«…список лавреатів почав попередньо узгоджуватися з Офісом президента»

Цьогоріч уперше за понад 60 років 9 березня, у День народження Тараса Шевченка, не було оголошено прізвищ лавреатів Шевченківської премії. Саме 9 березня на офіційному сайті президента України мав би з’явитися відповідний указ, де були б названі люди, яким присуджено це високе звання — лавреат Шевченківської премії. Однак цього року такого указу не було. Не з’явилася 9 березня довгоочікувана новина про лавреатів і на сайті Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.

Вибухнув скандал! Як з’ясувалося, на зібран­ні, де був присутній і сам президент Володимир Зелен­ський, і члени Шевченківсько­го комітету, про присудження Шевченківських премій говори­ли (хоча не на цій зустрічі треба обговорювати кандидатури), однак імен нагороджених 9 бе­резня так і не оголосили…

У коментарі журналістці «ВЗ» голова Комітету з Національ­ної премії України імені Тараса Шевченка Юрій Макаров, зо­крема, сказав, що власне на цій зустрічі він запропонував дода­ти до семи традиційних номіна­цій ще дві - «За внесок у Пере­могу». За словами Макарова, Комітет разом із Міністерством культури й інформаційної по­літики та Офісом президен­та України найближчим часом розроблять зміни до положен­ня про Шевченківську премію. Начебто присутні на засідан­ні підтримали цю пропозицію. І лавреатів, уже всіх разом, по­винні були оголосити 22 травня — у день перепоховання Коб­заря.

Користувачі соцмереж поча­ли висувати версії. Була й така: мовляв, у списку лавреатів був хтось «нєугодний», тому пре­зидент і не підписав указу про нагородження… А ексголова Українського інституту націо­нальної пам’яті, народний де­путат Володимир В’ятрович під постом Юрія Макарова у соцмережах запитав: «Чому цю ідею не було озвучено раніше, а лише після незрозумілої відсут­ності оголошення цьогорічних переможців? Що заважає ввес­ти нову номінацію з наступного року, щоб не міняти правил гри під час гри?».

Утім, уже за два дні, 11 бе­резня ввечері, Комітет з На­ціональної премії імені Та­раса Шевченка оприлюднив список переможців. А 13 бе­резня з’явилася інформація, що Юрій Макаров подав у від­ставку з поста голови Комітету з Національної премії імені Та­раса Шевченка.

Про це Макаров написав на своїй сторінці у соцмережах. Пан Юрій розповів, що запро­понував додати дві номінації. «Мушу до того ж констатува­ти, що мій особистий вчинок не знайшов підтримки серед моїх колег, членів Комітету з Національної премії, які вважають, що він призведе до девальвації найвищої державної нагороди, підірве довіру до неї, — повідо­мив Юрій Макаров. — Їхня від­верта позиція, гадаю, знайде широкий розголос. Висловлю­ючи свою повагу й вдячність ко­легам, з якими ми плідно пра­цювали останні чотири роки, змушений зазначити, що ка­тегорично не погоджуюся з ними. Попри це, оскільки я ми­моволі виступив „збудником“ нікому не потрібних конфлік­тів у команді й, на жаль, зна­чно ширше, обурення небай­дужих громадян, після довгих роздумів не бачу іншого вихо­ду, як скласти з себе повнова­ження голови й члена Комітету з Національної премії імені Та­раса Шевченка».

Свою думку з приводу скла­дання повноважень з посади голови Комітету Юрія Макаро­ва висловив народний депутат України Микола Княжицький.

«Юрій Макаров складає з себе повноваження голови Ко­мітету з Національної премії імені Тараса Шевченка, — напи­сав Княжицький. — Хочу подяку­вати Юрію Макарову за роботу. Саме він докладав зусиль, щоб лауреатами цьогоріч стали гід­ні і достойні митці. Разом з тим, саме у час керівництва Коміте­том Юрієм Макаровим список лауреатів почав попередньо узгоджуватися з Офісом пре­зидента. Про це пише Олексій Панич. Це не відповідальність Макарова, це відповідальність президента і його Офісу.

…А далі трошки конспіроло­гії. У мене дивне відчуття, що премії цьогоріч не будуть вру­чені президентом. Хочу поми­лятися.

Я загалом погоджуюся, що тема премії зараз не найакту­альніша, що головне — Пере­мога. Сам так вважаю. Але пе­ред очима кадри з… фільму «Хайтарма» Ахтема Сейтабла­єва. Сюжет пам’ятаєте? Радян­ський герой війни, кримсько­татарський льотчик Амет-Хан Султан, спостерігає, як влада, яка визнала його героєм, де­портує його народ, виправдо­вуючи власні дії військовою не­обхідністю.

Перемога прийде швидше, якщо об'єднувати націю перед ворогом, а не будувати, при­криваючись війною, авторита­ризм, знищуючи опонентів".

Лавреати Шевченківської премії

• Калитко Катерина Олександрівна, поетеса — за книгу пое­зій «Орден мовчальниць»;
• Компаніченко Тарас Вікторович, Бережнюк Максим Павлович, Данилейко Северин Володимирович, Крись­ко Ярослав Андрійович, Охрімчук Сергій Михайлович, ви­конавці гурту «Хорея Козацька» — за аудіоальбом «Пісні Україн­ської революції»;
• Назаренко Михайло Йосипович, літературознавець — за книгу «Крім „Кобзаря“. Антологія української літератури. 1792−1883» у двох частинах;
• Портніков Віталій Едуардович, журналіст — за публіцистич­ні статті та виступи останніх років;
• Цілик Ірина Андріївна, режисерка — за документальний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин».