Із москви у Гааґу, а потім — на нари!

500-тисячне нідерландське місто Гааґа у ці дні привернуло до себе увагу мільйонів людей у різних куточках планети. Зі скреготом зубів вимовляють його назву у росії. Ще б пак! — Міжнародний кримінальний суд (МКС), який разом із Міжнародним судом ООН розташований у Гаазі, «посягнув на святе» — видав ордер на арешт президента рф володимира путіна. Відтак його мають затримати у будь-якій із 123 країн, які ратифікували Римський статут, і доправити на лаву підсудних.

Висновок міжнародної Феміди спри­чинив ефект вибуху бомби, бо досі вва­жалося, що нинішній господар кремля цілковито не досяжний для правосуддя. Рі­шення МКС безпрецедентне ще й тим, що вперше така висока інстанція притягає до відповідальності керівника держави, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН. Як влучно підмітив ексглава українського МЗС Володимир Огризко, путін став «політичним трупом». В обставинах, що склалися, лідери інших держав сто разів подумають, перш ніж зустрітися з «токсичним» правителем росії. Санкція щодо нього — наука для інших. Із Гаа­ґи світовим диктаторам-агресорам-убивцям послано чіткий і однозначний сигнал: час ва­шої безкарності минув!

Ще один ордер виписа­но для затримання упо­вноваженого президента росії з прав дитини львової-бє­лової. Обох звинувачують у вчи­ненні тяжких військових злочи­нів: незаконній депортації та переміщенні дітей з окупованих районів України до росії. Такі ці­леспрямовані насильницькі дії, за юридичною кваліфікацією, є однією з ознак найтяжчого зло­чину — проти людяності. І це не перебільшення. Коментуючи рі­шення Міжнародного криміналь­ного суду, представник поль­ського уряду Станіслав Жарин назвав викрадення українських дітей і переправляння їх углиб росії не лише процесом мораль­ного руйнування українського суспільства, а й геноцидом. Ста­ніслав Жарин каже, що йдеть­ся про свідоме знищення укра­їнської нації та денаціоналізацію викрадених дітей…

Зазвичай ордери МКС на арешт є таємними. Це робить­ся, щоб захистити потерпілих і свідків, забезпечити належ­не розслідування. Але цього разу Міжнародний криміналь­ний суд виявив надзвичайну відкритість. За словами прези­дента цього суду Пйотра Юзефа Гофманського, беручи до уваги, що дії, про які йдеться в цій си­туації, ймовірно, продовжують­ся, і що поінформованість гро­мадськості про ордери може сприяти запобіганню подаль­шого вчинення злочинів, Па­лата досудового провадження вирішила, що буде в інтересах правосуддя оприлюднювати на­явність ордерів, імена підозрю­ваних, злочини, за які видано ордери, та заходи відповідаль­ності.

Депортовані діти говорили про путіна «всяку гидоту»

Резонансний вердикт про арешт путіна та дитячої ом­будсменки рф винесено на основі результатів незалеж­ного розслідування, що його провів Офіс МКС. За офіцій­ними даними, з України до ро­сії, починаючи від 24 лютого 2022 року, із Донецької, Луган­ської, Харківської, Херсонської областей було депортовано 16 тисяч 226 дітей — їх вивезли із сиротинців, примусово віді­брали у батьків і передали в ро­сію для всиновлення. Попри офі­ційну статистику, реальні цифри на кілька порядків вищі. Поси­лаючись на відкриті дані росій­ських джерел, експерти кажуть, що може йтися про 744 тисячі (!) депортованих дітей з України.

«Здійснити таку злочин­ну операцію було б неможли­во без наказу найвищого ке­рівника держави-терориста, — заявив президент України Во­лодимир Зеленський. — Розді­ляти дітей із сім'ями, позбав­ляти їх будь-якої можливості зв’язатися з рідними, ховати ді­тей на території росії, розпоро­шувати по віддалених регіонах — усе це очевидна державна по­літика росії, державні рішення і державне зло, яке починається саме з першої посадової особи цієї держави».

Щоб прискорити процедуру зросійщення викрадених непо­внолітніх українців, путін проти­правно видав відповідні укази. Це документальний доказ його антигуманної політики.

Приклад беззаконня пока­зала і горе-уповноважена путі­на. Замість того, щоб перейма­тися правами дітей, вчиняла їх утиски, відірвавши від рідно­го дому. І сама ж публічно зізна­валася у цій дискримінації. Роз­повіла, що взяла у свою сім'ю дитину з Маріуполя (міста, яке росіяни самі ж розбомбили!). А 27 вересня минулого року чле­нам Громадської палати роз­повідала про вивезених у підмосков'я 30 дітей із підва­лів цього міста. Журналісти ци­тували львову-бєлову: «Коли ми їх [дітей з України] привезли на територію московської області, щоб вони трошки відновилися, почалася історія, що вони нега­тивно відгукувалися про прези­дента [путіна], говорили вся­ку гидоту, співали гімн України, „Слава Україні“ і таке інше…». За словами омбудсменки, піс­ля того, як цих українських ді­тей віддали у прийомні російські сім'ї, їхнє ставлення до росії змі­нилося. «Ми почали запитувати дітей: «Ось ви кажете: росія по­гана. Гаразд, нехай росія буде поганою. У вас є можливість за­раз повернутися. Але ніхто із ді­тей не захотів повертатися, всі сказали: «Нам тут дуже добре». Тому так, є ось цей якийсь не­гатив, можливо, на початку, але потім він перетворюється на лю­бов до росії».

Доводиться лише уявляти, яких заходів впливу було вжито до юних депортованих українців, щоб у них раптом з’явилася «лю­бов до росії»… Свою оцінку «пе­ревихователям» і їхній методиці дасть Міжнародний криміналь­ний суд у Гаазі.

Для воєнних злочинців немає терміну давності

У росії з піною у роті зустріли рішення МКС, назвали його юри­дично нікчемним. Дали зрозу­міти, що не зважатимуть на ньо­го, що не визнають цього суду. А деякі «державні мужі» пригро­зили відплатою. Критиків цьо­го вердикту протверезив голо­вний прокурор МКС Карім Хан, який на власні очі бачив наслідки звірства росіян в Україні. За його словами, виданий у Гаазі ордер на арешт путіна — довічний. Мов­ляв, якщо не сьогодні заарешту­ють російського правителя, то зроблять це завтра. «Люди, де вони не були б, мають розуміти, що є закон, і що з владою прихо­дить відповідальність. Для воєн­них злочинців немає терміну дав­ності».

Реагуючи на закиди про те, що путіна навряд чи судитимуть, позаяк очолювана ним країна не ратифікувала Римський статут, Карім Хан навів приклад судових процесів над керманичами на­цистської Німеччини, над іншими військовими злочинцями, зокре­ма колишнім президентом Югос­лавії Слободаном Мілошевичем і екслідером Ліберії Чарльзом Тейлором. За словами Каріма Хана, «усі вони були могутніми, впливовими особистостями, але опинилися в залах суду».

А ось цитати світових лідерів. Реагуючи на рішення Гаазького суду, президент США Джо Бай­ден назвав його «виправданим» (рік тому керманич Америки ка­зав про путіна як про «вбивцю»). Своєю чергою, федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц наголосив, що «ніхто не може стояти вище закону». За словами Верховного представника Євро­пейського Союзу з питань закор­донних справ і політики безпеки Жозепа Борреля, рішення Між­народного кримінального суду в Гаазі видати орден на арешт пу­тіна — «це лише початок проце­су». Мовляв, слід чекати нових розслідувань злочинних дій росії проти України.

Коментар для «ВЗ»

"Найперше треба говорити про відповідальність країни-агресора, а не персоналій…"

Микола Сірий, директор Центру досліджень воєнних злочинів при Інституті держави і права НАН України, кандидат юридичних наук

— Подекуди можна почути: оскіль­ки йдеться про очільника ядер­ної держави, ордер на його арешт — лише «стрясання повітря». Мовляв, жодних наслідків видання ордера не матиме…

— З юридичної точки зору, рішен­ня Міжнародного кримінального суду щодо видачі ордера на арешт володи­мира путіна є юридично повноцінним. Фактична реалізація цього рішення має особливість, яка пов’язана з тим, що 123 країни приєдналися до конвенції про створення МКС, інші - ні. Відповід­но для цих 123 країн рішення МКС має зобов’язувальний характер. 123 країни — велике міжнародно-правове середо­вище. З огляду на те, що воно об'єднує велику частину планети, об'єднує суве­ренну волю багатьох країн, значення такого рішення є серйозним.

— путіна є багато за що судити. Чому найпершою підставою для при­тягнення його до відповідальності об­рали саме незаконну депортацію та переміщення дітей з окупованих те­риторій України, а не, скажімо, інші військові злочини: масові вбивства з боку російської армії, руйнацію, кату­вання, грабежі?

— Йдеться у тому числі про такти­ку переслідування. Якщо щодо певної особи чи групи осіб є фактичний ма­теріал про їхню причетність до вчинен­ня різних злочинів, той, хто бере на себе зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування, має можливість зроби­ти вибір. Тобто розпочати розслідуван­ня щодо одного факту, а потім перейти до іншого. Цей вибір пов’язано із до­статністю зібраних доказів щодо пев­ного факту, переконливості, виразності, ясності цих доказів. З огляду на те, що саме стосовно цих обставин, цього фак­ту у Міжнародного кримінального суду станом на сьогодні був найбільш пере­конливий пакет аргументів та доказів, і було ухвалено рішення щодо видачі ор­деру на арешт.

— Соратник путіна — заступник го­лови ради безпеки рф дмитро мед­ведєв пригрозив атакувати гіперзвуковою ракетою «Онікс» Гааґу, де розташовано МКС? Як такі погрози можуть аукнутися кремлю?

— Йдеться не про пересічного грома­дянина, не про когось із вулиці, а про ви­сокопосадовця, заяву якого озвучено пу­блічно. Той, хто робить такі заяви, має розуміти, що треба буде відповідати за них. Заява медведєва не тільки несе за­грозу певному місту чи установі - вона адресована міжнародному правопоряд­ку. Це відверта неповага високого росій­ського чиновника до цивілізованих форм життя. Ця заява свідчить про те, якої якості є російська держава, її високопо­садовці. А з іншого боку, це також свід­чить про те, що російське керівництво дуже занепокоєне ордером на арешт путіна.

— Вважається, що особи, яких у МКС вирішили заарештувати, авто­матично потрапляють у політичну ізо­ляцію. У випадку з путіним виходить не зовсім так. До господаря кремля прилітав лідер Китаю Сі Цзіньпін…

— Це демонстрація його солідарнос­ті з путіним. Характер міждержавних від­носин буває різним: візити, спілкування по телефону, обмін листами. Різні фор­ми контактів застосовують, у тому числі, і під час серйозних конфліктів. Але коли видається ордер на арешт керівника держави, всі інші країни ставляться до цього відповідально, відносини із цим керівником щонайменше переводять у режим паузи, із публічної площини спіл­кування роблять непублічно-диплома­тичним. У цьому ж випадку бачимо про­яв солідарності Сі з путіним, намагання продемонструвати своє бачення міжна­родного правопорядку.

— Вважається, що керівник тієї чи іншої країни володіє імунітетом від кримінального переслідування. Що санкції можна застосувати проти дер­жавних клерків нижчого ешелону, але тільки не проти перших осіб. Міжна­родний кримінальний суд не вийшов за рамки усталених правил?

— Ні, не вийшов. У нашому інформа­ційному просторі гіперболізовано про­блему відповідальності конкретної пер­сони на прізвище «путін». Війну з нами веде не одна особа, а держава, ім'я якій «російська федерація». Тому основні зу­силля нашої держави, її керівництва, зу­силля нас з вами мають бути спрямова­ні на відповідальність країни-агресора, а не будь-яких персоналій. Тому що саме міжнародно-правова відповідальність держави породжує репарації, компен­сації, необхідність вибачень. Породжує всі ті наслідки, які у міжнародному пра­ві є обов’язковими, з точки зору завер­шення конфлікту. А персоналія є продо­вженням держави, її породженням. Тому першою чергою треба говорити про від­повідальність росії як держави, а вже по­тім — про відповідальність її очільників, самого путіна, а також тих осіб, які допо­магали йому ухвалити злочинні рішення.

Видаючи ордер на арешт президен­та росії, Міжнародний кримінальний суд вчинив абсолютно правильно. МКС має міжнародно-правовий статус, це не на­ціональний суд. За своїм призначенням його і було створено як суд, який здій­снює кримінальне переслідування висо­копосадовців тих країн, які порушують міжнародний правопорядок.