«Ми знайшли покупців, які беруть макулатуру майже по 6 гривень. Уже виручили близько 3,5 тисячі»

Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім.Романа Іваничука, розташована на площі Ринок, 9, офіційно оголосила про збір російськомовної літератури. Її здадуть на макулатуру, а виручені кошти підуть на потреби Збройних сил України. Долучитися до акції можуть усі охочі. Про це «ВЗ» розповіла директорка бібліотеки Тетяна Пилипець.

— Спершу до акції долучилися читачі нашої бібліотеки, — каже Тетяна Пилипець. — А тепер ми вирішили оголосити про акцію публічно. Наша бібліотека — української сучасної літератури і українських сучасних перекладів. Коли я прийшла на посаду в бібліотеку, ми впродовж 2,5 року списали понад 30 тисяч примірників застарілої літератури. А потім впродовж останніх трьох років чистили фонди. Списали усі книги російською мовою, які були морально застарілі. А списування у бібліотеці не було з кінця 80-х років…

На початок повномасштабного вторгнення в нас залишилася мінімальна кількість книжок російською — світова література, не перекладена українською, і певна спеціалізована література з мистецтва — альбоми радянського часу, які не мали ідеологічного підґрунтя. Зараз переглядаємо й ці фонди. Але ці книги здаємо за актом, вони не можуть йти на макулатуру. Тому наші читачі почали підносити російськомовну літературу. Зокрема, різні посібники, наприклад, із обробки дерева… Ми знайшли покупців, які беруть макулатуру майже по 6 грн за кілограм. За той короткий час, що ми почали її збирати, виручили вже близько 3,5 тисячі гривень.

Нашими підопічними у війську є переважно автори української літератури, поети, прозаїки. Нещодавно для підрозділу, у якому служить сценарист і письменник Сергій Дзюба («Бандерас»), ми купили тепловізор. Плануємо також купити кілька дронів. Але на це потрібні великі кошти.

— Читала у соцмережах, що є незадоволені цією акцією…

— У нашому волонтерському Центрі часто бувають іноземні журналісти. Один із японських журналістів запитав: «Де ви палите цю літературу?». На що ми відповіли: «Ми не орки! Ми нічого не спалюємо. Ми позбуваємося ілюзії щасливого совєтського минулого. І намагаємося бути екологічно і морально свідомими». Щоб осягнути українську літературу, класичну й сучасну, не вистачить і понад 100 років! Хай ці російські книги будуть у спеціалізованих бібліотеках, які мають великі можливості для зберігання. У таких бібліотеках, як наша, фонди мають бути пластичні, еластичні, живі. У бібліотеках європейського зразка, літературу, на яку, наприклад, не має попиту 5−10 років, спокійно утилізують і закуповують нову.

— Подивіться на окуповані території — куди найперше заходить окупант? — веде далі Тетяна Пилипець. — Це коридори місцевої влади, а далі - бібліотеки і школи, де вони вилучають наші підручники і наші книги. А ми й далі вважаємо, що «це не так важливо», і «яка різниця, якої якості будуть фонди». Головне, щоб «книг было много». Я потерпала від цього і до великої війни… Коли на сході заходила у фонди бібліотек, жахалася від того, що в них у великій кількості Донцова і Бушмін з романами, які возвеличують російську розвідку…