У Спліті вулиці як ріки – стікаються до моря...

Спліт — місто курортне, але життя тут клекоче як лава у кратері вулкана. Поки під час курортного сезону туристи і місцеві пенсіонери ніжаться на сонечку або вештаються без діла старовинними вуличками, жителі працюють не покладаючи рук.

А роботи тут, завдяки порту, вистачає. Поки одні завантажують і вивантажують тюки з кораблів, заправляють судна пальним, ремонтують їх, інші — трудяться на суднобудівельному заводі. Це накладає свій відбиток на місто. Вулички у районі порту — брудні. На стінах будинків — графіті.

Поруч ще й автовокзал “встромився” — пасажири бігають з торбами, як цигани, кожен намагається з’ясувати, коли і з якої платформи відправлятиметься його автобус, ще й пробують на ходу євро і долари на куни, місцеву валюту, поміняти. А поруч — торговці вуличним ширпотребом, намагаються “втулити” “фірмову” футболку з логотипом “Хайдуку” — мабуть, найпопулярнішого футбольного клубу у Хорватії.

Чим ближче до старої частини міста, тим менш заклопотані перехожі. Відводять душу під розлогими пальмами за горнятком фруктового чаю з медом, вдихають аромат лаванди, яка росте у Спліті, як у нас чорнобривці — практично на кожній клумбі.

Голод туристи тамують прямо на ходу. У піцеріях тут не прийнято сидіти. Піцу продають на винос і по шматках (простенька “Маргарита” коштує 8 кун, м’ясна, грибна або рибна — 10).

Злегка перекусивши, можна й палац Діоклетіана відвідати. Це — найвидатніша пам’ятка архітектури у Спліті, внесена до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З усіх палаців часів Римської імперії цей зберігся найкраще. Фактично це навіть не палац, а міні-місто, відокремлене від зовнішнього світу високими мурами. У цих стінах володар Малої Азії і Балкан планував зустріти старість, адже тут, в оточенні гір та моря, почувався у цілковитій безпеці. Хатинку правитель зажадав мати чималу — на три гектари. Мури — 20 м у заввишки. Спокій імператора-пенсіонера, який на старості літ зайнявся садівництвом, охороняли вартові, які розмістилися на п’ятнадцятьох вежах (до сьогодні збереглося лише три). Так, починаючи з

305 року, Спліт із забутого Богом хутора перетворювався на квітуче місто...

Бордюрів у старій частині міста немає, автомобілі не їздять, бруківка гладенька як скло. “Шпилька” між каменями не застрягне, бо ідеально допасовані одне до одного. Але відчуття такі, ніби під ногами — крига. Тому пересуватися слід відповідно — маленькими кроками і без поспіху.

Господині тут сушать білизну на шнурках — прив’язують їх до віконних рам, віконниць, перил, чіпляють за гаки, що кріпляться до зовнішніх стін будинку. Піднімеш голову, щоб незвичним ліхтарем помилуватися, — і бачиш спідню білизну. Заскочив у провулок, а там — двометрове простирадло дорогу перегородило.

Таку “красу” спостерігають зі своїх вікон не тільки мешканці недорогих хостелів, а й туристи, які заселилися у п’ятизіркові фешенебельні готелі.

А хочеш морем милуватися — шуруй на набережну. Тут навіть рибалити можна. На власні очі бачила: витяг дідусь з рюкзака розкладний стілець, вудку, всівся на причалі під боком у “пришвартованого” пароплава і, не звертаючи увагу на перехожих та автівки, що проїздили повз, зайнявся улюбленою справою. Рибу галас великого міста не лякає. Глибина біля самого берега сягає 13 м і більше — інакше великі судна не змогли б заходити у порт.

Побачили вільну лавочку на набережній? Поспішіть її зайняти. Це у нас бабусі рідний під’їзд “стережуть”. У Спліті пенсіонери сходяться потеревенити про життя на тамтешню “стометрівку”, яка пролягає вздовж набережної. Поруч є багато кав’ярень, але там так просто не посидиш — треба робити замовлення. Хорватські ж “божі кульбабки” — економні, каву п’ють вдома.

Мандруючи містом, бажано прихопити зі собою карту (її можна взяти безкоштовно в одному з інформаційних центрів). Східна частина міста оточена стінами палацу Діоклетіана, з якої є лише чотири виходи: Залізні ворота (західна стіна), Золоті (північна), Срібні (східна) і Латунні (південна).

Чимало вулиць впирається у стіни палацу, тож будете часто натрапляти на глухі кути. А оскільки тут навіть у сонячний день потрапляє мало світла (не кажучи вже про ніч), туристам, що полюбляють гуляти на самоті, може бути не по собі.

У західній частині — рибний ринок (на пішохідному бульварі Мармонтова). Тож якщо ви палкий шанувальник морепродуктів — вам сюди. Жителі Спліту зазвичай отоварюються на ринках — тут завжди можна купити свіжі овочі-фрукти, м’ясо, рибу, хліб.

Бульвар Мармонтова “підпирає” площу Республіки. Найкраще вино, яке продають у Хорватії, шукайте тут, у винній крамничці. Звідси можна спуститись на набережну. У старій частині міста взагалі складно заблукати — вулиці як ріки, стікаються до моря...

Автор щиро дякує за організацію поїздки паломницькому центру Матері Божої Неустанної Помочі (www.palomnyk.info).