Передплата 2024 ВЗ

«Сподіваюся, у вересні-жовтні проб'ємо клин до Азову»

Військовий експерт Петро Черник аналізує хід бойових дій в Україні та за її межами

Український воїн вітає жительку визволеного села Роботиного.
Український воїн вітає жительку визволеного села Роботиного.

Звіти зарубіжних аналітичних центрів рясніють приємними для нашого вуха новинами: Збройні сили України все активніше витісняють росіян з окупованих територій. У Генштабі ЗСУ воліють не бити в литаври, не вдаються у подробиці своїх досягнень, даючи зрозуміти: триває напружена, копітка робота військових, і результат обов’язково буде. На цьому в розмові з кореспондентом «Високого Замку» наголошує і військовий експерт, полковник у відставці, кандидат політичних наук Петро Черник.

— Надворі осінь, пора збо­ру урожаю. А який він, цей урожай, на полях фронто­вих? Чого ми досягли за літо? Чи продуктивно використали цей період?

— Використали ми його над­продуктивно! Перше: втрима­ли ситуацію довкола Бахмута. Противник наступав там, почи­наючи з листопада. Попри те, що росіяни взяли його, ми на кінець літа не просто утрима­ли позиції, а перейшли до по­вільного оточення саме цієї точ­ки. Це дуже важливо. Як тільки все складеться, те угрупован­ня буде знищено, а ще краще — буде взяте у полон. І це буде перший надлом фронту.

Бахмут уже носить політичний характер. Бахмут виконав своє стратегічне завдання. Битву за це місто неодноразово порівню­вали із битвою Першої світової війни під Верденом (1916 рік), де німці підірвали свій наступаль­ний стратегічний потенціал. Так само і під Бахмутом росіяни пі­дірвали свій наступальний стра­тегічний потенціал.

Другий момент. Філософія нашого наступу є феноменаль­ною: менша армія наступає на більшу: 15-та, за показниками, армія наступає на 2-у армію сві­ту! Само по собі, це вже історич­на подія! Як би там не було, а першу, «мінну» лінію російської оборони, ми пройшли. Це дуже непогано. Є надія, що за сухої погоди ми зуміємо вийти на пів­нічне Поазов’я — а це вже буде обвалом південного плацдарму росіян.

І найголовніше — від травня по­казуємо дуже серйозну динаміку знищення російської артилерії. Це найбільший наш успіх. За всі півтора року війни середні показ­ники знищення артилерії проти­вника становили у межах 200−300 гармат на місяць, не більше. А у травні 2023-го ми знищили 553 російські гармати, у червні - 688, у липні - 677, у серпні розтрощи­ли 691 артилерійську установку. Штатна артилерійська бригада — це 72 «стволи». Можете підраху­вати, скільки ворожих бригад уже знищено.

Саме у цьому, у знищен­ні ворожої артилерії, полягати­ме суттєвий перелом у веден­ні бойових дій. На початок війни росіяни мали у запасі 5500 ар­тилерійських стволів. Ми цей показник обнулили, те саме сто­сується ракетних систем залпо­вого вогню (їх знищено понад 700, а на початок війни росіяни мали «градів, «смерчів», «урага­нів», «торнадо» у межах 800 оди­ниць).

Утім, на складах у них є ще ба­гато всякого мотлоху. Військо­во-промисловий комплекс ро­сії може його відновлювати і доправляти в Україну — у межах 200−300 установок на місяць. Але більше цього показника по­стачати не може, це їхня межа. А ми щонайменше вдвічі переви­щуємо показники уражень цих артсистем. Рано чи пізно ми по-справжньому знекровимо росій­ську артилерію за кількістю ство­лів. За кількістю снарядів ми їх не обійдемо, але ж ті снаряди росі­янам треба з чогось вистрілю­вати! Повноцінно будувати нову артилерію вони не можуть…

Якщо високі темпи знищення ворожої артилерії ми збережемо — а так виглядає, що вони будуть високими — надлом у війні від­будеться. Його прискорить за­діяна західна авіація. Для мене стало приємною несподіванкою звістка про прискорене її поста­чання. Я був упевнений, що пер­ша ескадрилья із 12 літаків F-16 — це буде вершина. А нам заде­кларували постачання значно більшої кількості. Питання лише в тому, яке саме озброєння да­дуть на ці літаки. Нам дуже по­трібні далекобійні ракети, вели­чезна номенклатура сучасних бомб — цього добра в американ­ців багато. Чекаємо на все це, набираємося терплячості.

— Ви згадували про прорив першої лінії російської оборо­ни. Далі буде легше?

— На південному плацдар­мі ми пройшли найважчу лінію забезпечення — мінні поля. За­раз точаться важкі бої на головній лінії оборони, де зосеред­жено головні окопи, позиції для бронетехніки, артилерії. Це ве­летенська мережа траншей, шанців, бліндажів і ДОТів. Цей своєрідний «мурашник» дове­деться пройти — це буде суттєво легше, ніж здолати мінні поля.

Третя лінія російської оборо­ни — лінія тилового забезпечен­ня і запасні позиції. За великим рахунком, далі серйозних укрі­плень у росіян немає - аж до Перекопського перешийку. Маю великі сподівання, що у вересні, на початку жовтня проб'ємо цей клин, зуміємо вскочити туди мо­більними бригадами. А у мо­більності ми зараз суттєво пе­реважаємо суперника: російські БТР-82 не витримують конку­ренції із швидкісними, легкими бронеавтомобілями західно­го виробництва. Відтак вихід на північне Поазов’я може ста­ти реальністю. Але я дуже стри­маний і обережний в оцінках, бо противник дуже сильний. Його більший людський потенціал не можна скидати з рахунку…

— Щодня чуємо про ата­ки українських безпілотників по об'єктах у росії, про спро­би атакувати росіян у Криму. У чому сенс такої тактики, яку обрав зараз наш Генштаб?

— Ця тактика дуже коректна, правильна, мудра. І потріб­на. Війна повинна переходити на російську територію. Не ма­ючи повноцінного ракетного по­тенціалу, можемо давати воро­гові несиметричну відповідь. І ми її даємо. На перший погляд, це — «комарині укуси». Але не такі вони вже й «комарині». Унаслі­док атаки наших дронів знищено ТУ-22 М3. Як мінімум одна така машина вартістю 300 млн до­ларів згоріла повністю. Побуду­вати нову таку машину росіяни не зможуть. Ми «відмінусували» два ворожі Іл-76… А найголо­вніше: завдяки атакам безпілот­ників ми провели «ревізію» сис­теми протиповітряної оборони росії. Хвалені новітні розроб­ки російської ППО не могли впо­ратися з нашими дронами. А це серйозний удар по іміджу росії як по одному з найбільших ви­робників і продавців зброї у світі. Потенційні покупці задумають­ся, чи варто купувати російську зброю. Перші ластівочки у цьо­му напрямі вже є: Єгипет відмо­вився від проєкту з придбання СУ-30, СУ-35, а Індія відмови­лася входити у розробку СУ-57, яким так пишаються у москві. Йдеться про втрату багатомі­льярдних військових контрактів. Від цього збідніє російський бю­джет — відтак не буде змоги за­купити військові технології, елек­троніку. Як наслідок, росію чекає деградація її військово-промис­лового комплексу.

Атака українських безпілот­ників по росії - це ще й великий моральний удар. Навіть чорно­рота телеведуча сімоньян ве­рещала, що безпілотник долетів до її посьолка. Усе це буде гене­рувати страх і напругу серед ро­сіян. А де напруга — там помил­ки. Помилки росіян полегшать нам життя. Вони змушені будуть ущільнювати власну систему ППО, знімати щось з лінії фрон­ту. Щось і не доїде на фронт, бо треба довкола того ж аеродро­му у пскові створювати кільце протиповітряної оборони. А це вже полегшить роботу для на­шої авіації…

Тому наші безпілотники над росією — це правильно! Питан­ня лише у масштабності та­ких ударів. Треба, щоб ці атаки були щоденними, щогодинни­ми. І тоді справді буде резуль­тат. Вірю: робота у цьому напря­мі йде.

Схожі новини