Тут жив Ходжа Насреддін

Все було підготовлено і організовано - квитки, маршрут, супровід, готелі

Нічого не вказувало на те, що поїздка може бути перенесена або взагалі скасована.

Але, сталося не так, як гадалося - за декілька днів до вильоту нас повідомили, що аеропорт у Самарканді, куди ми повинні були прилетіти із Стамбула і звідки починалась наша туристична програма - закрили на реконструкцію, а усі рейси скасували.

Це дуже істотно змінило наші плани і наміри. Але бажання відвідати Узбекистан було непереборне, і ми повністю змінили свій маршрут та організацію нашої подорожі.
Тепер ми мали прилетіти в Ташкент, пізно ввечері, а вже із Ташкента на автомобілі прямо з аеропорту переїхати у Самарканд.

Але, коли ми намагалися вилетіти у Стамбул, а звідти у Ташкент, несподівано виникла проблема наявності тестів для польоту в Ташкент. Ми швидко в аеропорту Бориспіль зробили тести і полетіли у Стамбул. Прилетівши до Стамбулу, чекали на виліт до Ташкента, але на момент посадки у літак наші тести ще не були готові, і нас не допустили до літака.

Дуже неприємна ситуація, та ми і цього разу не розгубилися і поїхали в Стамбул, попередньо Турецькі авіалінії поміняли нам квитки - видали нові на політ у Ташкент через два дні. Турецькі авіалінії з розумінням поставились до проблеми, яка несподівано виникла у зв’язку з рішенням влади Узбекистану.

Без будь-яких проблем знайшли собі готель в Султаназметі, там же пересувна лабораторія зробила нам тести. Ми чудово провели два дні у Стамбулі і у визначений час вилетіли у Ташкент. У літаку А-330-300 не було жодного вільного місця. Переліт був дуже комфортний і безпечний. Через чотири години польоту, вже недалеко від Ташкента, нам видали пачку різних документів, які стосувались вакцинації, тестів, перебування. Їх треба було заповнити. Але яке наше було здивування, коли ми прилетіли в Ташкент і проходили усі прикордонні процедури - у нас ніхто навіть не спитав ні про тести, ні про ті документи, які ми заповнювали у літаку - нікому це не було потрібно.

Ташкент нас зустрів достатньо прохолодно. Була глибока ніч. Ми пересіли в автомобіль, який нас чекав, і поїхали у Самарканд. До Самарканда на автомобілі їхали майже п’ять годин. Дорога була не дуже гарна, але їхати можна було. Відстань до Самарканда - 320 км. Вранці приїхали до Самарканда. Самарканд - чудове місто, але про нього буде окрема розповідь.

А зараз - Бухара

В Бухару ми теж добиралися на автомобілі. Відстань із Самарканда до Бухари - приблизно 350 км. Виїхали дуже рано, і вже о 10-й годині ранку були в Бухарі. Дорога до Бухари теж не дуже добра. Майже усі автомобілі в Узбекистані - Шевроле, різних моделей, але усі вони зроблені тут, в Узбекистані. Майже усі автомобілі на газу - тут газ із Таджикистану, і він у п’ять разів дешевший за бензин. Тому автомобілі заправляють газом і на дорогах багато станцій, де заправляють не бензином, а газом.

Не знаю, як зараз, а в період мого дитинства Бухара була усім відома з дитинства, перш за все через знаного персонажа - Насреддіна із Бухари. З раннього дитинства у мене виникло бажання обов’язково побувати у Бухарі і побачити те місто, де жив легендарний Насреддін. Я був щасливий, що нарешті реалізував ще одну дитячу мрію.

Безумовно, я мав певне уявлення про Бухару, але те, що я побачив, - значно перевершило мої уявлення.

Бухара - одне із найбільш стародавніх міст Узбекистану і взагалі Середньої Азії. За різними оцінками Бухарі вже від 2000 до 2500 років. Місто ділиться на дві частини - стародавнє місто і сучасне місто. Звичайно, усі туристичні потоки ведуть до стародавнього міста. Тут величезна кількість пам’яток культури і архітектурних комплексів. Всі вони розташовані компактно, і це зручно для туристів. В стародавній частині міста понад 140 пам’яток історії, які добре збереглися.

Бухара пережила набіги та руйнування і Олександра Македонського, і Чінгісхана, і багатьох інших загарбників. Але попри велику кількість руйнувань і воєн, які пронеслися через територію Бухари, - вона кожного разу відроджувалася і оновлювалася.

Спочатку Бухара розвивалась, як християнське місто, але після того, як його захопили араби і почали дуже жорстко запроваджувати іслам - їм врешті решт це вдалося, і сьогодні Бухара один із центрів ісламізму. Історичні пам’ятки різні за періодом виникнення, але однаково цінні. Деякі з них знаходяться під захистом ЮНЕСКО, оскільки є загальносвітовими.
У Бухарі я був лише один день. В принципі цього достатньо, щоб швидко оглянути основні туристичні об’єкти, але однозначно мало, щоб глибоко з ними ознайомитись, а тим більше вивчити їх.

Але я й не ставив перед собою така мету. Я зосередив увагу на головних пам’ятках. Серед таких - Цитадель Арк - резиденція бухарських емірів, яка займає площу понад чотири гектари і знаходиться на насипному піску висотою 20 метрів. Ворота цитаделі, і попадаєш в інший світ. Тут протягом багатьох століть жили бухарські еміри і здійснювали свою державну владу. Разом з емірами за високими мурами цитаделі жила і велика кількість обслуги, яка забезпечувала життєдіяльність еміра і його родини. Тут мешкали чиновники, управителі, військова знать, охорона. Приймали послів іноземних держав, проходили усі державні заходи.

Тут, в цитаделі, навіть була своя в’язниця. Дуже цікавий архітектурний ансамбль Поі - Калон - Мінарет Калян (ХІІ ст.), Мечеть Калон (ХУ ст.), Медресе Мір - Араб (ХУІ ст.), Мечеть Атторі (ХІІ ст.), архітектурний ансамбль Лябі - Хауз ( ХУІ - ХУІІ ст.) - Медресе Кукельдаш (ХУІ ст.), Ханака Нодіра Диван - Беги, Медресе Нодира Диван - Беги (ХУІІ ст.).
Все те, що перелічено, й багато іншого і становить світову спадщину ЮНЕСКО.

Бухара - центр великого оазису у південній частині величезної пустелі Кизилкум. Природа тут абсолютно не схожа з нашою - українською. Більшу частину території Узбекистану займає пустеля. Влітку тут дуже жарко і сухо, але коли ми були у листопаді, то було навіть прохолодно, а в Самарканді взагалі йшов дощ. Але дуже спекотне літо не зменшує кількості туристів, які щороку приїжджають поїздом - дуже сучасним швидкісним ( іспанського виробництва), який за чотири години долає шлях у 650 км із Бузари до Ташкента з однією зупинкою в Самарканді, або літаками - тут є місцевий аеропорт.

Бухарське ханство в 1924 році увійшло до складу Узбекистану. При в’їзді в Бухару вас зустрінуть стародавні фортеці і унікальні будівлі.

Бухара - це, без перебільшення, музей просто неба, де кожний камінь, по якому ви будете проходити, нагадує вікову історію цього міста, як і велика кількість мінаретів. До речі, мінарет Калян, побудований в 1127 році, є найвищою вежею в місті. Він протягом тривалого часу служив своєрідним маяком для величезної кількості караванів, які йшли через Бухару по Великому шовковому шляху.

Відомо, що тут жив і допомагав бідним знаменитий Ходжа Насреддін.

У Бухарі мешкали видатні люди, такі як аль Бухарі, Авіаценна (Абу Алі ібн Сіна), Фарабі та інші.

Декілька слів про головний архітектурний ансамбль Бухари - Поі Калян (Підніжжя Великого). Саме цей архітектурний шедевр і формує неповторний силует міста. Мечеть дуже велика, довжина становить 130 метрів, ширина - 80 метрів, вміщає вона 10 тисяч віруючих. Це друга мечеть за розмірами після самаркандської мечеті Биби-Ханум. Медресе Кукельдаш найбільше в Бухарі (1569 рік).

При усьому бажанні не можливо розповісти про усі історичні пам’ятки Бухари.

Це дійсно чудове місто. Залишав його вже ввечері, після гарного обіду у самому центрі біля оазису. До речі, тут недалеко і пам’ятник Ходжі Насреддіну. Дуже оригінальний і цікавий ляльковий театр. Ну і, безумовно, особливими були відвідини місцевого базару. Величезна кількість товару. Мені дуже сподобались знамениті бухарські кінжали із дамаськоі сталі.
Надзвичайно також сподобались узбеки - дуже добрі, гостинні, приязні. Коли дізнавались, що ми з України, - були щиро здивовані і раді нас бачити в Бухарі.

Читайте також: Труллі казкового Альберобелло