Росія вивозить в Підмосков’я «воєнні трофеї» - цінні камені з Карадагу. Як пам’ять про анексований Крим…
Вулканічний камінь із передгір'я масиву Карадаг вагою в цілих три тонни «переселиться» з Криму до міста Подольська в Підмосков’ї
Як відомо, ще з радянських часів туристи та курортники з Росії, що відпочивали в Коктебелі (тоді Планерському), відшукували серед розсипів каміння згаслого вулкану Карадаг напівдорогоцінні кольорові камінці, які без заборон вивозили для домашніх колекцій. Найбільш популярними серед них були різновиди кварцу-халцедону, особливо агат та сердолік. Приваблювали голубувато-зелений, строката барвиста яшма, окремі корали та заміщені піритом золотисті амоніти, молочний кварц і своєрідний сферосидерит тощо.
Це захоплення було настільки популярним, що «коктебельський камінь» став цілою главою у творчості письменників і поетів, завсєгдатаїв Коктебелю.
Наприклад, на початку ХХ століття місцевий лікар Сергій Єлпатіївський писав: «Є знамениті коктебельські камінці, яких більше ніде немає. Вони, мабуть, увібрали в себе всі кольори, всі фарби карадазьких гірських порід, кольори сонця і місяця, кольори неба і моря, всі переливи коктебельських фарб. Вони білі, як сніг, і чорні, як ніч, блакитні, зелені, сині та лілові, як буває море і небо, і гори, і рожеві та червоні, як Карадаг на заході сонця, і яскраво-золоті, як палюче коктебельське сонце. Агати і халцедони, сердоліки і всіх кольорів яшми, оброблені і відшліфовані морем шматочки прожилкового мармуру... Спочатку приїжджий тільки придивляється до камінчиків, а потім починає потроху копатися в піску, а потім пошуки камінчиків переходять у спорт, у пристрасть, що набуває характеру епідемії. А коли трапиться буря на морі,— на жаль, така рідко трапляється влітку в Коктебелі,— і за ніч море накидає зі своєї глибини на берег цілі пагорби камінців, тоді коктебельцями опановує буйне божевілля... Тоді починається азарт».
Костянтин Паустовський в повісті «Чорне море» писав: «Я давно чув, що береги Коктебеля славляться камінням, але не думав, що його так багато. Я брав на березі жменю камінчиків, пересипав їх на долоні і майже завжди знаходив кілька халцедонів, сердоліків, гірських кришталів і зелених камінчиків, покритих різнокольоровими шаруватими кільцями, які мали назву ферлампіксів». Відомі і проза, і вірші багатьох літераторів.
Дійшло до того, що ювеліри та колекціонери з усього СРСР (іноземців тоді до Криму не пускали – військова база, прикордонна зона!) приїжджали в Планерське, ходили на Карадаг та ломами виламували цілі брили халцедонів, які вивозили машинами, поїздами і літаками. З цієї причини в пізньому СРСР виламування каменів на Карадазі було заборонене, залишалося збирати їх лише на пляжі.
Однак нинішні росіяни, що окупували півострів, перевершили всіх. В їх розумінні цінні камені Карадагу – теж військові трофеї, як колись, після німецько-радянської війни цінності всіх музеїв завойованої Європи.
На днях, як повідомив журналістам у Криму начальник управління території Феодосійської адміністрації (а Коктебель входить в його підпорядкування) Ігор Іванов, вулканічний камінь із передгір'я масиву Карадаг вагою в цілих три тонни «переселиться» з Криму до міста Подольська в Підмосков’ї. Там він займе місце в Саду каменів - якомусь міжнародному проєкті. «Ми вибрали камінь, його взяли безпосередньо під селищем Орджонікідзе. Викликали техніку, акуратно завантажили і, перехрестивши, відправили до Подольська», - розповів він. Камінь із Феодосії використовуватимуть у створенні композиції «Південь» (Південь Росії, мається на увазі). Вона буде різнокольоровою, її основу становитимуть білий камінь із Анапи та жовтий камінь із Туапсе.
З пояснень зрозуміло, що камінь з Криму не має ніякого стосунку до ідеї цього проєкту, яка при відповідному аналізі видається примітивною та недолугою. Так, проєкт «Сад каміння Пам'яті та Слави» було відкрито 9 травня 2020 року, до 75-ї річниці «перемоги у Великій Вітчизняній війні». Метою цього артоб'єкту, за словами організаторів, стало збереження історичної пам'яті та виховання молоді на прикладі захисників міст-героїв – Севастополя, Керчі, Тули, Смоленська, Новоросійська, Мурманська, Сталінграда, Ленінграда та Москви. За підтримки волонтерів у сад до моменту відкриття було доставлено дев'ять п'ятитонних каменів. «Колекція» саду поступово поповнюється.
Тепер в ньому є камені з територій, які в 2014 році були Росією анексовані, або ж завойовані з допомогою російських військ. За два роки з відкриття проєкту там з'явилося каміння з Донецька та Луганська. Тепер в Подольську про анексію Криму буде свідчити і камінь, вкрадений з Карадагу…
Читайте також: У Росії і в Криму не знайшли аргументів проти ініціативи львівських депутатів перейменувати Росію на Московію…
