Загибель «Гінденбурга»

6 травня 1937 року під час посадки на летовище американського міста Лейкхерст, штат Нью-Джерсі, зазнав катастрофи німецький дирижабль «Гінденбург», який здійснював трансатлантичний переліт із Франкфурта-на Майні до США. Повітряний корабель уособлював собою мрії доктора Гуго Еккенера, який врятував компанію «Цеппелін» від фінансового краху після Першої світової війни. Еккенер відкрито ненавидів нацистів, проте саме він переконав Гітлера у необхідності створення величезних дирижаблів, що мало підняти престиж Третього рейху. І у такий спосіб домігся величезних коштів на створення дирижаблів «Гінденбург» і «Граф Цеппелін ІІ». Однак те, що обидва літальні апарати були наповнені займистим газом, робило їх надзвичайно вразливими...

Дирижабль LZ-129 «Гінденбург» був побудований 1936 року. У серпні того ж року пролетів над стадіо­ном в Берліні під час ХІ Олімпійських ігор - з метою пропаганди нацистської Німеччини.

 «Гінденбург» був найбільшим літальним апаратом в історії повітроплавання, гордістю повітряного флоту нацистської Німеччини. Його довжина становила 245 метрів, діаметр - 41 метр, вантажопідйомність — 100 тонн, об’єм водню в газовій гондолі — 200 тисяч кубометрів. Названо дирижабль на честь рейхспрезидента Німеччини, фельдмаршала Пауля фон Гінденбурга. «Гінденбург» став флагманом компанії «Цеппелін» і здійснював регулярні комерційні рейси між Німеччиною, США і Бразилією. На відміну від багатьох країн Європи, які не давали свого повітряного простору нацистському дирижаблю, у США він завжди був бажаним гостем. Чому? Тому, що американців дуже цікавила перспектива перельотів океанів на дирижаблях. Пасажирські літаки на той час ще не були здатні перетнути океан. А найкращі дирижаблі виготовляли саме в Німеччині. Дирижабль вилітав із Франкфурта, прямував на Кельн, пролітав над Нідерландами, а далі летів над Ла-Маншем і виходив на Атлантичний океан.

Дирижабль оснастили чотирма дизельними двигунами «Даймлер-Бенц» потужністю 900 кінських сил кожен, що дозволяло «Гінденбургу» розвивати швидкість до 135 кілометрів на годину. Він проектувався для наповнення гелієм, однак цей незаймистий газ виробляли тоді лише у США. А вони ще 1927 року прийняли закон про контроль над використанням гелію, за яким заборонялося експортувати гелій туди, де його можуть застосовувати з військовою метою, і відмовилися продавати його Німеччині. Довелося заповнювати «Гінденбург» легкозаймистим воднем.

На борту «Гінденбурга» було усе необхідне для розкішної подорожі — ресторан із електрифікованою кухнею, бар, дві прогулянкові галереї зі спеціальними нахиленими вікнами (для кращого огляду панорами Землі), двомісні спальні з душовою кімнатою, туалети, читальний зал та навіть кімната для курців з єдиною на дирижаблі електрозапальничкою. Усі меблі на «Гінденбурзі» були максимально полегшені й виготовлені з алюмінію. У салоні містився навіть спеціально виготовлений алюмінієвий рояль.

Окрім пасажирів, «Гінденбург» перевозив пошту й невеликий комерційний вантаж. Пересуватися дирижаблем було значно швидше, ніж пароплавом. Вартість квитка була висока, середня ціна до Нью-Йорка сягала 400 доларів. Однак польоти на «Гінденбурзі» стали дуже популярними, і всі квитки на найближчі рейси швидко розкуповували.

3 травня 1937 року «Гінденбургу» належало відкрити повітряну навігацію рейсом до США. Він виявився одинадцятим на рахунку відомого дирижабля. У свій останній рейс «Гінденбург» узяв 36 пасажирів і 71 людину екіпажу. Перед посадкою в Лейкхерсті на пасажирів чекав сюрприз — дирижабль робив коло над Нью-Йорком. Пролітаючи над хмарочосом “Емпайр-стейт-білдінг”, капітан дирижабля Макс Прусс, ветеран Першої світової війни, підлетів так близько до височенної споруди, що люди на її оглядовому майданчику й пасажири дирижабля могли помахати одне одному.

«Гінденбург» облетів Нью-Йорк і попрямував на посадку до летовища військово-морської бази Лейкхерста. О 19.10 «Гінденбург» з’явився над аеродромом. Внизу вже зібралися пасажири, готові вилетіти зворотним рейсом. Журналісти приготувалися диктувати свої повідомлення. За десять хвилин дирижабль підлетів до причальної щогли, й екіпаж скинув донизу швартувальні канати. Відразу після цього в кормовій частині дирижабля щось спалахнуло, зайнялася обшивка, і за цим почувся вибух. Над повітряним судном почала розростатися величезна вогняна куля. Почали вибухати паливні баки. Вогонь метнувся у приміщення. Люди у відчаї вискакували з вікон і люків гондоли…

Найбільший у світі дирижабль, охоплений полум’ям, упав на землю. Чотири команди різних американських кінокомпаній виявилися на місці катастрофи з увімкненими камерами, й зафіксували кожну мить, як зайнявся й вибухнув літальний апарат перед падінням. На місці опинився й радіокоментатор Герберт Моррісон з чиказької радіостанції «Дабл-ю-ел-ес». Моррісон вів розповідь про прибуття «Гінденбурга» з Німеччини, коли трапилося немислиме... За кілька секунд оповідь радіожурналіста перейшла із загального опису надзвичайного дирижабля на неконтрольований потік свідомості. Не в змозі стримати почуття жаху й передати те, що відбувалося перед його очима, Моррісон почав говорити уривчасто. Однак ті, хто почув його передачу, ніколи її не забули.

У катастрофі загинули 35 осіб (одна померла наступного дня від отриманих травм). Серед загиблих виявився й Ернст Леманн, капітан «Гінденбурга» в його першому трансатлантичному польоті у травні 1936 року. Тоді Леманна зустріли у США як героя. А за 20 років до цього Леманн бомбардував з дирижабля Лондон. Президент Рузвельт надіслав телеграму зі співчуттями рейхсканцлеру Гітлеру. ...Як не дивно, але 61 людина врятувалася. Падіння й пожежа на дирижаблі «Гінденбург» поставили хрест на всіх програмах розвитку цього виду транспорту. Гітлер особисто розпорядився зупинити будівництво ще двох повітряних суден.

Так закінчилася епоха пасажирських польотів на дирижаблях. «Граф Цеппелін ІІ» перетворили на музей. А 1940 року за наказом Герінга, рейхсміністра авіації, обидва дирижаблі, що ще залишалися в Німеччині, були знищені. Дирижаблі замінили літаками.