Передплатити Підтримати

«Путін демонструє світові, що для нього війна не є чимось неприйнятним...»

Як сприймати посилені військові приготування Кремля біля українських кордонів?


Недавні спільні російсько-білоруські військові навчання вказують на те, що Москва може атакувати нас і з Полісся...

У кожній другій українській хаті нині розмови про війну з Росією, яка начебто «розпочнеться ось- ось». Занепокоєння додають щоденні повідомлення на цю тему у пресі, супутникові фото ешелонів з російською бронетехнікою, детальні схеми розташування довкола наших кордонів путінських військ, яких начебто накопичилося 100 тисяч. А ще — звістки про приховану мобілізацію російських резервістів, які нібито мають утримувати захоплені території України… На додачу — відкриті заяви- погрози з Кремля, коментарі високопосадовців (у тому числі — іноземних) про те, що наступати росіяни можуть відразу по зимових святах і робитимуть це одночасно у трьох напрямках… Чи достатньо підстав для тривоги? А може, йдеться лише про нагнітання психозу, сіяння паніки з боку Москви — аби вивести нас із рівноваги і у своїх геополітичних, економічних інтересах шантажувати й Європу?

— Зосередження російських військ поблизу кордонів України — точно не дезінформація, — каже у розмові з кореспондентом «Високого Замку» полі­толог-міжнародник, фахівець з питань європейської і регіональної політики та безпеки, виконавчий директор фон­ду «Відродження» Олександр Сушко. — Це підтверджено конкретними доказами у західних, а тепер і в українських медіа. Йдеться про дані американської розвідки, яка має високоточні методики оцінки і спо­стереження, веде їх у щоденному режимі. Інша річ, як нам трактувати це накопичення російських сил. Демонстративним їх стя­гуванням біля українського кордону Путін наче грає м’язами, показує нам свої спро­можності — з тим, щоб поліпшити свої пе­реговорні позиції у тому діалозі, який на­магається вести із Заходом, насамперед зі США. Президент Росії хоче показати, що у нього є всі засоби, достатні для швидкого нападу на Україну і окупації значної части­ни її територій.

Цього не можна недооцінювати. Укра­їнська держава має вжити всіх заходів, на­самперед з інформування населення — з тим, щоб люди знали, як поводитися у мо­мент воєнної тривоги й інших ситуацій, пов’язаних із військовою агресією. Осо­бливо, коли йдеться про можливе засто­сування військово-повітряних сил, ракет тощо.

Однак не сказав би, що цей сценарій — неминучий. Так, це частина дипломатичної війни Путіна, який з певних причин усвідо­мив, що час працює проти нього, — тому ви­рішив підняти ставки. Безумовно, Путін хо­тів би досягнути своєї мети без війни, але демонструє усьому світові, що для нього війна не є чимось неприйнятним. Для Укра­їни така ситуація не є новою. Перше, що відрізняє її від попередньої, це те, що наші західні партнери досить активно реагують. Раніше, коли українська сторона привер­тала увагу до російських приготувань, такої занепокоєної реакції не було. Зараз же на­впаки: наші союзники, насамперед США, діючи засобами космічної розвідки, пер­шими вказали нам на активні військові при­готування Росії. Київ певний час навіть не довіряв цій інформації. Пам’ятаємо перші коментарі керівництва РНБОУ про те, що йдеться про неперевірені повідомлення. Сьогодні Київ уже так не каже…

Не думаю, що Путін вдасться до агресії просто зараз. Надто багато у його діях де­монстративності. Складається враження, що все робиться напоказ, що йдеться про таку собі виставку військових потужностей. Зазвичай, коли готуються до справжнього нападу, так не привертають до себе уваги. Якщо у Кремлі і запланували атаку на Украї­ну, то, гадаю, вона станеться не зараз.

— Чи готові Збройні сили України у «час Х» дати відсіч ворогові?

— Наша армія сьогодні набагато спро­можніша, ніж сім-вісім років тому, коли вперше довелося протистояти російській військовій машині. Багато докладено зу­силь для модернізації Збройних сил. Але ми з вами маємо розуміти, що зберігаєть­ся величезна асиметрія між російськими і українськими ЗС. Росія має одну з найбіль­ших армій світу. Так, ми повинні поклада­тися на власні сили, але, першою чергою, треба працювати над уникненням цього сценарію. Слід привертати увагу наших со­юзників і всіх тих, хто міг би зупинити Путі­на.

Сьогодні до українських кордонів стягнуто приблизно 15 відсотків росій­ської армії. Але проблема навіть не у цьо­му. Спостерігаємо велике нагромаджен­ня технічного обладнання, специфічних збройних угруповань (зокрема, Сил спе­ціальних операцій), елітних військ, які на­вчені до швидких наступальних дій із за­хоплення населених пунктів і важливих об’єктів. За великим рахунком, кількість підготовлених російських військ (кажуть про 113−117 тисяч особового складу), можливо, не є критичною. Але небезпека у тому, що Путін стягує до українського кор­дону свої найбільш боєздатні сили.

— Якщо, не дай Боже, Путін піде в атаку, як реагуватимуть на це наші за­хідні союзники? Чи не обмежиться все «висловленням глибокого занепоко­єнння»? На що Європа і Америка готові піти, аби вгамувати агресора?

— Будьмо чесними — цього разу ми вза­галі «спали», коли росіяни стягували свої війська. Якби не американська розвідка, може, і не звернули б уваги на те, що коїть­ся біля наших кордонів. Наші західні парт­нери виявили більшу пильність, ніж україн­ська сторона. Їхня риторика відрізняється від того, що ми чули раніше: набагато різкі­ша і рішучіша. Не йдеться просто про зане­покоєння. Ми чуємо від лідерів Заходу про те, що воєнні дії Росії проти України будуть для них неприйнятними.

У нас немає угод, які у разі нападу за­безпечили би нам пряму військову допо­могу. Ми не є членом НАТО, у нас немає двосторонніх домовленостей про цю пря­му допомогу. Маємо бути реалістами — ніх­то за нас воювати не буде. Але є інші засо­би впливу на ситуацію.

— Вони можуть «витверезити» агре­сора?

— Якби у нас не було чинника міжнарод­ної підтримки, Путін свої питання в Украї­ні почав би вирішувати набагато раніше. Ми вже, значною мірою, маємо результати цієї підтримки. Тому ворог не ризикує про­суватися в глиб України. Але, звичайно, че­рез відсутність нашого членства у НАТО не можемо розраховувати на більші гарантії безпеки, які могли би мати.

— У разі нової відкритої агресії чи може наш президент, парламент по­просити прямої військової допомоги у союзницьких країн?

— Думаю, така робота вже йде… Тре­ба відстежувати динаміку процесів. Дані, які ми з вами обговорюємо, американська розвідка отримала ще два-три тижні тому. Не маю відомостей, чи призупинилося на­копичення російських військ біля наших кордонів. Важливо знати, як діє Москва після гострої політичної реакції Заходу. Публічні заяви Кремля — це одна річ, а те, як переміщаються його військові підрозді­ли, — інша. Важливо раціонально оцінити сьогоднішню ситуацію: чи припинилися ці рухи, чи відбувається передислокація, на­вчання? А тоді вже робити висновки.

— Наближаються зимові свята — чи зможуть українці відсвяткувати їх спо­кійно?

— Моя гіпотеза — зараз, у цей момент, атаки Росії, швидше за все, не буде. Путін якщо й спробує напасти на нас, то знена­цька, використовуючи чинник раптовості. Зараз же, коли всі напоготові, коли всі по­інформовані, коли світ тільки про це й го­ворить, для атаки Путіна на Україну вкрай невдалий час. Можливо, його головною метою було залякати, продемонструвати свою здатність дуже швидко накопичувати велику кількість збройних сил…

Читайте також: Дуже проста умова Кремля. Чого Москва чекає від українців