Квартал нетрів межує з п’ятизірковою розкішшю
Бізнес-леді Уляна Оксенюк поділилася враженнями від острівної країни у Південно-Східній Азії, де у війну прапор перевертають догори ногами
У багатьох українців Філіппіни асоціюються з екзотичною країною з нечуваною розкішшю та сервісом для п’ятизіркового відпочинку багатіїв. Частково так і є: острівна країна у Південно-Східній Азії приваблює товстосумів-туристів, яких уже важко чимось здивувати. Як правило, такі вибагливі мандрівники досліджують азійську культуру та філософію життя. А ще Філіппіни — відома мекка для організацій міжнародних конкурсів краси серед міс та місіс. З одного з таких конкурсів повернулася національна директорка конкурсу «Місіс Всесвіт» в Україні Уляна Оксенюк. Уляна возила до столиці Філіппін Маніли двох конкурсанток зі Львова на конкурс «Місіс Всесвіт-2023». Своїми враженнями від Філіппін поділилася з журналісткою «ВЗ».
Уляна відвідала Філіппіни вдруге. Вперше там побувала у 2018 році, виборюючи корону на конкурсі для заміжніх жінок. Тоді привезла в Україну титул «ТОП-Всесвіт», одну з рейтингових корон конкурсу. У 2018 році конкурс відбувся на філіппінському острові Себу, а у 2023 році - у Манілі, столиці Філіппін. Острів шокував львів'янку тим, що, окрім бідності, мешканці часто страждають від природних катаклізмів, зокрема від цунамі. Інфраструктуру не встигають ремонтувати…
Безкоштовні музеї, восьмиповерхові паркінги та життя в… гамаках
«Філіппіни — справжня країна контрастів між бідністю та багатством, — каже Уляна. — Це як паралельні світи, коли квартал нетрів межує з п’ятизірковою розкішшю готелів, ресторанів, торгових центрів, тут вирує багате світське життя. Тут і розкішні хмарочоси, і казино… У торговому центрі - бутики люксових брендів, а за квартал — люди сплять на вулиці на картоні чи у гамаках, матері змушують дітей жебракувати. І така бідося — у самій столиці, серці Філіппін. Складається враження, що у Філіппінах немає середнього класу».
Вулиці Маніли мають не надто приємний запах… Тут вкрай важке повітря, що спричинено, зокрема, спекотним азійським кліматом та вологістю. На кожному кроці жебракують замурзані діти. Уляна вирішила дати милостиню одному хлопчику. Це побачила його мама. Філіппінка різко зупинила таксі, в якому їхала українка, аби особисто розцілувати жінку за «вуличну благодійність»…
«На годиннику — опівніч, а жінка з немовлям ночує просто на тротуарі, — розповідає Уляна Оксенюк. — І це біля Макдональдса. Досі ця вражаюча картина перед очима».
Незважаючи на злидні, філіппінці загалом життєрадісні, усміхнені. Найбільше місцеві були в захваті від львів'янки Наталії Ровенюк, яка здобула на конкурсі титул «Перша леді Всесвіту». Азійці на вулицях наввипередки фотографувалися з українською красунею, яка має зріст 1 метр 85 сантиметрів.
Уляну Оксенюк приємно здивувало у Манілі те, що усі новобудови мають багаторівневі паркінги. Є паркінги навіть на вісім поверхів. Тож проблеми, де припаркувати авто, немає. Ще одне приємне враження — безкоштовні музеї.
«У музеях Філіппін не потрібно ні за що оплачувати, — наголошує моя співрозмовниця. — Це державна програма, щоб місцеве населення розвивалося, а туристи вивчали культурне багатство країни. Відвідала національний музей природної історії Маніли, де експонують природні багатства — метеорити, знайдені лише на Філіппінах, рештки динозаврів та інших тварин з Азії».
Уляна Оксенюк разом з учасницями конкурсу краси взяла для екскурсій по Манілі місцевого гіда. Його послуги разом з авто коштували 50 доларів за п’ять годин роботи. Відвідала собор, де якраз експонували чудодійну скульптуру Чорної Мадонни з Мексики.
«До Мадонни вишикувалася довга черга туристів, — каже Уляна. — Придбала в церкві сувенір-оберіг — копію Мадонни за 20 доларів. Це вперше за десятки років до Маніли привезли Мадонну з Мексики».
У собор Маніли, де експонували Мадонну, українок впустили без спеціального одягу, де потрібно закрити плечі, на голові - хустка. А от до найстарішого університету Азії їх не впустили. Виявилося, що туристки з України були без закритого дрес-коду, одягнені у плаття на бретелях, в шортах…
«У філіппінців є велика повага до освіти, — каже пані Уляна. — На тлі бідності та руйнацій від природних катаклізмів тут приділяють увагу освіті, бо розуміють її важливість для майбутнього нації. Приємно було бачити біля навчальних закладів ідеально одягнених школярів у форму, дуже дисциплінованих, вихованих. У них дуже гарна шкільна форма».
«Одяг розвішують на шнурках за вікном»
Уляна Оксенюк сказала, що авіапереліт до Маніли з Риму через Китай коштував 670 євро в обидва боки. Таку ціну їй вдалося зарезервувати в одному туристичному агентстві Італії. У 2018 році Уляна летіла до Філіппін з львівського летовища через Стамбул, заплатила 800 євро.
Кишенькові витрати у Манілі не так спустошують гаманець, як, наприклад, перебування у Відні чи Парижі. Обід, вечеря у хорошому ресторані столиці Філіппін обійдеться у 30−40 доларів. Особливість філіппінської гастрономії - замість ножів використовують ложки. Філіппінці полюбляють шкварки зі свинини великого розміру.
«У Манілі багато варіантів street food, але ми на нього лише дивилися, їсти не ризикували, — наголошує Уляна Оксенюк. — Мене бентежила антисанітарія, на пляжах купатися заборонено. Воду в номерах готелю та коктейлі в барі запаковують плівкою. Це знак якості».
Ціни за готельний номер у різних регіонах Філіппін — у діапазоні півтори-двох тисяч гривень за добу. Кращі варіанти — від 3,5 тисячі гривень. За 150 доларів можна орендувати люксові апартаменти.
Якщо збираєтеся на Філіппіни, зважте на побутовий національний нюанс цієї країни — в готельному номері жодної зірковості немає шафи. Одяг там прийнято складати, де бачиш і наскільки дозволить фантазія… Уляна Оксенюк разом з делегацією конкурсанток була вельми заскочена відсутністю шафи.
«Мешкали у чотиризірковому готелі, хоча це в нашому розумінні рівень „двійки“, „трійки“. Одяг ми тримали у валізах, це дуже незручно, — продовжує моя співрозмовниця. — Шаф немає не лише в готелях, а й у помешканнях. У цій країні одяг розвішують на шнурках за вікном».
Ціни на таксі у Манілі низькі - 10−20 доларів. З таксистами прийнято торгуватися. Туристи без такого досвіду можуть їхати з аеропорту до готелю утридорога, не обговоривши з таксистом наперед ціну поїздки. «Таксист назвав мені одну ціну, я озвучила суму удвічі меншу, і він радо погодився везти, — розповідає Уляна Оксенюк. — На недосвідчених туристах таксисти намагаються добряче заробити».
Таксують тут не лише водії авто, а й… коні. Охочих везуть на возах, з вітерцем. Коні у Манілі карликової породи. Бідне населення Філіппін їздить у брудних «відкритих» а-ля маршрутках.
Виконання гімну як молитва
Уляна Оксенюк каже, що філіппінці патріотичні, на заходах співають гімн, дехто із заплющеними очима та зі сльозами на очах. Для них виконання гімну як молитва. У війну прапор тут перевертають догори ногами.
Про війну в Україні філіппінці знають дуже мало і поверхнево. Дехто з місцевих не знав, на якому континенті світу розташована Україна.
«Це була одна з найяскравіших подорожей мого життя. Філіппіни варто відвідати для розширення свого світогляду. Поліцейських на вулицях багато, ретельно стежать за правопорядком. Тому тут відносно безпечно. На десятий день перебування на Філіппінах вже звикла до специфічних ароматів вулиць. Головне, що від місцевих віє позитивом, і це дорогого коштує», — підсумувала Уляна Оксенюк.
