«Про фінансову кризу думає уряд, але більшість поляків її не помічають...»

Професор Політехніки Лодзі, Почесний доктор Львівської державної фінансової академії Ришард Грондський розповів про економічну ситуацію у Польщі

Коли зайшла мова про творення єдиного європейського освітнього простору, ректор Львівської державної фінансової академії професор Петро Буряк висловив слушну, як на мене, думку: “Дружити і співпрацювати треба з тими ВНЗ, які ближче до тебе територіально, економічно, ментально, у мовному плані, хто тобі рівня...”. Згадалося прислів’я з “Наталки Полтавки”: “Знайся кінь з конем, а віл з волом”... Академія уклала 12 угод із зарубіжними вищими навчальними закладами на пострадянському просторі і у Східній Європі.

Найактивніша СПІВПРАЦЯ з фінансово-економічними університетами і коледжами Санкт-Петербурга, Шауляя, Каунаса, Жешува, Ярослава, Лодзі... Йде обмін студентами і викладачами, виконуються спільні наукові роботи. Якщо йдеться про спів-працю з польськими колегами, то її найвища мета — це здобуття студентами подвійних дипломів, “конвертованими” у будь-якій країні Євросоюзу. Чимало зробив для такої взаємовигідної співпраці декан факультету організації та управління Політехніки Лодзі, доктор технічних наук Ришард Грондський. Це був один з факторів присвоєння знаному у Європі науковцю звання Почесного доктора (Doctor Honoris Causa) нашої академії.

Скориставшись перебуванням у Львові пана Ришарда, я поговорив з ним про “самопочуття” вищої освіти і економіки Польщі як члена Євросоюзу.

— Пане професоре, через демографічну ситуацію ВНЗ України відчувають брак абітурієнтів, через що зни-жується вступна планка знань вступників. Чи є така проблема у Польщі, чи вистачає вашим ВНЗ вступників?

— Не можу сказати про всі ВНЗ країни, але перед Політехнікою Лодзі така проблема не стоїть. Зараз у нас навчаються 20 тисяч студентів, і кількість їх постійно зростає. Щороку до нас вступають близько 400 студентів з інших країн. Демографічна ситуація відбивається на приватних вищих навчальних закладах, щороку кілька з них припиняють своє існування... Розбудові провідних ВНЗ Польщі сприяє відчутна підтримка з боку Євросоюзу. За час перебування Польщі у Євросоюзі наш університет через воєводство отримав близько 100 мільйонів злотих. Це дало можливість спорудити нові корпуси, прид-бати найсучасніше устаткування. Активно розвиваємо систему подвійних дипломів, зокрема з такими країнами, як Франція, Велика Британія, Фінляндія, Іспанія, Нідерланди, Данія. Державне фінансування університету — лише 20 відсотків. Решту заробляємо своїми науковими і технологічними розробками, різними ґрантами у багатьох країнах. Від нашого ректора постійно чуємо: “Шукайте ґранти!”.

— А тепер про економіку, пане професоре. Все починається з енергоносіїв. Чи відчуваєте ви залежність від російського газу?

— Своїм газом країна може забезпечити третину своїх потреб. Решту отримуємо з Російської Федерації. Після переговорів вдалося зменшити ціну російського газу на 10 відсотків.

Кілька років тому доводилося чути про занепад вугільної галузі Польщі, про закриття шахт...

Зараз ця галузь нашої економіки відроджується. Ціна вугілля зростає. Більшість з 25 шахт країни рентабельні і прибуткові. Польща — найбільший експортер кам’яного вугілля у Європі, експортує його щороку 30 мільйонів тонн.

— Ви доктор технічних наук і знаєте, що у соціалістичній співдружності ваша країна мала певні здобутки у машинобудуванні, зокрема у виробництві легкових машин, автобусів...

— Нині машинобудування не є провідною галуззю Польщі. Якщо говорити про автомобілебудування, то до нас перенесли великі складальні підприємства такі фірми, як “Фіат”, “Опель”, “Фольксваген”... Але країна взяла курс на інноваційні технології. На європейський ринок та за його межами пропонуємо біо-технології, медичну апаратуру, програмне забезпечення. У нашому університеті ефективно діє Центр діагностики і лазерної терапії. Вагому частку експорту становлять продукти харчування.

— Враження таке, що світова фінансово-економічна криза не дуже-то зачепила Польщу...

— Наша економіка, хоч і повільно, але зростає. Навіть у найважчому кризовому 2009 році, коли скрізь у Європі було падіння, у нас було зростання. Складових успіху є кілька. Це сприятливі умови для зарубіжних інвестицій, для розвитку малого і середнього бізнесу, орієнтація на сильний внутрішній ринок. Людям завжди хочеться більшого. Останній страйк проводили залізничники, вимагаючи підвищення зарплати. Звичайно, наші стандарти добробуту ще відстають від західноєвропейських. Однак середня зарплата 2012 року у нас становила 1170 доларів, середня пенсія — 629 доларів. Очевидно, уряд думає про кризу, збільшуючи податкове навантаження на виробників, але більшість поляків, як мені видається, її не помічає. Жваво йде торгівля, на вулицях все більше і більше дорогих авто, у час відпусток поляки не шкодують грошей і манд-рують близькими і далекими світами...

1170 доларів становила у Польщі середня зарплата 2012 року.