Спіруліна: користь та шкода для організму

З наукової точки зору спіруліна — ані рос­лина, ані водорость. По суті вона є висуше­ною біомасою ціанобактерії, що зустріча­ється по всьому світу у прісних і морських водах. Вчені стверджують, що мікроводо­рость з’явилася понад 3 500 000 000 років тому і є найдавнішою живністю на планеті.

Спіруліна має довгу історію застосу­вання: відомо, що її використовували ще древні ацтеки. Сьогодні вона широко вико­ристовується в медицині як БАД, а також у барвниках для жувальної гумки, цукерок та інших харчових продуктів.

Спіруліна є важливим продуктом харчу­вання і може використовуватися як повно­цінне джерело білків, вітамінів і мінералів без будь-яких значних побічних ефектів. Завдяки унікальному складу, у 1996 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила її найкращою їжею майбутнього.

У 100 г сухого порошку спіруліни 290 калорій. Але звання суперфуду вона отри­мала з інших причин: рівень білка у складі спіруліни сягає 70% сухої маси, що можна порівняти з яйцями.

Склад спіруліни на 100 г продукту:

• білок — від 50 до 70%;
• легкозасвоювані вуглеводи — від 15 до 20%;
• жири — від 4 до 7%;
• волокна — від 2 до 7%.

За багато століть водорость набула уні­кального хімічного складу — подібного в природі не існує. Вона містить вітаміни А, С, Е, РР, К, В1, В2, В3 (РР), В6 та В9, а також псевдовітамін В12. Бета-каротину в сухій водорості стільки ж, скільки у моркві, а ві­таміну РР навіть більше, ніж у м’ясних про­дуктах. У складі спіруліни є полісахариди, поліненасичені жирні кислоти, пігменти (каротиноїди, фікоціанін, хлорофіл) і міне­рали, такі як мідь, магній, калій, кальцій, натрій, селен, залізо, марганець, йод, цинк і фосфор. Завдяки унікальному складу спі­руліна має здатність модулювати імунні функції та виявляє протизапальні власти­вості, протиракову, противірусну та проти­алергійну дії.

Бореться з анемією. Існує кілька видів анемії, але найпоширеніша залізодефіцит­на. Вона характеризується зниженням рів­ня гемоглобіну, що призводить до постійно­го відчуття втоми та слабкості. Водорость впливає на кров, підвищуючи вміст гемо­глобіну в еритроцитах. Спіруліна стимулює витривалість та запобігає пошкодженню скелетних м’язів, викликаних фізичним на­вантаженням. Таким чином вона допомагає спортсменам швидко відновлювати м’язи після тренування.

Впливає на рівень холестерину. Сер­цево-судинні захворювання залишаються причиною смерті номер один у розвинених країнах, а високий рівень холестерину є од­ним з найважливіших факторів розвитку ате­росклерозу. Лише 1 г спіруліни на день зни­жує рівень ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ — «поганий» холестерин) на 10,1%.

Занадто високий кров’яний тиск ство­рює додаткове навантаження на кровонос­ні судини, серце, мозок, нирки, очі. Внаслі­док цього зростає ризик серцевих нападів, аневризми аорти, судинної деменції, хво­роб нирок. Спіруліна може допомогти ре­гулювати кров’яний тиск і контролювати гіпертонію.

Алергічний риніт, спровокований пил­ком, шерстю тварин або іншими алергена­ми, схожий на застуду. Спіруліна виявляє протизапальні властивості, інгібуючи виве­дення гістаміну з тканин.

Люди, які хворіють на діабет або перебу­вають у групі ризику розвитку діабету, час­то шукають способи контролювати рівень цукру у крові. Добавка спіруліни у дозах від 0,8 до 8 г на день може поліпшити рівень цукру у крові.

Спіруліна не рекомендована маленьким дітям через відсутність досліджень для осіб цієї вікової категорії. Однак вона ідеально підходить для старших дітей і підлітків, які не їдять достатньо білків тваринного похо­дження або схильні до набору ваги внаслі­док «перекушування».

Спіруліна продається у формі таблеток, капсул або сушена у вигляді дрібного зеле­ного порошку, який можна додавати в їжу. Можна розмішати невелику ложку спіруліни у склянці води, соку, йогурту або додати в суп, хліб, у заправку для салату. Спіруліну в порошкоподібній формі висипають у твер­ду їжу або теплу рідину (38−40⁰С). Доросла людина вагою 80 кг може безпечно щодня споживати 6−21 г спіруліни. Правильне до­зування спіруліни може підібрати лише лі­кар. Як правило, рекомендують приймати від 1 до 5 г на добу вранці за 30−40 хвилин до їди. Денну порцію слід розділяти на 2−3 прийоми та поступово вводити до раціону. Починати рекомендується з мінімально­го дозування, виходячи з особливостей організму. Після двотижневого курсу слід зробити перерву. Не перевищувати норму, щоб замість додаткових переваг не отри­мати розлад травлення.

Підготувала Світлана Лісна.