Передплата 2024 «Добра кухня»

Хорватське місто з італійською душею

У Задар їдуть не лише по засмагу. Тут, як і у столиці Італії, збереглися руїни давньоримського форуму.

Щоб зіграти на органі — цьому королю музичних інструментів, морю не потрібні клавіатури, регістри і педалі. Йому не потрібно знати музичну грамоту. Твори “пише” вітер, виконують їх хвилі, що накочуються на берег і заповнюють спеціальні труби різної довжини, вмонтовані під різними кутами у сходинки, які виконують роль глядацьких крісел. Часами море імпровізує, збивається з такту і завмирає, щоб переконатися, що слухачі не покинули набережну, а тоді знову береться виводити прелюдії, фантазії, токати і фуги. Кажуть, найкраще морський орган слухати у шторм. Але й у штиль його звуки заворожують.

Унікальний музичний орган з’явився у Задарі 11 років тому і за цей час встиг стати візитною карткою курортного міста. Увечері на набережній вмикають підсвітку, а на площі запалює різнокольорові вогники велетенська сонячна батарея, яка заряджалася протягом дня.

Спадок Римської імперії

Задар не такий популярний, як Дубровнік. Тут немає аеропорту, як у Спліті, тож добратися сюди можна лише авто, автобусом або морем. Щодня до півострова причалюють круїзні лайнери, з яких “висипаються” натовпи галасливих туристів (переважно італійців), що стрімголов біжать фотографувати старе місто. А точніше — давньоримський форум, найвизначніший архітектурний ансамбль Адріатичного узбережжя Хорватії, “родзинку” Задара, яка відрізняє його від інших хорватських міст. Тільки тут можна торкнутися руїн величних римських споруд, і гості міста не упускають нагоди це зробити.

Головна площа римських часів довго залишалася центральним місцем задарської історії. Навколо неї зводилося багато знаменитих споруд (зокрема монументальна церква Св. Доната, яка височіє під задарським небом ось уже... 12 століть і у фундамент якої залили кілька монолітних давньоримських колон). Але згодом на території форуму почали виростати цілі квартали (у 1930 році міська влада, щоб розчистити площу, прийняла рішення знести кілька блоків будинків). Під час Другої світової війни центр міста зазнав жахливих руйнувань. У задарівців пішли роки на те, щоб розчистити завали і врятувати те, що можна було врятувати.

На однокімнатну квартиру збирають по вісім років

Ця тріумфальна арка служить входом у старе місто. Збудував її п’ять століть тому архітектор з Верони.
Ця тріумфальна арка служить входом у старе місто. Збудував її п’ять століть тому архітектор з Верони.

Від сучасного Задара старий відгороджений кам’яною стіною. Відразу за ними — парк королеви Єлени Медічі, справжній порятунок у спекотні дні. Погулявши дві години по набережній, я встигла спалити плечі — при тому, що на сонце виходила тільки, щоб зробити вдалий знімок. Але охочих отримати бронзову засмагу у стислі терміни було настільки багато, що мені доводилося переступати через них — інакше до задарської тріумфальної арки не дісталась би.

Міські ворота збудував у середині XVI століття веронський архітектор Мікеле Саммікелі. Перед тим, як відійти під протекторат Габсбурзької монархії, Задар довго перебував під владою Венеції. Через те в архітектурі хорватського міста вловлюються італійські “нотки”. І, можливо, саме через цей історичний факт (а не через географічну близькість двох країн) італійці люблять проводити відпустку у цьому місті. Зрештою, тут спрацьовує ще й фінансовий фактор — ціни на проживання і харчування у Хорватії нижчі, ніж в Італії.

Пообідати у недорогому ресторані можна за 73 хорватські куни (10 євро). Горнятко кави або чаю коштує 15 кун (2 євро). Пляшка води (1,5 л) — трохи більше семи кун (1 євро), кілограм яблук або апельсинів — 15. Пляшка вина — приблизно 65 кун (9 євро). Із Задара варто везти славетний вишневий лікер “Марашіно” (італійці вперто доводять, що рецепт лікеру придумали вони). Готують лікер так: кісточку вишні подрібнюють разом із м’якушем, витримують протягом трьох років, після чого — фільтрують. Напій має специфічний смак (нагадує гіркий мигдаль) і сильно п’янить (у ньому міститься не менше 30% алкоголю).

Щоб дістатись до продуктових магазинів і міні-маркетів, треба перейти на протилежний бік мосту, який розділяє старе місто і нові квартали. До більших супермаркетів треба йти хвилин 20. Стільки ж — до автовокзалу. Місто — компактне, тож якщо любите ходити пішки, зекономите на транспорті.

Середня зарплата, яку отримують задарівці, — 6,5 тис. кун (приблизно 870 євро). Це — з відрахуванням податків. Однокімнатну квартиру у центрі міста можна винайняти за 2,5 тис. кун (330 євро). Купити своє житло може далеко не кожен задарівець. Квадратний метр житла на околицях міста коштує трохи більше ніж 2100 євро, тож щоб назбирати на однокімнатну квартиру, середньостатистичний житель цього міста мусить відкладати зарплату щонайменше вісім років і весь цей час жити за чужий рахунок.

Історична частина Задара оточена товстими кам’яними стінами.
Історична частина Задара оточена товстими кам’яними стінами.

На околицях Задара — як у бабусі на селі

Якщо запитати у задарівця, де у них пляж, невизначено кивне у напрямку моря: “Там!”. Йдете вздовж берега і всюди — пляж. Але краще обирати місця для відпочинку, розташовані ближче до центру. На периферії можна і купатися, і засмагати, але тоді у вас може виникнути відчуття, що ви — не на Адріатичному морі, а приїхали у село до бабусі. Каміння настільки колюче, що по ньому неможливо ходити босоніж — треба взувати гумові капці, які не злетять з ноги й у воді. Крім того, не надто приємно плавати неподалік великого морського судна.

У промисловому районі вздовж берега валяється сміття. Його не настільки багато, щоб муляло око українцю, але достатньо, щоб не залишитись непоміченим. Видно, що цей непотріб не лежить тут роками, що тут прибирають, але не так часто, як у центральній частині міста.

Багато туристів, які хочуть подрімати чи почитати книгу у тиші, на самоті помилуватися краєвидами, вишукують місцини у затінку скель, але таке сусідство — небезпечне для життя. Може відколотися великий шматок гірської породи і приземлитися прямісінько на голову тому, хто мав необережність зробити тут привал. Попереджувальних табличок немає.

Автор дякує за організацію поїздки паломницькому центру Матері Божої Неустанної Помочі (www.palomnyk.info).

Фото автора та Андрія ГЕЛИЯ

Схожі новини