Передплатити Підтримати

На BookForum – «Кінець ілюзій» Гжегожа Гаудена

Книгу, у якій відомий польський журналіст розповів правду про львівський листопадовий погром 1918 року, перекладено українською


Автор книги “Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918 року» Гжегож Гауден (праворуч) та її перекладач Андрій Павлишин. Фото автора

15−19 вересня у Львові відбудеться свято книги — черговий BookForum. На гостей-відвідувачів чекають близько двох тисяч книжкових новинок. До числа тих, що неодмінно викличуть інтерес читачів, потрапить і праця Гжегожа Гаудена, автора книги «Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918 року».

Чесне дослідження ав­торитетного у Польщі жур­наліста та юриста стало правдивим шоком для всіх тих польських історіографів, які дотепер, наче страуси, ховаю­чи голови у пісок, не хочуть ви­знати того, що саме польські вояки влаштували погром у єв­рейському кварталі, увійшовши в листопаді 1918 року до Льво­ва після того, як його покину­ла українська армія. На підставі досліджених документів, вста­новлених і доведених слідчими органами фактів злодіянь Гже­гож Гауден довів, що було саме так.

Як йому це вдалося? Хто до­помагав у збиранні матеріалів, з якими випробуваннями дове­лось мати справу, коли збирав, систематизував та вивчав все те, що вдалося здобути не тіль­ки у львівських архівах, а й у бі­бліотеках та сховищах органів слідства багатьох інших країн? Про все це Гжегож Гауден роз­повів автору перекладу своєї книги з польської українською, львівському історику, перекла­дачу та журналісту Андрію Пав­лишину — під час недавньої зу­стрічі-презентації у Дрогобичі.

Для Гжегожа Гаудена міс­то Котермака давно вже ста­ло особливим місцем. Його за­вжди тягне туди, де народився і виріс, де творив свої шедеври великий мрійник Бруно Шульц. Останній раз польський гість був тут два роки тому. Доволі велика перерва. Але вона має пояснення: змушений був, як і всі ми, через коронавірусну пандемію відбувати карантин. А ось до того щороку приїж­джав на Шульцівський фести­валь.

Пан Гауден дуже багато зро­бив для промоції фестивалю Бруно Шульца, наголосила у своєму вступному слові моде­раторка презентації, керівнич­ка Науково-інформаційного по­лоністичного центру імені Ігоря Менька Дрогобицького педа­гогічного університету імені І. Франка Віра Меньок. Не хто ін­ший, як Гжегож Гауден, пере­конав Юрія Андруховича взя­тись за переклад і видати твори Шульца українською.

Посад і регалій Гжегож Га­уден упродовж життя не ви­прошував. Свою місію вбачав в іншому — утвердженні у новій Польщі демократичних принци­пів, сприянні у створенні тако­го інституційного фундаменту, який за будь-якої влади дозво­ляє законослухняній людині, не­залежно від національної на­лежності та віросповідання, почуватися корисним, бути у безпеці. Цим займався у моло­ді роки, коли як активний член «Солідарності» був змушений емігрувати до Швеції, де й жив із 1983-го по 1994 рік. У 2004−2006 роках Гжегож Гауден був головним редактором польської газети Rzeczpospolita. А у 2008−2016 роках пан Гауден стояв на чолі Польського інституту книги.

У нелегких умовах, постійних протистояннях з тими, хто за будь-яку ціну намагався виправ­дати дії польських вояків у Льво­ві, а натомість винними зроби­ти інших, писалася ця книга. Як визнав Гжегож Гауден під час презентації у Дрогобичі, за це опоненти, не панькаючись, зви­нувачували його у всіх смертних гріхах. Усілякі вигадки та плітки поширювались у соцмережах, де автора книги звинувачува­ли у тому, що свою працю на­писав за єврейські та українські гроші… Спростовуючи наклепи, Гжегож Гауден завжди вдається до улюбленої «зброї». Усі вико­ристані в книзі фотографії, до­кументи та висновки оприлюд­нив у всесвітній мережі. Кожен, хто має бажання, може переві­рити їх достовірність.

Книга Гжегожа Гаудена допо­магає позбуватися фантомних болів, які даються взнаки у снах та ментальній пам’яті, кличе до покаяння, оберігає всіх нас від імовірного повернення жа­хіть минулого. Поляки почина­ють це усвідомлювати. У Поль­щі не на всіх зустрічах на адресу Гжегожа Гаудена лунають звину­вачення та прокльони. Часто до нього підходять та дякують. До­брий знак.

У нас, українців, як слуш­но зауважив Андрій Павлишин, також «є свої скелети у шафі». Ніхто не горить бажанням, не готовий до такого творчого й громадянського подвигу, авто­ром якого став Гжегож Гауден. Доповнювати свою книгу, роз­ширювати її автор наміру не має. Але має сокровенну мету. Якщо дозволять сили і на це буде воля Божа — мріє написа­ти трилогію про Львів.

Дискусія «Львів: історія ілю­зій» — з нагоди виходу укра­їнською мовою книги Гже­гожа Гаудена «Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадо­вий погром 1918 року» відбу­деться у суботу, 18 вересня, у Музеї етнографії та художньо­го промислу Інституту народо­знавства НАН України (Львів, проспект Свободи 15, початок — 17.30).

Нестор Стах