Однорука війна

Тому, що основною метою є відволікання українських військ, щоби ЗСУ не змогли накопичити резерв для атаки росіян на півдні, тобто на лівому березі Херсонщини.

Будь-які військові дії на сході і півночі вигідні росії, бо вони спираються на логістичні об'єкти, які знаходяться у прикордонних російських областях — Білгородській, Брянській, Курській, Воронезькій, Ростовській та частині Краснодарського краю.

А наші союзники, у першу чергу, президент США Джо Байден та канцлер Німеччини Олаф Шольц не дозволяють українським збройним силам атакувати воєнні об'єкти росії на її території. У тому числі у зазначених прикордонних областях.

Ця заборона значно полегшує життя генштабу збройних сил російської федерації, і вони всіляко намагаються затягнути ЗСУ на протистояння на таких ділянках фронту, де мають перевагу від такої заборони застосування зброї, що постачається США та Німеччиною.

Спроби держсекретаря США Ентоні Блінкена переконати адміністрацію Байдена змінити позицію поки що не дають результату.

Тому слід спробувати звузити вимоги до урядів США та Німеччини з метою дозволити застосування їхньої зброї, виключно у прикордонних областях росії. Велика Британія та Швеція вже дозволили використовувати їхню зброю для ураження воєнних цілей на території рф, навіть президент Франції напустив туману натякнувши, що і він підтримує таку ідею. На жаль, англійської та шведської зброї недостатньо для ураження всіх військових об'єктів у прикордонних областях росії.

Поки росія може насолоджуватися безкарним розміщенням військових складів, командних пунктів, ремонтних заводів у прикордонних областях, вона має очевидну перевагу у продовженні війни. Бо ЗСУ не мають такої розкоші щодо розташування своїх логістичних об'єктів на українській території. Агресори гатять по цих логістичних об'єктах без усяких обмежень. Тому ЗСУ змушені всі засоби ППО скерувати на захист воєнних об'єктів. Але тоді не вистачає таких засобів для захисту Харкова, Одеси та інших населених пунктів. Дозвіл атакувати російські воєнні цілі у прикордонних областях росії зброєю, наданою США та Німеччиною, вирішує цю проблему.

Тоді обстріли Харкова з С-300 можна буде припинити, знищивши пускові установки. Також можна буде знищити значний російський потенціал, що використовується для ведення війни на сході.

Це, своєю чергою, дозволить вивільнити ресурси ЗСУ на сході та півночі і перекинути їх на лівий берег Херсонщини. Після цього війна вступить у завершальну стадію, оскільки росія не зможе втримати Скадовськ, Каланчак та Армянськ.

Якщо не виграти, так звану, «глибинну війну» на сході, для якої нам власне і потрібна західна далекобійна зброя, то ця війна триватиме ще довго. Для «глибинної війни», тобто знищення ворожих об'єктів далеко за лінією фронту, перевага західної зброї перед російською є очевидною. Знищення російських військових об'єктів у Криму це переконливо довело.

Інша можливість прискорити завершення війни полягає у можливості атакувати ті аеропорти, де базуються літаки, з яких росія завдає безкарно ракетні удари по території України. За всіма законами війни ці аеропорти є легітимними цілями для атаки ЗСУ. Зокрема, йдеться
про аеропорти в Енгельсі-2, Моздоку, Оленьї та Саваслейці, де базуються стратегічні бомбардувальники ТУ-95, ТУ -22 та ТУ-160, а також носій «Кинжалів"МіГ 31К. Знищення цих літаків ще скоріше завершило би цю війну, бо росія була би позбавлена своєї головної переваги над ЗСУ. Ці літаки є носіями ракет великої дальності і тому можуть атакувати Україну з далекої безпечної відстані, на відміну від літаків СУ-24, які ЗСУ регулярно знищують.

Але на цю мить важливіше наполягати на дозволі атакувати воєнні об'єкти у прикордонних областях росії.

Відмова ж у використанні західної зброї у прикордонних областях росії тільки збільшує фінансові витрати наших союзників, бо не дозволяє ефективно знищити потенціал агресора. Це збільшує також і втрати особового складу та воєнної техніки ЗСУ.

Не тільки держсекретар США Ентоні Блінкен, але й Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг це вже усвідомив і тому закликав уряди країн, що постачають нам зброю, дозволити її використовувати по легітимних військових цілях на території росії.

Поки що заклик Генерального секретаря не почули у Вашингтоні та Берліні.

І поки його не почують, ця війна буде нагадувати матч боксерів, де в одного з них одна рука прив’язана до тіла.

Дивом є, що за таких обмежень нашим збройним силам вдається ще завдавати ворогові великих втрат.

Перемога ЗСУ у цій війні не тільки можлива, але й неминуча. Тільки треба ту руку, що прив’язана до тіла, розв’язати.