Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Влада виглядає як божевільний з бритвою...»

Втихомирити її, вважають експерти, можна двома способами – мирним і радикальним

Гостра революційна ситуація в країні — головна тема усіх розмов. Нею переймаються навіть ті, хто раніше політикою не цікавився. Надто багато поставлено на карту. Від того, як розгортатимуться події, залежить доля України на багато років уперед. Про причини масових протестів, їх наслідки йшлося у Центрі політичного прогнозування «Високого Замку». Його гостями були політологи Юрій Шведа, Анатолій Романюк, Ігор Танчин, головний редактор культурологічного журналу «Ї» Тарас Возняк, головний редактор «ВЗ» Наталія Балюк, заступник редактора Аскольд Єрьомін.

Н. Балюк. Влада не пішла на цивілізований вихід з політичної кризи, відмовилася від такого компромісного варіанта, як відставка уряду Азарова, який дав би змогу «випустити пару» народного невдоволення. Вочевидь, влада готова боротися за себе до кінця різними методами. Їх ми вже бачили…

Ю. Шведа. Так, Банкова іде на конфронтаційний сценарій. Свідченням цього є і те, що тих людей (фактично — дітей), яких «Беркут» побив під Адміністрацією президента, спішно, з незалікованими травмами, виписали з лікарні і засудили на два місяці за ґратами! Тобто і далі «перегинають палицю» (вислів президента Януковича щодо дій “Беркута”. — Ред.).

Причин для того, щоб відправити уряд Азарова у відставку, більш ніж достатньо. Недавно сталася трагедія у Ризі — обвалився дах торгового центру, загинули люди. Відчуваючи відповідальність за все, що відбувається у державі, латвійський уряд склав повноваження. В Україні ж, незважаючи на протести мільйонів людей проти провалу євроінтеграції, владна команда робить вигляд, що нічого не сталося. Це яскравий приклад совкового підходу: ви нам плюйте в очі, а ми будемо говорити, що дощ іде.

Така безвідповідальність погубила владу у 2004 році. Подібне повторюється тепер. Дійде до того, що цей режим буде демонтовано — від президента до уряду.

А. Романюк. Влада робить ставку на використання силових структур проти опозиції. Але є в її арсеналі ще одна технологія, назвав би її вербальною мімікрією. Протягом тривалого часу, навіть після провалу у Вільнюсі, влада повторює: ми йдемо в Європу. Янукович заявляє: я аплодую тим людям, які стоять на Євромайдані. З іншого боку, каже, що не знав про його розгін, що виступає проти застосування сили. Поведінка влади цинічна: своїми структурами насаджує страх, загрожує фізичними розправами над мирними демонстрантами, а для загалу говорять про підтримку євроінтеграції. У такий спосіб намагається збити температуру протестів.

І. Танчин. Цікава риторика влади: не побили — а перегнули палицю, не ми дали розпорядження розігнати Євромайдан — нас неправильно зрозуміли…

На загострення ситуації влада пішла не сьогодні, вона поступово нагнітала напруження у суспільстві. Все почалося тоді, коли посадили за ґрати політичних опонентів. Цим показали, що прийшли до керма «всерйоз і надовго».

У 2005 році російський політтехнолог Гліб Павловський пояснював поразку Януковича на президентських виборах тим, що «вчасно не дали в морду Майдану». Це був один з головних висновків, які затямила тоді нинішня влада.

У 2004 році був вакуум влади — одна влада вже відходила, інша ще не прийшла. Силовики, певною мірою, були дезорієнтовані, могли вибирати місце по той чи інший бік барикад. Сьогодні владна вертикаль сильна. Взято курс на жорстке правління в країні. Від початку закручували гайки. Зараз «яструби» в оточенні Януковича вирішили, що «революції треба дати в морду». Тому силою розігнали Євромайдан, демонстративно побили людей. Але вони не очікували такої дружної і масової реакції людей у відповідь. Однак не збираються давати задній хід. Вирішили гнути свою лінію до кінця…

Ю. Шведа. Вулиця зробила свою справу. Решту мали зробити лідери опозиції, вони повинні були переламати ситуацію у парламенті. Згадайте, віце-спікер Кошулинський заявляв, що зібрано достатньо голосів за відставку Азарова. Вочевидь, ці голоси застрашили…

І. Танчин. Не обов’язково застрашили — щось пообіцяли, пояснили, дали зрозуміти, що сила не на тому боці…

А. Романюк. Тактично програли лідери опозиції, які недостатньо підготувалися до вівторкового засідання парламенту, де розглядали питання відставки уряду. Вони повірили, що тиск вулиці сам собою дасть результат.

Як на мене, усі три лідери опозиції недотягують до масштабу вожаків загальнонаціонального рівня. Але зараз це не так зле. Гірше буде, коли один з них програє президентські вибори...

Влада під час останніх подій виглядала розгубленою. З одного боку, використовувала силу, з іншого — програла вулицю. Не сформувала програми. Звучали окремі її заяви, малозрозумілий коментар президента, але реальної програми не було. Показовим було те, що влада не стала завозити у Київ своїх представників зі східних областей. Побоялася привезти їх, зважаючи на настрої у столиці, або не могла знайти таких людей. Після провалу відставки уряду такі «групи підтримки» привезуть. Альтернативний Майдан під прапорами Партії регіонів потрібен їм, щоб легітимізувати свою владу, щоб показати світові «народну довіру».

Н. Балюк. Якою тепер мала би бути тактика опозиції? Треба далі стояти на Майдані чи шукати спільної мови з владою? Чи можливий круглий стіл з нею? Чи є з ким говорити?

Ю. Шведа. Зараз основним питанням вже не є євроінтеграція, а демонтаж цієї влади. Бачимо фактичне продовження Помаранчевої революції, яка засвітила, але не розв’язала клубка суспільно-політичних проблем. Йдеться про те, якою далі бути Україні — залишатися совком в рамках застарілої радянської системи з елементами олігархічної чи все-таки змінити її. Більшість наших громадян розуміли євроінтеграцію не просто як скасування віз, а як перезавантаження суспільних порядків...

Н. Балюк. …що Європа потрохи перевиховуватиме цю владу, поставить її в певні рамки.

Ю. Шведа. Так. Коли євроінтеграцію відклали, люди зрозуміли, що залишаємося там, де зараз є, сам на сам з тоталітарним режимом.

І. Танчин. Опозиція виявилася не готовою до сьогоднішніх подій. Не має стратегічного бачення, займається імпровізацією, бачимо хаотичний набір її рухів. Немає конкретної програми дій. Люди не розуміють, як далі діяти. Опозиція не може забезпечити домовленостей на рівні Верховної Ради, між олігархічними угрупованнями.

Ю. Шведа. Нинішня політична ситуація виникла спонтанно. Опозиція не була готова до такого розвитку подій. Але в тому і специфіка революції: вона не відбувається за сценарієм.

А. Єрьомін. Неправильною є відмова опозиції від основного гасла — євроінтеграції. Цього треба триматися. Це гасло не викликає спротиву в якійсь окремій частині України. «Так!» Угоді про асоціацію дозволило б шукати компромісу у середовищі влади. Багато «регіоналів» не хочуть іти у Митний союз, треба їх використати, вони мають впливи на Банкову. Якщо Євромайдан стоїть під гаслом асоціації — це величезна міжнародна підтримка.

Н. Балюк. У своєму останньому інтерв’ю Янукович сказав, що зважатиме на інтереси Росії, домовлятиметься з нею. Тож про які вимоги до Януковича підписати Асоціацію може йтися?

А. Єрьомін. Кілька днів тому Янукович розмовляв телефоном з головою Єврокомісії Баррозу, йшлося про відновлення переговорів з Євросоюзом…

Н. Балюк. По-моєму, це чергова «разводка котят»…

Ю. Шведа. Якщо Асоціацію підписуватиме Янукович, навряд чи хтось з європейської сторони захоче її підтримувати — після того, що він зробив. З іншого боку, заклики лише до підтримки Асоціації означатимуть звуження соціальної бази протесту. Люди вийшли на Майдан вже не стільки за євроінтеграцію, скільки проти брутального повод­ження влади.

І. Танчин. Стихійні протести розпочалися з недопускання туди політиків. Але коли сталося побиття демонстрантів, ця «армія» невдоволених, образно кажучи, почала потребувати «командирів». Інших командирів, ніж політики, які у нас є, немає. З їхньою появою на Майдані з’явилася якась логіка дій, якась структура. Можна мати масу претензій до них, але краще від них дії протестувальників не координує ніхто.

Наступним кроком має бути чіткий сигнал з-за кордону нашим олігархам, парламентаріям: на кого їм ставити? Опозиціонерам слід визначитися, хто з них є першим номером, з ким можна вести переговори.

Н. Балюк. Зараз це нереально і недоцільно, адже може призвести до сварки, до компрометації опозиції...

І. Танчин. Це треба зробити. Поведінка трьох лідерів опозиції виглядає дещо гротескно. Згадайте їх появу на останньому ефірі у Шустера: ми там не бачили людини, яка могла б узяти відповідальність на себе. Якби на їхньому місці була Юлія Тимошенко, вона просто увійшла б у кабінет на Банковій. Саме тому її і не випустять з тюрми… Треба визначитися у стані командирів. Доки їх буде троє, вони приречені на поразку. А майданчиком для вирішення проблем з владою має стати Верховна Рада…

Н. Балюк. Події вівторка показали, що парламент, по суті, відфутболив народ… Влада сама не захотіла вирішення політичної кризи парламентським шляхом. Вочевидь, хоче “мурижити” людей на вулиці.

А. Романюк. Вимальовується другий сценарій розвитку подій: щоб досягнути тих змін, про які ми говоримо, потрібно чекати президентських виборів…

Н. Балюк. Але народ стільки не вистоїть на Майдані! І не піде звідти просто так… Бо розуміє, якщо зараз програє, то почнуться репресії і про якісь цивілізовані вибори в 2015-му говорити не доведеться. Буде авторитаризм.

Ю. Шведа. Якщо чекати, за рік всі учасники Майдану опиняться відомо де. Треба розуміти, що жодних правил гри при цій владі не буде.

А. Романюк. Є певні паростки надій, які свідчать, що можна змінити ситуацію у 2015 році. Маємо організації, які поки що розпорошені — вони повинні об’єднатися, стати загальноукраїнською структурою, суб’єктом артикуляції суспільства.

Т. Возняк. Янукович полетів до Китаю, а «вирішувати питання на місці» залишив генералів і «яструбів». Втеча Януковича з країни може означати, що не виключено ще одне побоїще. Після цього президент прилетить до Києва, зробить круглі очі — так, як зробив після непідписання Угоди про асоціацію. Якогось генерала розжалують, перекажуть на його рахунок півтора- два мільйони, і він спокійно доживатиме на пенсії на Сейшелах. Оце може нас чекати...

Те, що Януковича не буде в Україні три-чотири дні, означає, що влада хоче перевести протести в «окопну війну», деморалізувати Майдан. Онучі, блохи, мороз, час, розчарування, безсилість лідерів, шарпання з боку «тітушок» — все це відволікатиме від істотних речей. Від однієї з них — підписання Угоди про асоціацію — вже відвернули увагу. Щоб нічого не сталося надзвичайного, треба трубити у всі можливі труби…

Н. Балюк. Що робити?

Т. Возняк. Дуже важко мати справу із загнаним щурем. Хочеться-не хочеться, але зі щурами доведеться домовлятися, іти на компроміси. Якщо ми хочемо жити, то треба дати територію і для щура, не вбивати його. Партія регіонів не розсиплеться просто так. Співжиття з нею можливе на рівні цинічного, голого, навіть брутального компромісу. Ніхто нікого до кінця не роздавить. Не роздавлять нас, і їх не роздавлять.

Н. Балюк. Яка межа компромісу?

Т. Возняк. Можуть з’явитися якісь баланси. Напевно, йтиметься про відправку Ю. Тимошенко на лікування, з’являться міжнародні переговорники…

А. Романюк. Є три варіанти розвитку ситуації. Перший — подальше посилення тиску вулиці і досягнення перемоги опозиції: відставка уряду, оголошення дострокових виборів парламенту, перспектива перевиборів президента. Другий варіант — «окопна війна». Третій — силове розв’язання ситуації з переходом до першого варіанта.

Т. Возняк. Є четвертий варіант — з Медведчуком і Путіним. Чим гірше в Україні, тим їм краще. Існує загроза розколу країни. Хтось натякає на відділення Галичини — таке саме симетрично може статися у Криму. І тоді «на прохання співвітчизників» Росія може ввести туди війська. Вони там уже стоять. Але не думаю, що у цьому сценарії зацікавлені наші олігархи, та й сам Янукович…

Ю. Шведа. Логіка дій має бути одна — радикально демонтувати цей режим. Всі спроби домовлятися, шукати компромісу будуть незрозумілими для людей, які стоять на Майдані. У підсумку матимемо те, що колотиться уже 20 років. Нинішнє гібридне утворення, а не здоровий державний механізм, здорове суспільство — наслідок цих компромісів.

Т. Возняк. А радикалізацію сприйме той мільйон, який вийшов на Майдан у Києві?

Ю. Шведа. А для чого тоді він вийшов? Треба віддати належне цим людям… Якщо зараз не змінити цю систему, то не зробимо цього вже ніколи!

А. Романюк. Якщо лідери опозиції запропонують дії, які даватимуть бодай маленькі перемоги, Майдан збільшуватиметься. Поразки ж призведуть до апатії.

Н. Балюк. Влада намагатиметься затягувати ситуацію, щоб висмоктати всі сили із протестувальників.

Т. Возняк. Кроки опозиції мають бути алогічними, асиметричними, непередбачуваними, апрогностичними. Опозиція програла з відставкою Азарова, бо всім було відомо, що робитиме меншість у Верховній Раді і під нею. Треба було досягати мети діями, які не вкладаються у логіку мислення опонентів. Йдеться про технологічні речі, але над ними треба думати. Опозиція повинна мати інтелектуальний центр…

Опозиційні лідери готувалися до Євромайдану як до минулої війни, до Майдану-2004. Так само, як колись Ворошилов кавалерію готував на Другу світову війну. А подивіться, як мобілізувалися «регіонали» — вони підготувалися до «війни» на іншому, значно вищому рівні. Скільки раніше ми казали про електронні інформаційні атаки — ніхто в опозиційних штабах не подумав про це. А тепер із цим зіткнулися. Тільки щось інноваційне з боку опозиції може перевернути ситуацію…

А. Романюк. Треба активізувати маси в інших регіонах. Розширити акції і пояснити, чому потрібна боротьба, жителям Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської, Донецької областей…

Н. Балюк. Які поради ви дали б лідерам опозиції?

Ю. Шведа. Все вирішується у Києві. Тому всі, хто не згоден з цим режимом, мають їхати у столицю. Буде конфронтація, але тільки через боротьбу можлива зміна влади. Переговори будуть лише тоді, коли наші зверхники зрозуміють, що завтра їх виноситимуть.

Т. Возняк. Влада зараз — як той божевільний з бритвою в руках. Як чинити з цим божевільним? Має бути два елементи його нейтралізації. Перший — психолог, який втихомирює, веде переговори, каже йому, що все нормально, дає йому бутерброд. А тим часом інша людина підкрадається ззаду — щоб накинути на божевільного чорний мішок і завезти у божевільню. Тобто потрібен і пресинг, і підтримування контакту, ведення переговорів.

Відео дивіться тут

Записав Іван ФАРІОН.

Фото Мирона МАСЛЮКА.

Схожі новини