Передплатити Підтримати

Техас Європи

Міністр енергетики США Рік Перрі, який щойно пішов у відставку, назвав Україну Техасом Європи.

У 1901 році у Техасі було знайдено перше родовище нафти. Нині валовий продукт цього штату, зокрема завдяки енергетичному сектору, більший за Росію або Канаду. Якщо би Техас був окремою державою, був би шостим у світі видобувником нафти. Техас також є найбільшим виробником електроенергії у США.

Якщо слово «нафта» замінимо на слово «газ», то порівняння України з лідером виробництва енергії у США буде більш коректним.

Середня ціна газу для населення у США становить 8,4 гривні за кубічний метр. У холодніших штатах, клімат яких близький до України, наприклад, Північна Дакота, ціна кубічного метру для населення менша, ніж у нас, і становить 6 гривень 17 копійок. Нагадаю, у грудні ціна в Україні становить від 7 гривень 20 копійок до 7 гривень 80 копійок за куб. Дакота не є єдиним штатом з меншою ціною, ніж у нас. Ціни у Колорадо, Айдахо, Мериленді, Монтані та Нью-Мексико приблизно такі ж, як у Північній Дакоті.

Про що це свідчить? Що Україна вже сьогодні, виходячи з ціни, яку сплачує населення може закуповувати газ в американських компаній. Для цього слід прибрати усіх посередників і сказати населенню, що це та ціна, яку Україна сплачує за свою незалежність від Росії.

Якщо Україна перейде на закупівлю американського газу, то США матимуть усі підстави захищати Україну дипломатично, постачанням зброї і серйознішими економічними санкціями проти агресора. Нещодавну заяву президента Путіна про можливу агресію проти півдня України не слід розглядати як недолугий жарт. Ця агресія неминуче станеться, якщо Росії трапиться слушна нагода захопити ці території і не отримати при цьому такі санкції, які знищать її економіку.

До останньої заяви Путіна можна було вважати, що нейтралітет України у конкурентній боротьбі російських та американських компаній за європейський ринок газу може врятувати нашу країну від подальшої агресії Росії. Для цього нейтралітету слід було нарощувати власне видобування газу з метою досягти самозабезпечення, тобто збільшити у короткій перспективі видобування газу в Україні на 12 мільярдів кубів. Наразі президент Путін своєю погрозою не залишив Україні і цього вибору.

Підписаний контракт на постачання російського газу до Європи на наступні п'ять років між Україною та Росією не слід сприймати буквально. В України немає п'яти років, щоби підготуватися до російської агресії. Україна має рівно стільки часу, скільки Росії разом з її стратегічним партнером Німеччиною знадобиться, щоби добудувати Північний потік-2 та, можливо, ще Турецькій потік.

Тому вже зараз слід визначитися зі стратегією захисту від майбутньої російської агресії.

Беручи до уваги, що уряд Німеччини більше зацікавлений у союзі з Росією, ніж у військовому союзі НАТО, слід взяти до уваги можливі зміни. Якщо б не позиція німецького уряду, який категорично відмовився запровадити санкції проти російського Газпрому у 2014 році, Росія ніколи б не наважилася на це загарбання. Санкції проти Газпрому були б логічними та ефективними. Логічними, бо Газпром був головним вигодонабувачем від загарбання Криму. І тому, що саме він вкрав українську нафтогазову компанію «Чорноморнафтогаз». І ще тому, що Росія вкрала величезні газові площі довкола Криму. Саме Газпром розраховує рано чи пізно експортувати вкрадений газ до Європи.

Ефективними, бо Росія не змогла би собі дозволити втрати європейського ринку через санкції проти Газпрому і була б змушена звільнити Крим. Точніше, взагалі туди не пхатися.

Але коли Росія напевне знає, що уряд Німеччини дає мовчазну згоду на загарбання Криму, і не лише не вводить санкцій проти Газпрому, а навпаки будує разом з ним Північний потік-2, вона легко наважується на. порушення усіх норм міжнародного права.

При цьому німецький уряд грає вар'ята і довший час не визнає можливих політичних наслідків, які заохочують подальшу агресію Росії. Тому-то Путін може готувати нові плани загарбання українських земель.

Хоча мозок НАТО ще живий, незважаючи на висловлену протилежну думку президента Франції Макрона, зміни у європейській структурі безпеки цілком можливі.

Коли створювалося НАТО, її перший Генеральний секретар генерал Хестінгс Лайонел Ісмей так визначив мету оборонного союзу: «Тримати Росію (за тих часів Радянський Союз. — Авт.) подалі від Європи, США забезпечувати постійну присутність у Європі, а Німеччині не дозволяти піднятися (до рівня домінуючої військової сили у Європі).»

Мету було досягнуто, і Європа мала 75 років спокою після двох жахливих світових воєн. Нинішній стратегічний союз між Німеччиною та Росією має на меті скасувати усі три передпостави оборонного союзу, висловлених генералом Ісмеєм.

Сто десять мільярдів кубів газу два газогони Північного потоку транспортуватимуть безпосередньо з Росії до Німеччини. Це є тим аргументом, який не триматиме Росію поза Європою, який дозволить Німеччині відновити військову міць. Крім того, це дозволить Росії разом з Німеччиною завадити поставкам американського газу до Європи. Відсутність інтересу урешті-решт призведе до виводу американських збройних сил з Європи і тоді Німеччина з Росією знову будуть її ділити.

Наразі Росія з Німеччиною хочуть сказати, що це випадково так сталося, що вони ділили між собою території незалежних держав. А тепер обидві є білими та пухнастими.

У це не дуже вірить значна думаюча частина німецького народу та значно менша частина російського народу. Тим паче у це зовсім не вірять народи Центральної Європи, у першу чергу, Польщі та України. Тому, якщо мозок НАТО вже працює не так чітко, як за часів Лорда Ісмея, слід подумати про нову архітектуру безпеки у Європі. Насамперед, тим народам, чий молодий мозок перебуває у хорошій спортивній формі і не хоче війни через зміну кордонів європейських держав. Польща, Україна та Румунія з понад 100 мільйонами громадян, за повної підтримки Конгресу та Уряду США, повинні утворити військовий союз, що не допустить зміни кордонів та нової війни у Європі.

Ці країни відокремлюють Росію від Німеччини та можуть зацікавити США закупівлею американського скрапленого газу у портах Балтійського та Середземного морів, а також існуючою інфраструктурою транспортування газу на теренах цих трьох країн.

Україні, зокрема, слід підготуватися запустити свою газотранспортну систему у зворотньому напрямку у передбаченні того часу, коли Росія припинить постачання газу територією України. Ця газотранспортна система буде використовуватися для постачання американського газу. Він не буде суттєво дорожчим від російського, але у такий спосіб Україна збереже свою територію від подальшої агресії Росії.

Зростання видобутку газу у Чорному морі, на сланцевих родовищах та на традиційних родовищах у Полтавській, Сумській та інших областях дозволять Україні поступово зменшити ціни на газ. А поки що Україні слід зробити усе можливе, щоби в американців був свій великий інтерес у Європі і вони не забралися з Європи, як вони забралися із Сирії, бо там вже немає їхнього інтересу.

І якщо молоде покоління доведе, що його мозок ще не вмер, то Україна стане Техасом Європи, а не частиною економічно відсталої, але пихатої та такої неєвропейської імперії.