«Окупація змінила ментальність наших людей, згуртувала їх. І породила більше бажання захищати рідну землю від ворога»

Усі ми із затамованим подихом стежимо за тим, як ЗСУ вибивають ворога з тимчасово окупованих українських земель. Тримаємо кулаки за наших воїнів. А як живуть наші люди там, звідки ворога вигнали ще минулої осені? Зокрема на Херсонщині, на правому березі Дніпра. Чи вдалося там залікувати рани війни? Спілкуємося про це з начальником Бериславської районної військової адміністрації Володимиром Літвіновим.

— Підпорядкована вам територія межує з Каховським районом, тимча­сово окупованою територією Херсон­щини. Чи важко жити і працювати за такого «сусідства»?

— П'ять територіальних громад нашого району — Тягінська, Бериславська, Но­воолександрівська, Милівська, Новово­ронцовська, розташованих вздовж лінії зіткнення, щодня потерпають від постій­них обстрілів росіян. Це значно усклад­нює життєдіяльність населених пунктів, їх відновлення. Попри це, усі структур­ні підрозділи районної військової адмі­ністрації, органів місцевого самовряду­вання продовжують працювати у таких складних умовах, виконують свої повно­важення.

— Дев'ять місяців тому наші воїни деокупували Бериславський район. Чи вже змогли у вас повернути до життя якісь промислові об'єкти, сіль­ськогосподарські фірми? Чи вдалося очистити від мін херсонські поля?

— У віддалених тергромадах району, які були звільнені від ворога, життя по­ступово відновлюється, там працюють державні структури. Фермери встигли посіяти і вже зібрали знамениті наші ка­вуни — щоб ними могли посмакувати всі українці. Ми продовжуємо розмінуван­ня сільськогосподарських угідь, хочемо посіяти озимі культури. Але у тих насе­лених пунктах, які розташовані у райо­нах зіткнення, про відновлення звичного життя говорити, на жаль, поки що не до­водиться.

— Як позначився на господарсько­му, соціальному житті бериславців підрив Каховської ГЕС? Як ви із цього виходите?

— Унаслідок підриву дамби Каховської ГЕС у зону підтоплення потрапили Тягинська і Калинівська територіальні гро­мади. Під водою опинилися житлові бу­динки, присадибні ділянки, поля. Жителі громад, які розташовані вище Каховської ГЕС, зіткнулися з такою проблемою, як обміління водних свердловин, там є сер­йозні проблеми із забором води. За під­тримки Херсонської ОВА ми почали бу­ріння нових свердловин. Цю роботу продовжимо, свердловини пробуримо у всіх тергромадах.

— З якими найгострішими запитами земляків вам доводиться працювати на Бериславщині зараз?

— Людей чи не найбільше турбує від­новлення зруйнованих, пошкоджених обстрілами житлових будинків. За ініціа-тиви президента за населеними пунк­тами нашого району, які потребують допомоги, закріплено «шефів» із 15 об­ластей. Серед них — Рівненська, Волин­ська, Дніпропетровська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Житомирська, Одеська, Полтавська, Львівська, Тернопільська, Хмельниць­ка, Черкаська, Чернівецька. Кожній об­ласті за кошти державного бюджету ви­падає відновити три-чотири села — щоб наші люди не залишилися без даху над головою. Ці області надають своїх фа­хівців з усіх сфер, у тому числі прислали нам своїх архітекторів, державних реє­страторів. Гості долучаються до комісій­них обстежень у громадах. Будівель­ними роботами охоплено близько ста населених пунктів. До відновлення жит­ла залучено 79 бригад. На сьогодні від­ремонтовано близько 440 об'єктів. Від­новлюють ще 269 будинків.

Я кажу про територіальні громади, де безпекова ситуація дозволяє це ро­бити. В інших, як-от у Бериславській міській тергромаді, реалізація цього проєкту неможлива — бо цю громаду ворог постійно обстрілює. Життя там дуже складне. Є і такі громади, за яки­ми тільки нещодавно закріпили «патро­нів», вони розпочинають відновлюваль­ні роботи.

Незважаючи на труднощі, ми по всьо­му району доставляємо гуманітарну до­помогу у необхідній кількості — підвози­мо воду, продукти харчування, засоби сангігієни, інші речі першої необхідності. Люди всюди чекають нас, сподіваються, що їм допоможуть відбудувати оселі, на­лагодити їхнє життя.

— Як змінилися ваші земляки піс­ля того, як пережили російське втор­гнення? Чи залишилися серед них ті, хто виглядав окупантів, співпрацював з ними?

— Вторгнення росії, життя в окупації, боротьба із загарбниками разюче зміни­ли ментальність наших краян, спричини­ли зміни в їхній свідомості. Люди багато що переосмислили. Поза всяким сум­нівом, окупація залишила гіркий осад в їхній душі. Але водночас окупація згур­тувала наших людей, дала їм змогу ще більше усвідомити цінність рідної землі, породила ще більше бажання захищати її від ворога.

А щодо колаборантів… Їх у нас ви­стачало, як і в інших районах. Більшість тих, які співпрацювали з ворогом, виї­хали на лівий берег Дніпра, продовжу­ють допомагати йому. А з тими проро­сійськи налаштованими особами, які залишилися тут, працюють правоохо­ронці. Допомагаємо компетентним ор­ганам всією необхідною інформацією. Це важливо, бо кожен, хто перейшов на бік ворога, обов’язково повинен бути покараний.

— Яка подія за останні тижні, міся­ці, який факт із життя Бериславсько­го району вас особливо порадували, викликали почуття гордості, вселили додаткову віру?

— Під час частих зустрічей на місцях в очах наших людей бачу очікування Пере­моги. Ось це мене надихає. Укотре з ра­дістю усвідомлюю: наш народ — незлам­ний, непереборний!