Нічого дивного: сталініст Медвєдєв і … сталінський френч
Подібно до того, як «всі російські письменники вийшли з гоголівської шинелі», всі російські політики «вийшли з сталінського френча». Це нещодавно підтвердив заступник голови ради безпеки рф Дмитро Медвєдєв, який, як повідомляє севастопольська служба новин ForPost, «постав перед широкою аудиторією у новому образі. На федеральний марафон „Знання. Перші“ він прийшов із планшетом, але одягнув френч сталінського зразка з прикріпленою до нього георгіївською стрічкою…»
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/532066/medvedev.png)
російський політолог Сергій Марков намагається пояснити читачам, що Медвєдєв, начебто, «кардинально змінив імідж» і пройшов шлях «від ліберала до патріота». За його словами, «перетворення Медвєдєва йшло поступово: спочатку він визнав лідерство путіна, вкорінився повністю в його команді, а потім взагалі відмовився від західного курсу… Це сталося після приєднання Криму до росії: Захід оголосив нашій країні гібридну війну, ввів санкції - і Медвєдєв почав змінюватись…»
Як відомо, Медвєдєв у міжпрезидентський путінський період оберігав його крісло в 2008 році, в той час, коли росія здійснила агресію проти Грузії, і це не викликало в «ліберала» Медвєдєва ніяких змін. І якби Медвєдєв коли-небудь сповідував би ідеологію лібералізму, або був би «сильним прозахідним лідером», то, як президент, мав повну змогу не допустити російської агресії проти Грузії.
На відміну від тверджень Сергія Маркова про те, що «Медвєдєв зробив крутий розворот», неупередженим спостерігачам ясно, що Медвєдєв ніколи й не був лібералом. А сталінський френч, це просто ще одна, ще вища сходинка сталінізму, і він дійсно «є ще однією формою радикалізації антизахідного патріотизму». Або ж ще простіше — це новий/старий дрес-код рашизму, як одного з різновидів більшовицького фашизму, що дожив до наших днів.
Водночас один з севастопольських користувачів інтернет мережі, що підписується ніком «факти та аргументи», розпізнав, здається дійсну суть Медвєдєва: «Всіма своїми висловлюваннями, поведінкою, і навіть виглядом, він каже, що не претендує на владу, на альтернативу іншому… Я не демократ і не ліберал, це все в минулому і взагалі не правда була, насправді я ще войовничіший, будь ласка, не підставляйте мене під підозру…» Читач з ніком «Ольга Морська» робить висновок: «Сім'я» готує наступника?", а читач AlexNSN занижує «потенціал» нарядженого у френч: «Готується Соловйова змінити…»
Сам Медвєдєв свою реінкарнацію намагається пояснити не внутрішніми чинниками своєї підлабузницької натури, а зовнішніми. Два роки тому він розповів журналістам, що відмовився від своїх колишніх поглядів «через русофобський курс, якого стали дотримуватися країни Євросоюзу.
Пов’язано це не з тим, що я якимось чином переродився, а з тим, який курс почали проводити наші партнери. Цей курс інакше як русофобський я назвати не можу. Із цим пов’язана й зміна риторики, нічого цього дивного немає".
Але якби Медвєдєв краще вчив би історію, то він би знав, що курс на домінування міжнародного права і відмова від права сили, який він називає «русофобським», почався ще після «залізної завіси», тривав під час «холодної війни» і привів до перемоги над радянським більшовизмом і розпаду Радянського Союзу. У світі установилась сила права. Після того, як росія зламала правові міжнародні відносини, після проявів немотивованої агресії росії проти Грузії в 2008-ому році та проти України в 2014-му та 2022-ому роках, міжнародна спільнота, перш за все західна, стала працювати задля відновлення справедливості. Це не «русофобський» курс, а міжнародне заперечення права росії на агресію, на переділ законно визнаних кордонів, на вбивства сотень тисяч людей, на руйнування міст і сіл.