«Чекаю на кримськотатарський референдум, надіюсь, все стане на свої місця»

Сімферополь, Крим

«Краще б дали більшу пенсію, яка різниця, рублями чи гривнями»

Вівторок — перший день, коли у Криму почали видавати пенсії російськими рублями. Ажіотажу у поштових відділеннях немає. У Головному поштамті Криму, що у центрі Сімферополя, біля віконець, де видають пенсію, — по кілька чоловік. Усі пред’являють касиру український паспорт. «Зранку тут таке творилося, — розповідає працівниця пошти пані Ірина. — Черги були ледь не на вулицю. Одні хотіли якомога швидше отримати пенсію у рублях — нових купюрах, інші боялися, що на всіх грошей не вистачить. Зараз трохи утихомирилося».

Більшість стареньких радіють, що тримають у руках російські рублі. «Оскільки ми вже Росія — може, це і добре, — піднесено каже 60-річна Надія Василівна. — З іншого боку, трохи тривожно: як тепер оплачувати квартиру, послуги». Пані Надія уже п’ять років на пенсії, але продовжує працювати бібліотекарем. «У мене стаж з 1970 року, — веде далі, — заробила пенсію тисячу гривень. За ці гроші вижити нереально. На роботі отримую 2500 гривень. Коли підвищать пенсію, може, нарешті піду на заслужений відпочинок. У Росії мінімальна пенсія, чула по телевізору, дві тисячі гривень».

Цього разу кримські пенсіонери отримали стару українську пенсію — у перерахунку на російські рублі (3,8 рубля за гривню). Старша жіночка не приховує обурення, коли пакує у сумку купюри. «Надавали таким дріб’язком. Що, не було нормальних купюр?! Краще б дали більшу пенсію, яка різниця, рублями чи гривнями. Суть лишилася та ж. Мала тисячу гривень — тепер 3800 рублів».

Пенсіонерка Ольга Тетеря продовжує працювати художником-декоратором у театрі. Крім зарплати, має 1800 гривень пенсії. Жінка вірить, що уже наступного місяця отримає російську пенсію, яка, запевняє, буде щонайменше вдвічі більшою. «Така пенсія тимчасова — потім прирівняється до російської. Я підтримую всі зміни, що відбуваються. Щоправда, трохи катавасія із документами. Головне — тепер ми спимо спокійно, а матеріальні цінності нас не цікавлять. Краще суха скоринка, але солодко спати. Задоволена, що ми тепер з Росією, а не з бандерівцями. Кажуть, продукти дорожчають, але мене це не хвилює», — зазначила.

«Візьму рублі, якщо купите осетрину»

У супермаркет у центрі Сімферополя — всі ціни у гривнях. Працівники запевняють, що ціни на товари не змінилися. «Поки вказівки міняти цінники з гривнями на рублі не було, — розповідає адміністратор Олена. — За один день це неможливо зробити. Треба додаткові касові апарати на рублі ставити».

На центральному ринку рубль теж не вельми популярний. Щоправда, деякі продавці поставили подвійні цінники: у гривнях і в рублях. Пані Марина торгує молочними продуктами. За кілограм домашнього сиру просить 30 гривень, або 114 рублів. Каже, поки рублями мало розраховуються. Лише одна дівчина дала 100 рублів. Решту дала їй гривнями».

57-річна Надія Романівна, яка пропонує широкий асортимент м’яса, рублі приймає, але поки ними ще ніхто не розраховувався. На товарі — по два цінники. «Вчора взяла калькулятор і все порахувала, — хвалиться. — Немає нічого складного — всі ціни помножила на 3,8». Продавець нарікає, що торгівля погіршилася. «Люди дуже мало купують. Може, тому, що гроші міняються», — знизує плечима.

Татарин Бікір торгує в овочевому павільйоні. Російських грошей не приймає, ціни на рублі не переводив. Картопля — по 7-8 гривень за кіло, капуста — 4, морква — 5, цибуля — 8. «Поки рубль не ввійшов конкретно, — пояснює чоловік. — Далі, якщо треба буде, поставлю цінники у рублях. Нам яка різниця — ми прості пахарі». Бабуся, яку ледве видно за горами сушених ягід, без особливого ентузіазму говорить про нововведення. Її більше хвилює те, що люди менше купують. «Хто у мене що питає? — зітхає. — Мені шо рубль, шо гривня — однаково. За півдня — жодного покупця. Раніше добре брали».

Продавчиня у рибному павільйоні за рублі готова продати лишень дорогу рибу. «Візьму рублі, якщо купуватимете осетрину — 150 гривень за кіло. Де ви тих рублів набрали? Їх ще ніде не дають». У кіосках поки рублі не ходять. «У банки не завезли дрібних грошей, — пояснює продавець Андрій. — До 50 рублів йдуть залізні монети. От з ними і проблема».

Біля обмінників у центрі міста черг немає. Працівник одного запевнив, що люди міняють гроші, як і раніше — жодного ажіотажу.

Пенсіонерка Віра Миколаївна пенсії рублями ще не отримала. Каже, її цілком влаштовували українські гроші. «Взагалі, мене все влаштовувало, — тяжко зітхає пані Віра. — Останній місяць я просто виснажилася морально. Не можу слухати цих безглуздих розмов знайомих, у яких тепер одна проблема — як швидше поміняти український паспорт на російський. Я нічого міняти не буду! Жити стало страшно. У мене діти живуть у Росії, в Ізраїлі. Треба їхати няньчити онуків, а я боюся залишити без нагляду квартиру. По місту розгулюють якісь «самооборонівці» бандитського вигляду, «зелені чоловічки». Невідомо, що від них можна чекати. На другу квартиру я вже не зароблю».

«По російський паспорт біжать лише для того, аби не залишитися безправними на території Криму»

Після так званого кримського референдуму минуло два тижні. За цей час Криму змінили не лише прописку (з української на російську), а й встигли рублеві розрахунки запровадити і видачу паспортів з двоголовим орлом на обкладинці. На черзі — перехід на «московское время» (з 30 березня). Як сприймають «новшества Made in Russia» кримчани і чи розвіялася післяреферендумна ейфорія у тих, хто увірував в обіцяну Росією манну небесну?

Про це — у розмові з кримським журналістом Євгеном Гаркушею.

— За російськими паспортами усе ще черги, як було, коли їх тільки почали видавати?

— Люди масово кинулися отримувати паспорти. Бояться, що, залишившись громадянами України вже у чужій, в принципі, країні (у Криму принаймні вважають, що півострів вже — територія Росії), ризикують своїм майном, нерухомістю. Тому намагаються якнайшвидше оформити російські паспорти, але при цьому українські віддавати не поспішають. На «всякий пожарний». Щоб була, наприклад, можливість виїхати в Україну. По російський паспорт люди біжать лише для того, аби не залишитися безправними на території Криму. Для багатьох саме це головна мотивація, а не бажання стати громадянами Росії.

— Чи підтверджується інформація про те, що декому з кримчан дісталися російські паспорти з пропискою у Магадані і Магаданській області, а не кримською?

— В Інтернеті було фото паспорта з такою пропискою. Чи це не фотошоп, важко сказати. У мене є інша інформація — щодо російських паспортів, які отримали «беркутівці». Половині з них видали паспорти взагалі без прописки. Це знаю точно. Бачив ці паспорти.

— Проблема з банкоматами залишається? Є інформація, що філії деяких українських банків у Криму вже не працюють.

— Не працює жоден банкомат і термінал «Приватбанку». Це ж стосується і його відділень. Навіть безготівкові розрахунки закриті. Щодо інших українських банків, то деякі з них ще працюють. Але залишається обмеження на зняття готівки у банкоматах. Раніше було не більше 300 гривень. Скільки зараз, не знаю. Але, думаю, ліміт не змінився.

— Як кримчани відреагували на заяви так званої кримської влади про те, що їхні банківські заощадження буцімто компенсуватиме Росія?

— У багатьох ще ейфорія після референдуму не минула. Тому наразі на все реагують некритично. Закриваються банки — нічого, кажуть. У паспортних столах величезні черги, але збільшувати кількість центрів прийому ніхто не збирається — теж нормально. Щодня вимикають світло (у Сімферополі — на дві-три години) — нічого.

— Підвищенням плати за комунальні послуги теж не переймаються?

— До цього ще не дійшло. У Росії вартість комунальних послуг набагато вища, ніж в Україні (подробиці можна знайти на інтернет-форумах, ось, наприклад, повідомлення на севастопольському форумі: «У нас за свет — 0.36 грн. за кВт, у них — 3,39 рубля = 0.85 грн. Газ — 0.72 грн. за куб, у них — 5 рублей = 1.25 грн. Вода — 3.41 грн. за куб, у них — 20.38 рублей = 5.1 грн. Таких тарифов, как сейчас, у нас точно не будет. Будут в 2-3 раза выше». — «ВЗ»). Як будуть проводити перерахунок, наразі не відомо. Очевидно, мають бути ухвалені якісь законопроекти.

— На полицях магазинів перебої з поставками продуктів позначилися?

— Поки що продуктів, слава Богу, вистачає. Але товари деяких торгових марок, які я, наприклад, раніше купував, зараз знайти важче. Це з дрібного — чіпси, таке ось. Асортимент зменшився. Але щодо найнеобхідніших товарів — дефіциту немає.

— Які прогнози кримчан на курортний сезон?

— Ще до референдуму Криму обіцяли великий потік туристів з Росії. Але яким чином збираються забезпечити це, не відомо. Активно мусується інформація про плани Києва запровадити візовий режим з Росією. І про закон щодо тимчасово окупованої території — що нібито ледь не за письмовим дозволом можна буде в’їжджати до Криму. У зв’язку з цим кримчани бояться, що українці не зможуть потрапити на територію Криму. Усе це нагнітається російськими ЗМІ, подається у такому вигляді, що Україна робить це спеціально, аби відімстити Росії за Крим.

— Ви для себе вже вирішили, чи підете по російський паспорт?

— Ми з колегами наразі не поспішаємо. Під питанням взагалі наше подальше існування. У Росії діють закони про так званих іноземних агентів, про заборону фінансування з-за кордону. А ми працювали на грантах. Тому не знаємо, чи будемо і далі існувати як редакція. Можливо, навіть переїдемо працювати в інше місто, в Україну.

— Серед ваших друзів, знайомих є ті, хто вже переїхав з Криму в інші регіони?

— Є знайомі, які переїхали до Києва, Харкова. Але сказати, що вони виїхали туди на постійне проживання, не можу. У Криму в усіх — сім’ї, родичі, майно. І навіть якщо люди думають переїжджати жити в Україну, залишається страх, що більше не зможуть повернутися до Криму. Тому багато хто спершу хоче отримати російський паспорт, а вже потім вирішувати, що робити далі. Російський паспорт для них — як страховка, що рано чи пізно буде можливість повернутися до Криму.