Чи є у путіна шанс обдурити Трампа?

Розмов, пропозицій, планів було багато, але не зрозуміло було, як він спробує їх реалізувати. Через майже два тижні як Дональд Трамп зайняв Овальний кабінет, його риторика і риторика вже призначених вищих керівників адміністрації щодо війни в Україні притерпіла значних, якщо не сказати більше — кардинальних змін.

Зокрема, Марко Рубіо одразу після затвердження в Сенаті США на посаду державного секретаря висловився про можливе завершення війни між росією та Україною. Політик переконаний, що для закінчення конфлікту (війни) обидві сторони «мають піти на поступки», повідомляє CNN. У розмові з журналістами М. Рубіо зазначив, що не може назвати конкретні часові межі припинення війни.

«Ми хочемо, щоби війна закінчилася. Це очевидно. Президент (Дональд Трамп, — ред.) хоче бути лідером, який сприяє миру та припиненню конфліктів. Але це буде непросто», — заявив М. Рубіо. Він також чітко окреслив росію, як агресора у цьому протистоянні. За його словами, будь-які мирні переговори припускають, що жодна зі сторін не досягне всіх своїх цілей, і кожній доведеться чимось поступитися. При цьому М. Рубіо не став уточнювати, яких саме поступок очікують від України.

Через декілька днів, після такої несподіваної заяви нового держсекретаря, з’являється ще одна не менш несподівана заява ще одного високопосадовця нової влади. США хочуть, щоб Україна провела вибори, можливо, до кінця року, особливо якщо Київ зможе домовитися про перемир’я з росією в найближчі місяці, заявив Reuters спеціальний представник Д. Трампа з питань України та росії Кіт Келлог.

К.Келлог зазначив, що українські президентські та парламентські вибори, припинені через війну з росією, «треба завершити». «Більшість демократичних країн проводять вибори під час війни. Я вважаю, що це важливо. Я вважаю, що це добре для демократії. У цьому краса міцної демократії, у вас потенційно є більш ніж одна людина», — сказав К.Келлог.

Після таких заяв нової американської влади замість ентузіазму і надії почала з’являтися серйозна тривога. Я зараз не буду аналізувати ці пропозиції. Єдине, що який компроміс і які поступки мав на увазі держсекретар, на які повинна буде піти Україна. А що стосується виборів, це взагалі в унісон з путіним. Йому теж не подобається президент В. Зеленський, тому він наполягає на нових виборах. Як по команді деякі українські політики, політологи, громадські активісти почали активно обговорювати проблему перевиборів В.Зеленського. Американський посадовець обґрунтовуючи необхідність проведення виборів, послався на те, що це правильний демократичний процес і що в інших країнах де були війни, вибори проводились. Єдине, що він не пояснив, як в умовах реальної війни і відсутності в Україні мільйонів виборців можна провести демократичні вибори і не назвав країни, в яких в період війни проводились вибори.

Якщо це США в 1940 році, то на території США не було жодних воєнних подій і гітлерівські війська не штурмували Вашингтон і не здійснювали масовані бомбардування усієї території Сполучених Штатів.

А якщо це Велика Британія, яка реально піддавалась масованим бомбардуванням своїх міст і територій гітлерівськими терористами та готувалася до відсічі захоплення острова гітлерівськими військами, то там вибори у період війни не проводилися.

Значну тривогу викликала ця нереальна пропозиція, а ще більше збентежило те, що вона була якось синхронізована з позицією путіна, який недавно теж вимагав перевиборів В.Зеленського.

Водночас якогось чіткого і зрозумілого плану щодо завершення війни, як він обіцяв, президент США Дональд Трамп поки не озвучив. Почекаємо. Хоча привертає увагу та обставина, що він висловився надзвичайно радикально проти путіна значно більше, ніж за увесь період своє політичної кар'єри, починаючи з 2014 року.

Але, попри таку риторику щодо путіна, насторожує те, що деякі позиції путіна і Дональда Трампа збігаються, або може скластися таке враження. «Принаймні в одному місці реакція на погрози Трампа анексувати Гренландію, Канаду та Панамський канал виявилася однозначно радісною для російського населення. Більшість росіян уже давно вважають американські формулювання про «порядок, що ґрунтується на правилах» лише маскою для американських імперських устремлінь і так званих національних інтересів. На їхню думку, тепер Трамп скидає маску. Що ще важливо для російського істеблішменту слова Трампа є підтвердженням того, що він та путін дивляться на світову політику майже однаково: як на розмежування сфер впливу, великі угоди та нещадне відстоювання національних інтересів. Під час української революції та російської інтервенції на територію України у 2014 р. канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що путін не в злагоді з реальністю і «живе в іншому світі». Але схоже, що і Трамп живе у тому самому світі. Це порушує страшенно тривожне для британської та європейської еліти питання: що, якщо путін і Трамп (а також Сі Цзіньпін та Нарендра Моді) насправді перебувають у набагато тіснішому контакті з реальністю, ніж європейські структури протягом останнього покоління і, отже, мають більше можливостей домовитися між собою?, — так вважає Анатоль Лівен науковий співробітник Інституту ім. Квінсі.

Це насторожує. Як насторожують і пропозиції нової американської влади.

Не можна виключати, що ми знову повернемося до умиротворення агресора. При цьому забуваючи уроки історії і чим це закінчилося для людства — Другою світовою війною і величезними жертвами та руйнуваннями.

Згадаймо, як 11−13 березня 1938 року нацистська Німеччина анексувала Австрію (Österreich). Ця подія увійшла в історію і відома як аншлюс (перекладається як «об'єднання» або «приєднання»). Гітлер цинічно порушив Версальський та Сен-Жерменський договори, в яких були статті, що прямо забороняли об'єднання Австрії та Німеччини. Таким чином Гітлер продемонстрував зневагу до європейського порядку, що сформувався після Першої світової війни, вчинивши перший акт територіальної експансії нацистської Німеччини. Інші європейські країни належним чином не відреагували на порушення міжнародних договорів нацистами. Це було перше, але не останнє рішення умиротворення Гітлера, який продовжив безкарно політику захоплення європейських країн.

Бездіяльність Великої Британії і Франції призвела до того, що Гітлер створив багатомільйонну армію і став реальною загрозою для світу. Але в той час, коли він незаконно приєднав спочатку Судетську область, а потім анексував і Австрію, країни Заходу мали абсолютну можливість не допустити відродження гітлерівського мілітаризму.

Другій світовій війні можна було запобігти, якби США в 1939 році послідовно стали на бік держав Західної Європи. Таку думку в інтерв'ю агентству dpa висловив науковий директор Відомства з дослідження військової історії у Потсдамі Рольф-Дітер Мюллер (Rolf-Dieter Müller). На думку історика, цьому аспекту досі не приділяли уваги. Напередодні нападу гітлерівської Німеччини на Польщу, США спробували виступити у ролі посередника, а після провалу переговорів оголосили про нейтралітет. І лише після нападу союзниці Німеччини — Японії на Перл-Харбор наприкінці 1941 року було оголошено про вступ у війну. Командування вермахту чітко розуміло, що Німеччина програла Першу світову війну насамперед у результаті участі у ній Сполучених Штатів. Щоправда, загроза військового втручання Вашингтона, можливо, не зупинила б Гітлера, рішуче налаштованого на війну. Однак це могло б вплинути на генералів і підштовхнути їх до путчу проти фюрера. Подібні міркування серед частини генералітету мали місце ще 1938 року, стверджує історик.

А тепер повернімось до путіна — сучасного Гітлера 21 сторіччя — і згадаємо, як починалася війна проти України і яку позицію зайняв Захід і що ми маємо зараз.

18 березня 2014 року, росія незаконно легалізувала військову окупацію українського Криму. Цього дня в москві було підписано юридично нікчемний «договір» про нібито приєднання Криму та Севастополя до складу росії. Як привід для підписання цього незаконного «документу», Росія використала сфабрикований нею ж нелегітимний «референдум» в окупованому Криму, який провели на півострові 16 березня 2014 року.
Як свого часу зазначав американський Інститут вивчення війни, згодом путін виніс цінний досвід із того, як малоефективно Захід відреагував на перше вторгнення росії до Криму та на Донбас у 2014 році. Тому згодом йому вдалося замаскувати свої великі стратегічні наміри щодо України протягом восьми років, які передували повномасштабному вторгненню 2022 року. Тоді, як насправді ще у 2014 році росія розпочала негайну кампанію «з демонтажу та викорінення української ідентичності в Криму, консолідації своєї військової присутності на півострові та насильницької інтеграції Криму до рф, нагадували аналітики ISW. А велика стратегічна мета росії - повернути собі контроль над Україною — залишається незмінною протягом усіх років від початку її незаконного вторгнення до Криму, зазначають у ISW.

Важливо пам’ятати, що 44-й президент США Барак Обама своїм «невтручанням» в такі зухвалі дії, які вчинив путін, фактично легалізував анексію українського Криму і розв’язав руки путіну для повномасштабної війни, яку він розпочав 24 лютого 2022 року.

Тобто ні США, ні Велика Британія, як підписанти Будапештського меморандуму, не вчинили жодних реальних дій.

Експрезидент США Білл Клінтон висловив співчуття з приводу своєї ролі у процесі, який призвів до того, що Україна відмовилася від ядерної зброї (ЯО) у 1994 році.

Колишній американський лідер дав інтерв'ю провідній програмі Prime Time ірландській мовній корпорації RTÉ. За словами Клінтона, росія не вторглася б до України, якби Київ мав сили ядерного стримування. «Відчуваю особисту залученість, тому що я змусив їх (українську владу, — ред.) погодитися відмовитися від їхньої ядерної зброї. І ніхто з них не вірить, що росія влаштувала б цю витівку, якби Україна все ще мала цю зброю», — зазначив колишній американський лідер.

Тобто експрезидент США Біл Клінтон усвідомлює моральну відповідальність за те, що, як президент США, змусив українську владу відмовитись від третього за потужністю у світі ядерного потенціалу України.

Це була стратегічна помилка України, яка і призвела до трагічних наслідків, що переживає зараз український народ.

Як видно, путіну вдалося обманювати багатьох американських президентів, і в основі цього обману був блеф про готовність путіна застосувати ядерну зброю по країнах Заходу.

путіну не вдалося обманути тільки український народ, який з величезним героїзмом і самопожертвою встав на захист своєї Батьківщини. Якщо об'єктивно оцінити ситуацію, яка зараз є реальною, то виглядає так, що хочемо ми того чи не хочемо, але світ невпинно наближається до розв’язки цієї війни. Багато хто, можливо, і цілком справедливо, вважає, що світ вже перебуває у стані Третьої світової війни, але не хоче з цим змиритися. Коли Гітлер захоплював Судетську область, анексував Австрію, потім поневолив усю Чехію, ніхто і не бачив у цьому загрози Другої світової війни. Всі сподівались утихомирити Гітлера. І ті політики, які намагалися це зробити, не були наївними, вони намагалися відтягнути або не допустити війни. Але вони не розуміли Гітлера, для якого єдиною метою життя був тисячолітній рейх від океану до океану і світова гегемонія. Західні лідери проявили політичну короткозорість і коли ще могли це зробити — не зупинили Гітлера, який завдяки їх поступливості і нерішучості призвів до світової трагедії.

путіна теж можна було зупинити після Мюнхенської конференції, коли він відкрито вдався до погроз Заходу і почав максимально активно модернізувати свою армію і мілітаризувати російське населення. Цього не зробили. Але головною помилкою Заходу була відмова у прийнятті України повноправним членом НАТО.

Ця стратегічна помилка Заходу призвела до того, що був анексований Крим, окупована частина Українського Донбасу. Світ опинився на порозі глобальної катастрофи.

путін не зупинить війну, він може лише призупинити військові дії, але тільки для того, щоб поповнити резерви і створити нові потужні ударні угруповання, але вже не для захоплення України, а для встановлення нового світового порядку. Військова економіка росії працює на повну потужність.

путіну Україна вже не потрібна. Він не може виглядати в очах свого населення слабаком, який не може здолати Україну. Зараз для путіна і його агресивного населення Захід і перш за все США — головний ворог.

Важко зрозуміти подальші кроки Дональда Трампа, але та інформація, що виходить від нової американської влади, насторожує. Головне занепокоєння полягає у тому, що, як підтвердив, Дональд Трамп, переговори між США і росією вже йдуть. Не можна виключати що в цих переговорах беруть участь путін і Трамп без України.

Водночас путін зараз не в тому стані, щоб намагатися домінувати у переговорах з Трампом, а тим більше сваритися з ним. Дональд Трамп явно переграє його своєю енергією і рішучістю. На фоні імпозантного і харизматичного Дональда Трампа путін явно програє і виглядає втомленим, без нових привабливих ідей, і це вже розуміють в росії. Тому путін не може дозволити собі відмовитись від переговорів, які б вони для нього не були неприємними. Але путін хитрий. Він сподівається і Дональда Трампа обдурити — формально погоджуватися на переговори, але максимально їх затягувати, а в цей час намагатись досягти якогось феноменального результату на фронті, який кардинально змінить баланс сил на переговорах, що спонукає Дональда Трампа шукати знову з путіним примирення і дасть можливість путіну додатково мобілізувати значну кількість нових солдатів, відновити бойовий потенціал армії, провести потужну ідеологічну і пропагандистську роботу зі своїм населенням і з новими силами, з новими лозунгами знову піти на рішучий бій з проклятим Заходом.

путін не відступить від своїх планів і намірів. В будь-який момент він може знову, як завжди, використати свій головний козир — ядерний шантаж і страх. Багато років ядерна зброя успішно виконує надзвичайно важливу функцію стримування, яка передбачає, що гарантоване взаємне знищення не дозволяє раціональним суб'єктам розпочати ядерну війну.

Однак, якщо путін відкине цю базову передумову і переконаний у тому, що росія має унікальну здатність витримати ядерний конфлікт, весь баланс ядерного стримування руйнується. До речі, частина оточення спонукає путіна розглядати ядерну зброю не як останній аргумент, а як життєздатний стратегічний інструмент, оскільки передбачається, що Захід з його демократичними цінностями та гуманітарними страхами не відповість на застосування ядерної зброї на повну силу. Усім нам треба чітко усвідомити, що путін божевільний і не зупиниться перед будь-якими рішеннями.

У нинішніх умовах будь-які спроби чинити тиск на Україну, щоб змусити її піти на компромісний мир із росією, матимуть катастрофічні наслідки для майбутньої міжнародної безпеки.

Припинення вогню може здатися найшвидшим способом припинити кровопролиття, але це лише ілюзія. Щоб забезпечити міцний світ, Україна має перемогти. Хочеться вірити, що це зрозуміє Дональд Трамп і його адміністрація.

В кінці 30-х років минулого століття, лідери Заходу злякалися погроз Гітлера і відкрили шлях до Другої світової війни. Якщо і зараз лідери цього ж Заходу знову злякаються ядерного шантажу путіна, шлях до Третьої світової війни буде відкритий. Чи є у путіна шанс обдурити Дональда Трампа?

Будемо сподіватись, що путіну не вдасться і на цей раз обдурити президента США, як це було з іншими лідерами Сполучених Штатів. Якщо знову буде взятий курс на утихомирення путіна, це може призвести тільки до нової війни, але тепер вже глобальної. Треба не забувати уроки історії. Це вже було.