«Золото скіфів»: Росія безуспішно відстоює своє «право» на награбоване…
Відмова повернути скіфське золото в Крим – це вже наслідок того, що Росія порушила міжнародне право
Останніми днями керівників кримських музеїв надихнув на нову риторику і полеміку той факт, що Нідерланди своїм колишнім колоніям в Африці та Азії зібралися повернути культурні цінності, вивезені звідти з XVII-го по XIX століття, що дотепер зберігаються в їх музеях.
Міністр освіти, культури і науки Інгрід ван Енгелсховен Ліліан Гонсальвес Хо-Канг начебто сказав: «У голландських державних зібраннях немає місця предметам, здобутим шляхом грабежу».
Тепер російські окупанти всіляко викривляють цей факт і вимагають повернути їм золото, яке після виставки опинилось у Амстердамі. 5 грудня 2016 року окружний суд нідерландської столиці своїм рішенням визнав кримську музейну колекцію, представлену на виставках «Крим: золото і секрети Чорного моря» і «Золотий острів в Чорному морі», державною власністю України. Цим же рішенням було визначено повернути Україні 556 кримських артефактів з фондів Бахчисарайського і Керченського культурно-історичних заповідників, Центрального музею Тавриди і Національного заповідника «Херсонес Таврійський». Кримські музейники подали апеляцію, а потім всякими методами гальмують хід судового процесу, намагаючись як не процесуальними вивертами, то підкупом чи шахрайством вплинути на нідерландське правосуддя.
Так, розгляд справи про «Золото скіфів» було в черговий раз відкладено через те, що суддя Дуко Ораньє виявився ангажований російською стороною, і судова адміністрація прийняла рішення про відсторонення судді від справи.
Міністерство культури Росії зараз заявляє, що: «Дане рішення (про неповернення колекції до Криму — авт.) є вкрай негативним прецедентом, яке прийнято всупереч нормам міжнародного права про захист культурних цінностей. Воно суперечить не тільки положенням контрактів, а й грубо порушує принципи міжнародного міжмузейного обміну. Музейні предмети повинні повернутися до Криму, де були виявлені і де десятиліттями зберігалися». У той же час воно, мабуть не в курсі, що окупація і спроба анексії території іншої держави — це теж «рішення є вкрай негативним прецедентом, яке прийнято всупереч нормам міжнародного права».
Відмова повернути скіфське золото в Крим — це вже наслідок того, що Росія порушила міжнародне право.
Більше того, в 1783 році в результаті воєнної ліквідації держави Кримського ханства і анексії його території, Росія здобула Кримський півострів в незаконне користування. В 1917−20 роках Росія також війною ліквідувала проголошену Курултаєм кримських татар Кримську Народну Республіку і знову незаконно захопила півострів. Отже, всі цінності, які були викопані російськими археологами у всі історичні часи, незаконно привласнені імперією, а тому згідно не тільки з законом, а й новою політикою Нідерладського уряду, мають бути повернуті корінному народу Криму, тобто Меджлісові кримськотатарського народу, який є правонаступником Першого курултаю 1917 року. Росія зараз на кожному кроці застосовує словесну еквілібристику, щоб переконати міжнародну спільноту. Так, «всі ці предмети були знайдені в Криму, належали кримчанам, значить, повинні бути повернуті їм», — заявляє генеральний директор Центрального музею
Це стверджують і спеціалісти з міжнародного права. Так, професор кафедри міжнародного права Московського інституту міжнародних відносин Дмитро Лабін вдає, ніби захищає право Криму на цінності, однак його намірам суперечать ті аргументи, які він висловлює: «У жодній міжнародній конвенції, яка захищає культурні цінності, не йде мова про якісь окремі території, це міждержавні документи і міждержавні відносини». Так мова ж і не йде про території, це дійсно рівень міждержавних відносин, цінності належать державі Україна, і мають бути повернуті саме за їх державною приналежністю.
Він продовжує: «А ось інтереси корінного населення, якому належать цінності, дотримати зобов'язані. Держави, укладаючи цю конвенцію десятки років назад, мали намір своїм суверенітетом захистити саме культурну спадщину конкретних громад і народів. Культурні цінності тісно пов'язані юридично і захищені міжнародним правом з конкретним народом і конкретної місцевості, де вони були знайдені, і повинні бути повернуті саме за цим пунктом безвідносно якихось політичних перипетій». Дивно, але професор, очевидно, не знає, що такого народу, як кримчани, не існує, і що корінним населенням в Криму є кримські татари, а не росіяни. Інтереси кримських татар сьогодні представляє держава Україна, тому вона і захищає їх музейні цінності.
Московський адвокат з міжнародного права Марія Ярмуш підкреслює: «Кримські музеї захищені контрактним, договірним правом: в договорі про передачу колекції для експонування в Амстердам чітко вказано, що колекції повинні бути повернуті тим музеям, які їх передавали, і в чиїх культурних фондах вони перебували. Ніякі інші суб'єкти права не можуть претендувати на ці культурні цінності». Дивно, але і цей адвокат чомусь не розуміє, що територіальна цілісність України захищена теж міжнародним правом, зокрема, зовсім недавніми резолюціями ООН «Про територіальну цілісність України», а тому і територія Криму має бути без зволікання повернута державі Україна, а разом з тим і її державні цінності будуть повернуті в Крим в розпорядження українських, а не окупантських музеїв.
Тому не даремно суд першої інстанції всі доводи окупантів не проігнорував, а оцінив як неналежні. Українська сторона цілком правомірно віднесли подію навесні 2014 року, тобто збройну окупацію Криму, до військового конфлікту, тому суд і застосував норми відповідно до «воєнного часу». І ті, хто доводить, що мали місце референдум і волевиявлення народу Криму, хай просто почитають діючі резолюції ООН і ОБСЕ, Ради Європи про територіальну цілісність України.
На підставі судового рішення до Києва вже відправили 19 предметів з музею історичних коштовностей, частина яких має кримське походження. Вони були знайдені на розкопках Ногайчинського кургану в Нижньогірському районі півострова. А в київський музей були передані в 70-і роки минулого століття, і стали основою для формування колекції. Але росіяни сперечаються з цим, хоча забувають, що і на ті часи, і тепер Крим був складовою частиною України, і вона має право вирішувати, що робити на своїй території. Тепер у відповідності з цим правом Україні мали б повернути і решту колекції. Росіяни стверджують, що знайдені в Криму артефакти залишилися на його території відповідно до рекомендацій ЮНЕСКО не вивозити, а передавати знайдені на розкопках предмети в місцеві музеї. Знову ж забуваючи, що багато російських музеїв, і в першу чергу Санкт-Петербурзький «Ермітаж», забиті артефактами, вивезеними з Криму не тільки до 1917 року, але і в часи СРСР. Чому ж Росія не виконує рекомендації ЮНЕСКО? Більше того, не тим людям, які сьогодні грабують кримські музеї і під виглядом різних виставок і «реставрації» перевозять в Росію найцінніші експонати, в тому числі картини Івана Айвазовського з Феодосійської галереї, яку спеціально закрили «на ремонт» протягом кількох років, не їм диктувати світові правила поводження з артефактами. Те, що Росія за всю історію награбувала на території всього СРСР багато цінностей, говорять факти. Так, свого часу на вимогу України були повернуті з «Ермітажу» до Києва фрески з Михайлівського Золотоверхого собору, вивезені в Росію, та багато іншого.
