«Від біди я прийшла у продажі. Згодом перетворила свою діяльність на мистецтво»

«ВЗ» не раз писав про цікаві подорожі, які і сама описує, і розповідає для читачів «Високого Замку» бізнес-тренерка Людмила Калабуха. Вона авторка трьох книг — «Почніть говорити «НІ», «Почніть говорити «ТАК» та книги «Зробіть навпаки: життя та продажі до і під час війни», яка стала двічі найкращою книгою України — у 2023 та 2024 роках. Окрім того, третя книга пані Людмили перемогла одразу у трьох літературних конкурсах і стала першою українською книгою про війну, що в англійському перекладі продається на Amazon, і була представлена на найпрестижнішому міжнародному Книжковому ярмарку у Франкфурті-на-Майні Frankfurter Buchmesse-2023 серед кращих книг України. Усі грошові винагороди, отримані з літературних премій, Людмила Калабуха передає на потреби ЗСУ.

А недавно з’явилася несподівана новина: вперше на здобуття Шевченківської премії України висунуто книгу у жанрі бізнес-літератури про продажі в умовах війни львів’янки Людмили Калабухи. Про те, як вдалося піднятися на цей мистецький олімп з книгою для підприємців і довести, що практична література також гідна державного визнання — Людмила Калабуха розповіла журналістці «ВЗ».

— Людмило, як так сталося, що практичний посібник для підприємців опинився серед претендентів на Національну премію України імені Тараса Шевченка, орієнтовану переважно на митців?

— Мені й самій досі складно це усвідомити. А головне, — хто мене номінував! Краща бібліотека України за версією Української бібліотечної асоціації — Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука в особі легендарної директорки Тетяни Пилипець. І стало це можливим завдяки скандалу.

— Якого скандалу?

— Пригадуєте, 2023 року Шевченківська премія потрапила під хвилю критики через затримку оголошення лауреатів і неоднозначні рішення. Це призвело до відставки голови Комітету, складання повноважень усіх його членів та змін у висуванні номінантів.

— Так, бо раніше висувати кандидатів могли експерти та члени Шевченківського комітету. Й це викликало багато запитань. А тепер?

— Тепер це право надали культурним інституціям. І моя книга «Зробіть навпаки: життя та продажі до і під час війни», написана у жанрі нон-фікшн на основі десятків годин інтерв’ю саме пасувала для номінації «Публіцистика та журналістика». Саме через реальні історії я показала події, які ми всі переживаємо з 24 лютого 2022 року. Це історії людей, які, попри все, зуміли встояти. Мої герої — підприємці, що рятують свої бізнеси з-під обстрілів, митці й науковці, які досягають успіху, попри хейт та розпач, і звичайні люди, які знаходять у собі сили витримати те, що витримати неможливо.

— Це дає можливість відкривати нові імена українському суспільству, а ще повертає довіру до премії, яка й надалі залишається найвищою державною відзнакою України.

— Які б страшні випробування ми не переживали, є зміни на краще. А ще завдяки інтернету та соціальним мережам без зв’язків та грошей, виключно завдяки своєму таланту та праці, можна чесно й прозоро подаватися на різні конкурси. І, звісно, перемагати. Головне, вірити у себе та сміливо йти до поставленої мети.

— Справді, декому важко повірити у свої здібності і можливості. А звідки родом ваша впевненість у собі та сміливість штурмувати все нові й нові вершини?

— Моя сміливість родом з вулиць 90-х. Коли я, студенточка-відмінниця, мала за будь-яку ціну принести додому гроші, щоб лікувати хвору маму. А стипендію не платили, як і зарплату на всіх роботах, куди б я не влаштовувалася. Тоді з відчаю я взяла в подруги саморобну біжутерію (слова «хендмейд» тоді ще не ніхто не знав) й почала заходити у всі перукарні, аптеки, бари, державні та комерційні установи, пропонуючи незнайомим людям її купити. Адже від того, продам я щось чи ні, зароблю чи ні, залежало життя найріднішої мені людини. Так я від біди прийшла у продажі. А згодом перетворила свою діяльність на мистецтво. 20 років займалася підприємницькою діяльністю. Й вже 11 років працюю як бізнес-тренерка, навчаючи інших ефективно вести переговори та продавати. Про це мої книги. І я пишаюся тим, що отримую щодня десятки відгуків від читачів зі всього світу. Люди пишуть, що саме мої книги вони беруть із собою у невідомість, перечитують в укриттях, знаходять мотивацію жити та відновлювати бізнес — навіть у найважчих обставинах.

— То дайте і нашим читачам кілька порад…

— Згадайте, скільки перешкод ви вже здолали, щоб опинитися там, де ви зараз. Не порівнюйте себе з іншими. Просто озирніться назад і похваліть себе за шлях, який вже подолали. Ви вже сміливець. Ви вже переможець. У вас вже вийшло. І є багато людей, які не змогли зробити й половини того, що зробили й чого досягли ви. Змогли це, зможете ще більше.

Завжди просіть допомоги, рекомендацій та порад у тих, хто вас надихає. Сам в полі не воїн.

Будьте вдячними. Усім, хто вам хоч раз допоміг, дякуйте за будь-якої можливості. Події останнього часу показали, що ми можемо втратити все, але соціальний капітал, наш досвід, знання, навички та люди, на яких ми можемо покластися, це і є найцінніше у нашому житті, це є наш найбільший скарб. Звісно, без щирих друзів ця безпрецедентна подія ніколи б не відбулася, і я ніколи б не побачила своє ім’я на сайті Шевченківської премії — найвищої державної нагороди України. Тому, дорогі друзі, а це — Тетяна Пилипець, поетеса Галина Фесюк, письменник Віктор Васильчук, Вікторія Матюша, яка представляла мою книгу у Франкфурті-на-Майні та режисер Євген Лавренчук, щиро дякую за підтримку. А ще ви, читачі моїх книг. Ваші відгуки про те, що мої книги — єдині, які в тривожних валізах везете в невідомість, як вони вас лікують від депресії, повертають до життя і допомагають заробляти там, куди б не закинула доля. Не знаю, як складеться моя письменницька доля на наступних етапах конкурсного відбору, але я вже перемогла. Бо саме я стала першим автором у жанрі бізнес-літератури, книга якого номінована на здобуття найвищої державної відзнаки України. Це залишиться зі мною назавжди. Це як номінація на «Оскар». І я пишаюся цим…