Пляшкою по голові – як «вагомий» аргумент...

В українському суспільстві коїться щось не те. Не буду наразі стверджувати, що воно хворе, але певні симптоми нездоровості явно проскакують. У попередньому коментарі я дивувалася з реакції суспільства на арешт Корбана. Мене вразило, як чимало українців почали захищати і жаліти бідного-нещасного. При цьому свою позицію аргументували, м’яко кажучи, дивно: він, звичайно, злодій, проби ставити ніде, але чому його за одне місце схопили, а не інших. Тому це, мовляв, не торжество правосуддя, а “вибіркове правосуддя”, відтак “руки геть від Корбана”. За такою “залізною” логікою, можна виправдати будь-якого злодія, бо є ще гірші, страшніші, кривавіші, тож давайте спочатку їх усіх переловимо і пересадимо, а вже потім візьмемося за рейдерів... І ось черговий виклик суспільству (хоча більшість українців це сприймає як втіху) — бійка між нардепами. І знову, як на мене, реакція щонайменше дивна. Мінімум співчуття до пані Кужель. Навпаки, суцільне злорадство. Деякі коментарі в Інтернеті просто жахають: від озлоблених “так їй (тут різні нецензурні слова, які характеризують цю пані) і треба” до кровожерливих  - “шкода, що не прибив”. І водночас критично мало коментарів, які б засуджували вчинок Тетерука. З однопартійцями (членами фракції “Народний фронт”) все зрозуміло. Вони намагаються виправдати “емоційні дії” свого колеги із зрозумілою метою - відмити честь мундира. Але звідки така хижість у звичайних людей? Пояснити її банальною ненавистю до всіх політиків було б занадто просто. Попри нелюбов до депутатів, яких, до речі, ми самі обираємо (нам же їх не з неба скидають), у людини мають спрацьовувати закладені з дитинства елементарні моральні принципи. Один з цих “золотих” постулатів —  піднімати руку на жінку не можна. Тим паче, коли в цій руці скляна пляшка! Тож, якщо ми гнівно засуджуємо сусіда, який дозволяє собі бити свою благовірну, то чому у випадку з депутатами в суспільстві спрацьовують подвійні морально-етичні стандарти? Невже наші політичні симпатії, тобто, радше, антипатії, настільки затьмарили нам здоровий глузд? 

Як  кажуть, систему характеризує не помилка, а реакція на помилку.  А тепер — щодо якості нинішнього складу вищого законодавчого органу країни. На жаль, українська Верховна Рада за усю свою новітню історію, тобто понад двадцять років існування, ніколи не вирізнялася винятковим інтелектом і високими моральними чеснотами. Бійки, образи, плювки, матюки — звичні речі для українського парламентаризму. Але жінку пляшкою по голові ще не били. Деякі адвокати Тетерука кажуть, він, мовляв, був в АТО, виходив з-під Іловайська, пережив страшний стрес, ось нерви і не витримали. Ще кажуть, що Кужель його спровокувала, мовляв, жінка вона також емоційна, може кого завгодно дістати. Знову ж таки, за такою логікою, і насильника можна виправдати, бо жертва його спровокувала короткою спідницею. Всі ці спроби виправдати вчинок “бойового офіцера” (свідомо беру в лапки, бо без лапок рука не піднімається писати) недолугі і лицемірні. Все значно простіше. Тетерук, як, втім, і чимало інших нинішніх нардепів, люди у парламенті абсолютно випадкові, не на своєму місці. Тому відповідальність за інцидент з пляшкою лежить не лише на Тетерукові, а й на тих лідерах, які прикрашали свої передвиборні списки “бойовими офіцерами”. Тепер бачимо, до чого призводять цинічні спекуляції на війні та Майдані. Я не полінувалася подивитися біографію пана Тетерука. Не буду переказувати, можна ознайомитися у Вікіпедії. Скажу лише одне — за будь-яких інших обставин він би ніколи не став народним обранцем. Але випадок його закинув так високо. На жаль, чоловік так і не осягнув, не зрозумів, куди потрапив...