спротиву взагалі майже немає, а з іншого — сама кількість покарань говорить про активний спротив кримчан.

Щоб перекласти відповідальність за злочин депортації з росії, в складі якої в 1944 році був Крим, на когось абстрактного, не названого, кримські пропагандисти приховують дві речі. По-перше, пишуть, що кримчани покарані депортацією «через кучку зрадників», хоч кожному ясно, що під час окупації з фашистами змушені були співпрацювати не тільки певна кількість кримських татар. На півострові окупантами були створені також і російські колаборантські комітети, які допомагали німцям, зокрема, бургомістрами в містах Криму були росіяни за національністю, але росіяни як нація не були піддані депортації, що свідчить про її вибірковий характер і несправедливість звинувачення.

По-друге, пропагандисти зараз пишуть, що були також піддані депортації «вірменський, грецький, болгарський, німецький, італійський народи», хоч ці національності виселялись не як цілісні народи, а як їх діаспори, які жили в Криму. Єдиним народом, який був поголовно виселений з Криму, що дорівнювало його геноцидові, оскільки в перший рік депортації загинули 46,2 відсотки депортованих, були лише кримські татари, і тепер називаючи поряд з ними «інші народи», росіяни прагнуть приховати цей злочин геноциду. В той час як переслідування кримських татар систематично розпочалося ще в 18 столітті після першої анексії Криму 1783 році, продовжилось винищенням національної інтелігенції на початку ХХ століття, і депортацією 1944 року.

Зрештою про те, що зараз в Криму ми маємо факт нової депортації, свідчить і те, що російська влада фактично депортувала з Криму Меджліс кримськотатарського народу як його представницький орган. Обраний народом орган, як і в 1944 році весь народ, огульно звинуватили в «екстремізмі і тероризмі», депортація фактично повторилась. То для чого тут тепер клятви влади «не допустити повторення», коли вже повторили?

Цілком справедливо Меджліс кримськотатарського народу закликав міжнародну спільноту посилити тиск на росію, підтримати Україну в боротьбі за звільнення окупованих територій та визнати депортацію 1944 року актом геноциду. Відповідна заява була опублікована з нагоди Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. У документі нагадали, що 81 рік тому почалася насильницька депортація близько 200 тисяч кримських татар з Криму до віддалених регіонів Центральної Азії, Сибіру та Уралу, де від голоду, хвороб та важких умов загинуло близько 46% людей.

Меджліс закликав міжнародну спільноту посилити тиск на росію за допомогою політичних, дипломатичних та економічних механізмів, розширити допомогу Україні у звільненні її суверенних територій та забезпеченні колективної безпеки в Європі та Чорноморському регіоні, захищати права корінних народів, зокрема кримськотатарського, відповідно до Декларації ООН про права корінних народів, вшановувати пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу, визнавши ці події глобально значущими у боротьбі проти злочинів проти людяності.

У намаганні нинішніх кримських окупантів приховати злочин депортації справа доходить до смішного. Наприклад, «Крымская газета», орган окупаційного уряду Криму, відмітила день 18 травня лише в календарі, зазначивши «День пам’яті жертв депортації» в одному ряду з такими датами, як «в 1048 году в цей день народився Омар Хайям, персидський поет, в 1525 році народився Пітер Брейгель-старший, нідерландський художник, в 1868 році народився Ніколай II, останній російський імператор». Поряд з цим недоречним переліком газета допускає купу фактологічний помилок. Вона зазначає:

«Именно 18 мая 1944 года в Среднюю Азию из Крыма был отправлен первый эшелон крымских татар, греков, болгар, немцев, армян и других народов, населяющих Крым», хоча 18 травня були депортовані лише кримські татари, а представники інших національностей вивозились в інші дні - німці в серпні 1941-го, вірмени, болгари, греки в червні 1944-го.

Сучасна росія продовжує сталінську політику і намагається позбавити кримських татар власної батьківщини, заявили в Міністерстві закордонних справ України в День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

«81 рік тому сталінський режим примусив кримських татар покинути рідні домівки, силоміць депортувавши їх до Центральної Азії… Нинішня російська окупація Криму принесла на півострів неволю й масові порушення прав людини. Ця масштабна хвиля репресій переслідує ту саму геноцидну мету, що й 81 рік тому: витиснути кримських татар з рідної землі», — йдеться в заяві, опублікованій 18 травня.

«Вдячні усім державам, які разом із Україною визнали сталінську депортацію геноцидом кримськотатарського народу. Закликаємо інші країни наслідувати цей приклад. Визнання депортації 1944 року геноцидом відновлює історичну справедливість, вшановує памʼять жертв цього злочину і виявляє солідарність із кримськотатарським народом на сучасному етапі боротьби за свободу та право жити на рідній землі», — наголосили в МЗС.