«Чому досі не вручили Шевченківську премію? Я цього не коментую…»
Публіцист Віталій Портников не бачить сенсу у затягуванні і у нових процедурах довкола однієї з найпрестижніших державних нагород
Сьогодні, 9 червня, минуло три місяці відтоді, коли мало би бути відзначено цьогорічних лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка — однак досі ніхто з них свою заслужену відзнаку не отримав. Скандал скандалів! Чогось подібного не було жодного разу за 62-річну історію цієї державної нагороди. Попри обіцянку міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка і колишнього очільника комітету Шевченківської премії Юрія Макарова перенести урочистості із вшанування переможців на 22 травня, у день перепоховання Великого Кобзаря, і тоді їх не було. То що і чому відбувається?
Про це ми запитали одного із «іменинників» — лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка публіциста Віталія Портникова. Нагадаємо, багато аналітиків вважають, що саме з іменем цього, цілком достойного лауреата, пов’язана така довга пауза з оголошенням і відзначенням здобувачів Шевченківської премії. А все через те, що декому на Банковій вкрай не подобається громадянська позиція, безкомпромісність цього журналіста, його критична оцінка дій влади. Через це остання начебто і мститься…
Ми зв’язалися із Віталієм Портниковим, поцікавилися його думкою про причину затримки. Однак відповідати на поставлене питання у нього не було великого бажання.
— Я не коментую обставин, пов’язаних із Шевченківською премією, бо вважаю це конфліктом інтересів, — сказав лауреат. — Наскільки розумію, новий голова Комітету хоче провести конкурс на додаткові номінації, хоче, щоб після цього були нагороджені лауреати основного і «додаткового» конкурсів. Це копітка робота, бо йдеться про зміну цілої низки документів. Потрібно мати новий Шевченківський комітет, згоду його членів. Наскільки вся ця процедура має сенс — знову ж таки, питання не до мене, а до тих, хто виходив з ініціативою про додаткові номінації, насамперед — до колишнього голови Комітету Юрія Макарова. Я цього просто не коментую…
22 травня Національну премію імені Тараса Шевченка так і не вручили, зате того дня з’явився президентський указ про нового голову Шевченківського комітету. Ним став колишній міністр культури Євген Нищук. Глава держави доручив йому подати пропозиції щодо нового персонального складу Комітету. Нищук заявив, що цей склад буде оновлено на 100 відсотків. А якщо по правді - сформовано наново, бо працювати там не було кому. 16 березня 13 членів попереднього складу подали у відставку на знак протесту проти появи додаткових номінацій, інших несподіваних змін у Положенні про нагородження, які з’явилися начебто з ініціативи Юрія Макарова. На думку відставників, «у прискореному порядку» зміна правил до Положення про Шевченківську премію «підважує довіру до Премії як найвищої відзнаки за твори літератури та мистецтва в незалежній Україні». Тобто натякнули на політичний тиск…
Тим часом новоспечений голова Комітету Євген Нищук запевняє, що у своїй роботі не буде упередженим, що не піддаватиметься стороннім впливам. «Я все робитиму, щоб вона (премія — І. Ф.) не мала якогось політичного забарвлення або тиску. Я точно маю чисті помисли», — сказав він після свого призначення. І дав слово: якщо будуть «речі, які перейдуть червону лінію моїх моральних цінностей, я висловлю свою позицію».
Поки Шевченківський комітет починає роботу «з нуля», відзначення лауреатів Шевченківської премії затягується до непристойного. Жив би Тарас Григорович — неодмінно написав би щось гостро сатиричне про таке неповоротке, ображено-ревниве українське чиновництво…
