Чи варто з путіним вести перемовини?

Війна росії з Україною, як відомо, розпочалася ще в 2014 році. Були періоди значного загострення, а були періоди відносно спокійні.

Але війна продовжувалась. Дехто не хотів називати те, що відбувалось на сході України, - війною. Придумували різні назви тій агресії, яку здійснювала росія на частині суверенної території України, по-різному оцінювали перебіг подій, але вперто відмовлялись назвати те, що реально відбувалось на сході України, - війною.

Вже тоді було ясно, що рано чи пізно ця війна, яка була локалізована на частині українського Донбасу, переросте в широкомасштабну. росія готувалась.

Кремлівська пропаганда досягала апогею у своїй ненависті до України і українців. Щоденне зомбування населення росії врешті решт зробило свою справу - ненависть до нас, українців, що у путіна, що у населення росіі майже зрівнялася.

Ніхто навіть не задумувався над тим, що знищення українців, як етносу, як народу, і їх незалежної держави, перетворилось у росії в державну політику і головну мету путіна на шляху до світової гегемонії.

Цей процес продовжувався фактично протягом усіх цих восьми років, але в останні два роки він набув характеру державного психозу.

Багато хто в Україні звертав увагу на те, що путін і його росія невпинно рухаються до війни. Я теж був серед тих людей, які вказували, що війна вже на порозі, і кожний прожитий день наближав нас до неї. Але деякі посадовці, в тому числі і президент Зеленський, продовжували нас переконувати, що все під контролем, і ніякого нападу не буде. Навіть тоді, коли біля кордонів України путін сконцентрував найбільш боєздатні війська росії, і ці війська фактично брали в кільце величезну територію, починаючи від західних кордонів з білоруссю і закінчуючи на півдні Кримом, вони не змінювали свою риторику.

Більше того, наші американські друзі здобули супер цінну інформацію про план агресії путіна. Як показав час, ця секретна інформація, яку здобули розвідоргани США, повністю підтвердилась, навіть в деталях.

Це - видатний успіх американської розвідки. На цьому фоні наші певні посадові особи закликали не вірити у цю й іншу інформацію. Зокрема і англійської розвідки, про план нападу на Україну, називали це фейком, і що наша розвідка не підтверджує намір путіна почати широкомасштабну агресію.

Американські друзі були шоковані таким ставленням до суперцінної інформації і самі почали переконувати уряди європейських країн про потенційну путінську агресію. Навіть коли американська амбасада і багато інших вирішили переїхати на захід України, оскільки загроза вторгнення путінських орд була дуже висока, деякі посадовці у владних кабінетах продовжували спростовувати загрозу. Багато хто в Україні не розумів, чому певні посадові особи проявляли таку легковажність до важливої інформації. Адже це була не просто інформація, а детальний план російського вторгнення, який американська розвідка сенсаційно розсекретила й опублікувала. Влада не приймала будь-яких адекватних рішень із захисту країни, які були б зрозумілими українцям.

Якщо ще раз поцікавитись історичними подіями, які відбувались напередодні вторгнення Гітлера, то можемо побачити, що багато в чому ці події повторились більш ніж через 80 років. Візьмемо, наприклад, ставлення до даних розвідки. Сталін теж не вірив розвідникам про напад Гітлера 22 червня 1941 року. Переважна більшість його величезної армії продовжувала жити мирним життям. Перший день цієї війни мав надзвичайно трагічні наслідки, які надалі набули стратегічного характеру.

22 червня 1941 року Сталін втратив 1200 літаків. Основна маса їх була знищена на аеродромах. Втрата такої кількості літаків призвела до того, що Гітлер повністю захопив небо, і це було однією з основних причин стратегічної поразки Сталіна на першому етапі війни. Так сталося тому, що все тоді залежало від волі однієї людини. Тільки Сталін міг ухвалити будь-яке важливе рішення. Все було підпорядковано диктатору.

Україна - демократична країна. І у нас, як правило, одна особа, який би вона не займала в державі пост, не може одноособово приймати рішення. Поки був мирний час, ми, в переважній більшості, мало цікавились, як побудована система оборони в Україні. Єдине, що усі добре знали, що президент України є Верховним Головнокомандувачем, але безпосередньо Збройними силами України командує - Головнокомандувач, професійний військовий зі своїм офісом.

Саме ця обставина і відіграла, на мій погляд, надзвичайно позитивну роль в перші хвилини агресії.

Головний удар путінські загарбники спрямували проти авіації і сил ППО України. путін розумів, що знищення української авіації і ППО дозволить йому отримати необмежені можливості в ході агресії. Але путін прорахувався, йому не вдалося знищити ні українську авіацію, ні сили ППО.

Прийде час, і ми будемо знати усі деталі, хто і як врятував наші літаки і усю систему протиповітряної оборони. Зараз можна сказати лише те, що Головнокомандувач Збройними силами України не звертав увагу на усі висловлювання певних посадовців, що ніякої російської агресії не буде, а професійно робив свою справу.

Саме завдяки цим професійним і компетентним діям Українські Збройні Сили повністю зірвали бліцкриг путіна. Ціною неймовірного героїзму наших солдатів і офіцерів ЗСУ, які вміло б’ють ворогів, отримуючи одну перемогу за іншою. На шляху до повної перемоги ще треба пройти значний шлях, він буде наповнений величезною самопожертвою нашої армії і народу. Ще буде багато горя і втрат, але прийде і омріяна перемога.

І головною запорукою нашої перемоги є єдність, згуртованість і героїзм бійців нашої армії, територіальної оборони, добровольців, усього українського народу.

Що у нас спільного між 22 червня 1941 року і 24 лютого 2022 року?

22 червня 1941 року, о 4-й ранку, на Україну напав Адольф Гітлер, а 24 лютого 2022 року - його «рідний брат» путін, теж о 4-й годині ранку.

Адольф Гітлер скінчив свій вік у брудній канаві, де його, як скажену собаку, спалили, охоронці фюрера. Сподіваємось, що і путін скінчить свій вік, як його «рідний брат». І запорукою цього є Збройні Сили України. ЗСУ - це та реальність, від якої залежить наше майбутнє.

Зараз активно обговорюється тема перемовин між Україною і росією, які проходять в Стамбулі, завдяки наполегливості президента Туреччини Ердогана.

Можна по-різному ставитись до цих перемовин, обговорювати як їх можливий зміст, так і фігури самих перемовників. Але фактом залишається те, то будь-які війни рано чи пізно завершуються мирними договорами, навіть найбільш кровопролитні.

З огляду на це, безумовно, сам по собі процес перемовин необхідний. Але при цьому ми повинні усвідомити, що путін не піде на будь-які підписання мирного договору. Напевне він буде використовувати ці перемовини лише для того, щоб поповнити резервістами своїх загарбників і буде намагатись реалізувати свої наміри із захоплення України.

Мирний договір не може бути без виведення окупаційних військ путіна, але на це путін ніколи не погодиться, тому що у такому разі він програє і втратить владу. Тому сам процес мирних переговорів треба продовжувати, а при цьому виганяти загарбників за межі України. Наші американські і англійські друзі доходять висновку, що путін зараз вже не адекватний, він втратив відчуття реальності і не може ухвалювати раціональні рішення. Напруга в росії з кожним днем наростає, санкції роблять свою справу. Але ще більше роблять наші Збройні Сили, які ведуть запеклі бої із загарбниками і ціною величезного героїзму здобувати важливі перемоги. Все більше і більше похоронок приходить в росію та все більше і більше відомостей про героїчні перемоги українців у цій війні і величезні втрати окупантів доходять до москалів.

Тому і ці фактори працюють проти путіна. Зважаючи на всі обставини, можна з великою ймовірністю прогнозувати, що час путіна закінчується.

Скільки йому ще залишилось правити росією зі свого бункера і купатися у ваннах з екстрактом оленів. Це йому вже не допоможе. Путін програв війну і повинен втратити владу. Дуже правильно сказав президент США Джо Байден: «Заради Бога, ця людина не може залишатися при владі». Краще і не скажеш!

Тому проводити мирні перемовини з путіним немає сенсу, він ніяких договорів не підпише. Нам треба трохи почекати і побажати успіхів нашим героям на полі бою. А перемовини Україна проведе і підпише відповідні договори вже з новим керівництвом росії.

Читайте також: "Новітній фюрер" приймає "криваві ванни": розслідування