Про гарантії безпеки і червоні лінії

Вадим Денисенко
- 11.02.2025, 14:00
- 165

Після війни Україна буде дуже бідною країною, в багатьох аспектах залежною від зовнішньої підтримки. Зараз вже багато хто говорить про кінець війни, хоча до нього, на жаль, ще дуже далеко. Але тема вже обговорюється, тому дозволю собі кілька думок вголос

Отже, коли ми говоримо про гарантії безпеки не взагалі, а з точки зору реальних можливостей, ми маємо виходити саме з того, що ми будемо бідною і багато в чому залежною від партнерів країною. Як на мене, є всього три варіанти забезпечення безпеки:

Стати «хвостом» великої держави.
Спробувати створити регіональний безпековий союз і знайти там своє вагоме місце.
Отримати міцний нейтралітет.

Перший варіант зараз виглядає міфічно, з огляду на те, що нам прямим текстом говорить Трамп про НАТО. Третій варіант - це пастка, в яку росія хоче нас заштовхнути. Як на мене, другий варіант, поки є найреалістичнішим.

Але реалізація цього регіонального союзу (згадаймо ідею Британії про союз в трикутнику Британія, Польща, Україна неможлива без серйозної кооперації з НАТО і країнами НАТО в питаннях побудови нашого ВПК, забезпечення нас розвідданими, технологіями, обміном інформації і т.д.

Тому, коли ми говоримо про мирні переговори, нам, напевне треба виходити з цих реалій і виставляти саме ці червоні лінії, які більш важливі, ніж просто впиратися в НАТО, як єдиний інструмент.

Підсумовуючи, нам дуже важливо не допустити кілька речей:

нейтральний статус;
різке скорочення максимальної чисельності ЗСУ;
заборона цілих сегментів нашого ВПК (перш за все ракетних програм);
обмеження в передачі нам технологій і зброї.

Все інше, переважно вторинне. А Мюнхенська безпекова конференція - це той майданчик, де можна спробувати створити коаліцію на підтримку цих червоних ліній.

Джерело