Вибори під час війни: це як обговорювати колір нових шпалер, коли від пожежі вже дах тріщить

Рідненькі, я вам одну річ скажу, тільки ви не ображайтеся.

Той, хто зараз взагалі думає про вибори чи електоральні категорії, — довбограй. Абсолютно незалежно від того, яких цей довбограй поглядів і за яку команду грає.

Пов’язано це з тим сумним фактором, що ми не знаємо:

• коли в нас можливі вибори,
• на які шиші,
• в яких кордонах,
• за якими правилами,
• скількох депутатів обиратимемо (похідна від «в яких кордонах» та «за якими правилами»),
• які будуть чисто технічні можливості вести кампанію,
• як будуть голосувати військові та біженці,
• як будуть висуватися військові та біженці,
• чи будуть можливі блоки,
• яким буде виборчий бар’єр,
• які політичні сили не будуть допущені до виборів взагалі,
• як переоберуться партії (реально може бути так, що вперше в історії країни на наступних парламентських жодна партія не пройде під попереднім брендом),
• чи не будуть проштовхнуті чергові зміни до Конституції з черговою зміною в балансі парламентської та президентської складових влади,
• нарешті, які будуть суспільні настрої, економічний стан, навіть демографія.

Кожен окремий з цих факторів дуже ускладнює будь-які прогнози. Комбінація з декількох унеможливлює.

Коли мені кажуть: «А от електоральний ефект» — мені реально смішно. Це як обговорювати колір нових шпалер в дім, коли від пожежі вже дах тріщить.

Мені б ваш, курча, оптимізм.

Джерело