У конюхівських ґаздинь свій фронт

Немає на Львівщині громади, яка б не долучилась до допомоги воїнам та людям, яких з домівок прогнали обстріли та бомбардування ворожих військ. А скільки від початку війни наші господині наліпили і передали на передову вареників, мабуть, не злічити нікому.

Один із таких надійних ти­лових фронтів розгорну­ли ґаздині у селі Конюхові Стрийського району на Львів­щині. Вони вже і назву офіційну мають – жіноча волонтерська ініціатива «Конюхівські ґазди­ні», і стали впізнаваними не лише у своєму районі, а й да­леко за його межами. Та й іні­ціатива, яка починалася як во­лонтерська кухня, тепер уже переросла у формат заводу.

За тиждень конюхівські ґаз­дині передають на передо­ву у середньому понад 300 банок тушкованки, 100 ба­нок м’ясного паштету, близь­ко 300 кілограмів вареників, по 150 кілограмів зразів та випіч­ки. Смаколиками, виготовле­ними з любов’ю, ласують наші захисники у Києві, Харкові, Су­мах, Запоріжжі та інших гаря­чих точках.

Наче жартома, а ніби й сер­йозно, пишуть господині на ло­точках послання українським воїнам: «Наші захисники! По­вертайтесь швидше додому – треба садити картоплю. Бо уся пішла на вареники». І заклика­ють хлопців привезти тару осо­бисто.

– Одного дня збираємося і ліпимо вареники, наступного розробляємо свиню, а третьо­го – виготовляємо м’ясні туш­кованки або смажимо зрази. Кожна ґаздиня вдома випікає солодощі і приносить, – розпо­відає про секрети роботи одна із конюхівських ґаздинь Богда­на Барабаш.

Згодом про волонтерок ді­зналися, телефонують і пропо­нують допомогу – хто кошти пе­реказує, за які ґаздині купують те, що необхідно, хто продукти привозить. Дуже багато людей відгукується – і місцеві жителі, і вихідці зі села, які зараз живуть у Львові чи за кордоном.

– Хтось привозить борош­но, хтось перловку. Добре, що нам привозять свиней місцеві фермери зі своїх господарств, зі свиноферм. Ми розробляємо дві свині на тиждень, з яких на передову відправляємо близь­ко 300 тушкованок. Сьогодні зробили 150 кг вареників, ми­нулого тижня – 300. І так що­тижня, починаючи від перших днів війни, – розповідає пані Богдана.

У волонтерську кухню вхо­дять усі жінки села. Не всі в один день можуть прийти, дех­то готує вдома і приносить го­тову страву. У когось малі діти, хтось на роботі. Так чергують­ся, але є кістяк – 20-25 осіб, який усе тримає на своїх пле­чах, підбадьорює, організовує. Хтось відповідає за логісти­ку, постачання продуктів, хтось вміє краще свиню розробити. Тобто кожен має хист до чогось конкретного. І завдяки такій злагодженій роботі є хороший результат. Хлопці з передової скидають на телефон відгуки, що було дуже смачно і ніби вдо­ма побували.

Волонтерки починали діяль­ність у ресторані Барабашів, а тепер працюють у місцевій школі на кухні, де просторіше. А з ресторану беруть усе не­обхідне для роботи – начиння, підноси, ножі...

На завершення нашої роз­мови Богдана Барабаш зізна­лася: раніше була переконана, що добро треба робити тихо, але тепер змінила свою думку. Жінка розповідає:

– Завдяки тому, що люди по­бачили ролик чи почули про нашу працю, нам стало легше добувати продукцію. Раніше на­віть доводилося просити, та й об’єми виготовлених страв були значно меншими. Зараз стало простіше, бо люди почали нас впізнавати і більше довіряють.

Є ще й інші напрями діяль­ності у Конюхові – волонтер­ська допомога внутрішньо пе­реміщеним особам. Створено штаб, який працює у Народно­му домі. Допомагають також вихідці з Конюхова, які зараз живуть у Венеції, організували там волонтерську організацію разом із Українською греко-ка­толицькою церквою. Завдяки їхній допомозі у Конюхові пе­реселенців забезпечують одя­гом, памперсами, консерваці­єю, макаронами, рисом…

Люди проводять на кухні ба­гато часу, усі стараються. Тож подякуємо дівчатам. Адже за­раз у кожного свій фронт. Пра­цюючи самовіддано, ми набли­жаємо перемогу України.

Зрази картопляні

Для тіста: 1 кг картоплі, 3 яйця, 4-5 ст. ложок борошна, сіль і перець – до смаку, олія – для смаження.

Картоплю зварити «в мун­дирах» до готовності. Очистити теплою й відразу ж змолоти на м’ясорубці. Посолити і попер­чити картопляну масу, додати яйця і борошно. Замісити м’яке картопляне тісто.

Сформувати зрази. Для цьо­го мокрими руками взяти части­ну тіста, зробити корж. У центр коржа викласти 1 ч. ложку на­чинки. Зліпити довгасті котлет­ки-пиріжки. Картопляні зрази з м’ясом обваляти в борошні.

Розігріти пательню, нали­ти олію. У гарячу олію викласти зрази. Обсмажити на середньо­му вогні з двох боків до золотис­того кольору.

Для м’ясної начинки: 500 г м’яса (свинини, ялови­чини, курятини), 1-2 цибули­ни, 1 яйце, сіль і перець – до смаку, олія – для смаження.

Зварити м’ясо до готовнос­ті (на помірному вогні, близько 1 год). Цибулю очистити, вими­ти й дрібно нарізати. Розігрі­ти пательню, налити олію. У га­рячу олію викласти цибулю й смажити на середньому вогні, помішуючи, до золотистого за­барвлення (2-3 хв).

М’ясо нарізати, змолоти на м’ясорубці. Посолити, поперчи­ти і додати яйце, смажену цибу­лю, добре перемішати.

Для грибної начинки: 300 г грибів, 1 цибулина, 1 зубчик часнику, сіль, перець – до смаку, олія – для сма­ження.

Цибулю нарізати дрібними кубиками, перекласти у патель­ню з олією для смаження. Цибу­ля має просочитися олією, ста­ти м’якою.

Гриби вимити, дрібно наріза­ти, додати до цибулі. Смажити кілька хвилин, потім посолити, щоб пустили сік. Готувати їх на середньому вогні до повного ви­паровування рідини. Наприкінці додати подрібнений часник.

Для яєчної начинки: 5 яєць, 1 цибулина, зелень і спеції – до смаку.

Яйця зварити, остудити і на­терти на тертці. Цибулю подріб­нити і обсмажити на олії. Змі­шати яйця, цибулю і подрібнену зелень, посолити, поперчити – до смаку.