Фінляндизація Росії - теж варіант

Росія розпочала великі військові навчання на території Білорусі за участі 30000 військовослужбовців. Військові аналітики стверджують, що кількість військових та якість озброєння є підготовкою до нападу на Україну. Або щонайменше - це шантаж нападом.

Водночас кораблі Балтійського флоту прибули до Чорного моря, оголосивши зоною навчань майже все Чорне море, крім дванадцятимильної зони українських територіальних вод. Це може означати початок блокади українських портів, що створить хаос в українській економіці, бо експорт зерна, олії та металургії йде морем.

На кордоні з Україною сконцентровано наразі 85 батальйонно-тактичних груп, що робить усі слова російського уряду про відсутність намірів нападу на Україну нікчемними

Крім того, вивід російських військ з Казахстану на вимогу Китаю, теж слід розглядати як приготування до нападу, щоби мати китайський нейтралітет у разі агресії.

Через ці останні приготування Росії до нападу на Україну міжнародні позичальники різко підвищили відсоток, який вони вимагають за кредит. Це по суті перекрило доступ українському урядові до запозичень за кордоном.

Отже, ще до безпосереднього нападу Росія створила важкі проблеми для уряду України у фінансуванні бюджетного
дефіциту. Це можна розглядати як спробу підготовки ґрунту для державного перевороту.

Уряди Німеччини та Франції розгорнули дипломатичну метушню з метою розв'язати свої проблеми з дорогим газом за рахунок поступок з боку України.

Вони все ще вірять, якщо продати Україну Росії, то можна буде дістати російський газ за ціною річної давнини, тобто у п'ять разів дешевше. Втім, детермінованість Збройних сил України боронити українську землю не дозволить здійснитися цим надіям.

Залежність від російського газу у Франції набагато менша у порівнянні з Німеччиною

Завдяки потужній ядерній енергетиці Франція покриває потреби в електриці на 75% за рахунок ядерної генерації, і президент Макрон оголосив плани прискореного будівництва шести нових атомних енергоблоків у наступному десятилітті. Оскільки газ у Франції, на відміну від Німеччини, не використовується для генерації електроенергії, то й залежність Франції від російського газу значно менша. Якби Франція свідомо в останні десятиліття не запускала ціни на будівництво атомних енергоблоків у космос, то сьогоднішня газова криза у Європі була би неможливою. Тому що й інші країни Європи, в тому числі з Німеччиною, надали би перевагу атомній генерації, а не спалюванню газу на теплових електростанціях. Це завжди питання витрат.

Воррен Баффетт якось зауважив, що при ціні 2-3 мільярди доларів за енергоблок, ядерна генерація має переваги перед іншими джерелами електрогенерації. А при ціні 8-10 мільярдів поступається спалюванню вугілля та газу з точки зору економічної доцільності.

Тим часом, Сполучені Штати поставили з жовтня до Європи 13 метричних тонн скрапленого газу, що дорівнює приблизно 180 мільйонам кубічних метрів. В той час, як Катар поставив лише 5,8 метричних тон. Це при тому, що Катар завжди був найбільшим постачальником скрапленого газу до Європи, не маючи по суті конкурентів у поставках цього палива. Собівартість американського скрапленого газу становить лише сім гривень за кубічний метр. Отже, у найближчій перспективі цей газ є цілком конкурентоздатний у порівнянні з трубним газом Росії або Норвегії. Але недостатня кількість терміналів скрапленого газу у Європі та повна їхня відсутність у Німеччині не дозволяє зробити його конкурентом трубного газу.

Завдяки зусиллям уряду США вдалося врятувати європейські ціни на газ від ще шаленішого зростання і повної залежності Німеччини та інших країн Євросоюзу від Росії. Власне усвідомлення Росією залежності Європейського Союзу від поставок російського газу і спровокувало підготовку до нападу на Україну. Якщо казати відвертою та цинічною мовою, то Росія була впевнена, що Європа продасть Україну за знижку на газ.

Тим часом, 30 січня 2022 року відбулася видатна подія для української електроенергетики: уперше в історії запрацювали водночас всі п'ятнадцять атомних енергоблоків. І в ту саму мить з'ясувалося, що потужностей державних генеруючих підприємств “Енергоатом” та “Укргідроенерго” достатньо, щоби не залежати від вугілля для теплових електростанцій компанії ДТЕК Ахметова та державного підприємства “Центренерго”.

Незалежність української електроенергетики від вугілля означає, що Росії доведеться утримувати окуповані території Донбасу коштом російського бюджету, а не українського. Так що можна відповісти пану Путіну його ж словами: «Хочеться, не хочеться - годуй свою красуню». Бо Україна не буде купляти вугілля територій, поки вони є окупованими Росією. Ядерна генерація здатна покривати потреби української економіки. Ціна нафти трохи зменшилася після того, як адміністрація США виявила схильність дозволити Ірану продавати нафту. Втім, показники залишків нафти та нафтопродуктів на складах, які мають тенденцію до зменшення, скоріше свідчать, що ціна бареля таки сягне 100 доларів вже найближчим часом.

Росія поспішає скористатися енергетичною скрутою у Європі, щоби захопити ще більше українських природних ресурсів

У 2014 році Росія захопила найбільші поклади українського газу довкола Криму і найбільші поклади вугілля на Донбасі.

Наразі вона зацікавлена не допустити приєднання української енергосистеми до європейської мережі, оскільки це дозволить європейцям спалювати менше російського газу на теплових станціях і, відповідно, зменшить ціну газу у Європі.

Від'єднання української енергосистеми від Росії та Білорусі планується на 24-26 лютого, і це не збіг, що загроза російського військового нападу теж припадає на лютий. Україна є важливим енергетичним гравцем Європи, навіть без можливості експортувати газ до Європи. І це те, що так непокоїть Росію. Бо всі види енергії врешті-решт пов'язані між собою і впливають на рівень цін нафти, газу, вугілля, електроенергії.

Отже, боротьба за Україну - це боротьба за енергозабезпеченість Європи з точки зору Росії, США, Великої Британії, Німеччини, Франції

І кожна з цих великих держав має свої міркування щодо енергетичної безпеки, які не конче збігаються навіть з планами найближчих союзників.

Від приєднання української енергосистеми до Європи виграє у першу чергу Польща, яка зможе імпортувати значно більше електричної енергії, ніж зараз.

Для українських домогосподарств, а також енергоємних виробництв, приєднання до європейської системи означатиме підвищення цін на електроенергію, які наразі є значно нижчими, ніж у Європі. Швидкість, з якою будуть вводити до експлуатації нові атомні енергоблоки, може сповільнити стрімке зростання цін на електроенергію.

Однозначним бенефіціаром приєднання української енергосистеми до Європи буде Ахметов, який контролює 90% українського вугілля і 75% всіх теплових електростанцій України. Він зможе продавати електроенергію за європейськими цінами і при тому платити значно менше, ніж європейські теплові станції, за шкоду довкілля від спалення вугілля. Також є очевидним, що попит на вугілля з боку ахметівських ТЕС та ТЕЦ дасть змогу бандитським угрупованням ОРДЛО реалізовувати своє вугілля за високими цінами і у такий спосіб фінансувати свій бандитизм та ще й вимагати особливих привілеїв для пограбування українського бюджету та несплату до нього податків.

Отже, приєднання енергосистеми до Європи відкриває як перспективи у вигляді будівництва нових атомних енергоблоків, так і ризики, пов'язані з багаторазовим збільшенням цін на електроенергію і продовженням існування бандитських угруповань Донбасу, бо збільшує попит на вугілля. А саме через продаж вугілля цей бандитизм і фінансувався, тому нічого не коштував для російського бюджету.

За всіма божевільними висловлюваннями російських чиновників та пропагандистів виглядають вуха реальних вигодонабувачів, що контролюють газ, вугілля, електроенергію, нафтопродукти.

Тому, щоби українсько-російські переговори мали шанси на успіх, слід їх вести не про території, а про ресурси, заради яких ці території були загарбані.

Крим - це вкрадений газ, і тому слід наполягати на поверненні вкрадених родовищ газу довкола Криму. Жоден президент України не відповідає своїй посаді, якщо він боїться порушувати це питання, щоби не дратувати Путіна.

Повернення вкрадених ресурсів означатиме і повернення територій, бо без цих ресурсів території стають тягарем для бюджету, а не джерелом його поповнення.

Те саме стосується і вугілля окупованого Донбасу. Відмінність в тому, що вартість вкрадених активів Криму в сотні разів
перебільшує вартість донбаського вугілля. Крім того, усі газові ресурси Криму на 100% належать українському урядові, в той час, як шахти Донбасу є приватною власністю кількох угруповань.

Тому реальний конфлікт між урядами України та Росії - це володіння газовими родовищами Криму, а не шахтами Донбасу

Президент України має це означити прямо як найвищий пріоритет поточної зовнішньої політики держави щодо Росії. Всі інші питання двосторонніх відносин залежать врешті-решт від розв'язання цього питання про повернення газових родовищ під юрисдикцію українського уряду.

Що ж стосується найближчих двох тижнів, слід максимально полегшити генеральному штабу ЗСУ прийняти оптимальні рішення для захисту держави у разі російської агресії.

Хто підніме меч на Україну, той від меча і загине!

Росія має усвідомлювати, що напад на Україну і війна України за своє визволення матиме наслідками активізацію центробіжних сил у самій Росії. Примор'я, Східний Сибір можуть зажадати відокремлення від Росії, бо мають достатньо природних ресурсів, щоби жити у добробуті без тягарів війни.

А роздратовані США, Європа та Китай теж можуть дійти висновку, що світова економіка більше виграє у разі утворення кількох держав на території сучасної Росії, бо зменшиться вірогідність великих війн.

Наразі Росія залишається найбільшою за територією країною світу з запасами корисних копалин, що дають їй змогу жити заможно навіть тільки за рахунок торгівлі усією цією «таблицею Менделєєва».

Чи варто ризикувати цією щасливою долею Росії заради примарних амбіцій?

Читайте також: Ми опинилися на вістрі другої холодної війни