Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«У хорі «регіоналів» я співаю не у тій тональності…»

Про тих, що прощаються з кріслом у Верховній Раді

За місяць до виборів народних депутатів можна стверджувати, що Верховна Рада суттєво змінить свої «паспортні дані» — у ній не побачимо багато знайомих облич. Чимало ветеранів законодавчого органу попрощаються з ним — і за власною волею, і всупереч їй. Як з провладного, так і з опозиційного таборів. Дехто на політичну пенсію іде з полегшенням, а дехто — із роздратуванням, заздрістю, навіть образою.

У списку народних депутатів не буде найбагатшої людини країни. Донецький мільярдер Ринат Ахметов, який у сесійній залі бував раз на п’ять років — під час присяги, вирішив зосередитися на бізнесі. При владі нині твердо укоренилися донецькі, тож жодних загроз (через які він, власне, і пішов у нардепи) для олігарха наразі немає. А відтак потреба у політичній парасольці відпала…

З табору «регіоналів» у сесійній залі не буде Едуарда Прутніка, Василя Грицака, Василя Хари, Володимира Ландіка. Видається, три останні стали «чужорідним тілом». Грицаку однопартійці докоряли лобіюванням власних інтересів, зокрема фірми ЄДАПС (хоча сам каже, що не володіє фінансами на проведення мажоритарної виборчої кампанії). Василь Хара мав конфлікт з однодумцями через свою профспілкову діяльність, через відмову віддати на приватизацію відомчі санаторії. Ще за три дні до з’їзду ПР, де затверджували виборчий список, його прізвище значилося у прохідній частині, але на момент форуму звідти зникло. «Не знаю, хто стоїть за таким рішенням, але причин може бути багато — у хорі «регіоналів» я співаю не в тій тональності!» — зізнався Хара.

Відсутність у кандидатських списках Володимира Ландіка пояснюють його конфліктом з головою фракції Олександром Єфремовим. До того ж навколо його імені було багато скандалів (згадайте нашумілу історію із сином «регіонала» Романом Ландіком, який побив у ресторані дівчину). В одному із серпневих інтерв’ю Ландік-старший спересердя випалив: «Люди на зустрічах кажуть, мовляв, давайте, Володимире Івановичу, йдіть, ми вас підтримаємо. Для мене, як ветерана партії, набагато логічніше було би піти якщо не за списком, то за округом, за яким я закріплений рішенням партії. Але ви ж бачите, що відбувається? Такі, як я, зі своєю позицією, зі своєю думкою, не потрібні Партії регіонів. Усе вирішує вузький “сходняк” з місцевого начальства і наближених до нього бізнесменів». За словами Ландіка, за його округом Партія регіонів просуває людину, яка займається нелегальними копанками у Луганській області, «яка ні дня не перебувала у Партії регіонів, яка не користується авторитетом у рядових партійців». Щоправда, у коментарі для «Високого Замку» пан Володимир виклав дещо іншу версію свого «некандидатства».

Не побачимо ми у Верховній Раді і перебіжчика із БЮТу Валерія Камчатного, колишнього лідера «Єдиного Центру» Ігоря Кріля, членів депутатської групи «Реформи заради майбутнього» Павла Мовчана та Івана Плюща. Вони виявилися «незатребуваними».

Зміняться з листопада і опозиційні лави. Покладуть у домашній архів свої депутатські значки Ярослав Кендзьор, Володимир Філенко, Юрій Ключковський, Олекса Гудима, Михайло Косів, Юрій Кармазін, Олександр Бондар, Роман Зварич. Останній каже, що розчарувався у парламенті і попросив колег не включати його у списки. 78-річний Михайло Косів заздалегідь повідомив, що не буде більше працювати у парламенті, бо вважає, що туди повинні прийти свіжі сили. Інші ж вважають, що колеги їх недооцінили.

Без куска хліба колишні «слуги народу» не залишаться. Дехто піде помічником-консультантом до друзів у парламенті, викладачем в університет, офіційно очолить власну бізнес-справу. Багато хто і не шукатиме роботи. Держава подбала про безробітних нардепів. Ще протягом року їм у повному обсязі виплачуватимуть депутатську платню (в середньому на місяць 15 тисяч грн.), а потім, аж до виходу на пенсію — половину цієї суми.

Коментарі для «ВЗ»

Юрій КАРМАЗІН, голова Партії захисників Вітчизни

Я не хвилююся за своє працевлаштування. Але думаю, що більш корисним українському народу був би саме у парламенті. Від участі у цих виборах мене усунули через змову між Адміністрацією президента і деякими керівниками опозиції. Але дякую Господу, що це відбулося, інакше не побачив би справжнього обличчя деяких «лідерів».

Пояснення, що мене зняли з перегонів через подані дві заяви у два різні округи, є дурницею. Кармазін вміє читати закон і чинить законно. Причина того, що мене не пускають у Верховну Раду, — моя депутатська активність. 23% всіх внесених поправок до законів належать Кармазіну. 11% виступів у парламенті належать мені. Цілі фракції зробили менше, ніж один Кармазін. Дехто вирішив позбутися конкурента.

Зараз я підтримую протестний рух чорнобильців, своїх однодумців, які балотуються у народні депутати. Отримав багато цікавих пропозицій, у тому числі із закордону. Але з України не поїду нікуди.

Володимир ЛАНДІК (Партія регіонів)

Нікого не виню, що не йду в народні депутати. За все звик відповідати сам. Моє правило: якщо щось не так — причини шукай у собі.

Щоби балотуватися у народні депутати по мажоритарному округу, треба було виходити з партії, яку я на Луганщині засновував, будував. То що виходить: іти проти партії через те, що одному чи двом людям не сподобався? У партії більше мільйона людей, а я буду ставати проти них? Треба поважати рішення більшості…

Якщо мені треба було б виходити з партії, це означало б іти проти влади. Тобто в опозицію до президента, за якого я 10 років агітував. То що, тепер мені проти нього воювати? Я не у тому віці. Не міняю своїх політичних устоїв, моральних принципів. Як я піду проти влади, завдяки якій сім років знаходжуся на вищому щаблі? Що мені тепер — самого себе критикувати?

І ще одне, не останнє, що змусило мене відмовитися від балотування. Приїжджаю я до своїх виборців (за чотири місяці зробив з ними 264 зустрічі), пропоную їм роботу на державних вугільних підприємствах, які зараз закриті, пропоную закрити «копанки». Однак не побачив ентузіазму в їхніх очах. Мовляв, тобі треба — ти і воюй! Нам і так добре. А ти нам гроші привіз? Так розбестили цей народ, що просить тільки грошей? І зовсім не хочуть слухати про закон. Я з такими поняттями ніколи не буду йти і нікуди. Хай вибирають собі тих, хто краде, — нехай з ними він і ділиться.

Що робитиму далі? Я — творча людина. Створив мережу з 9 телекомпаній, 5 радіостанцій, газети, інтернет-видань. Мені подобається, що у молодих людей, яких підшукав, є іскорка, ця справа у них виходить, народу вона подобається. Це мені приносить радість.

Те, що я пропрацював у парламенті два терміни, вважаю великим досягненням. Амбіції я свої реалізував — бо дійшов до найвищого органу. На цьому все! Кому за 60 — до побачення! Треба відкрити дорогу молодим.

Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ («НУ-НС»)

Питання про те, чому Ключковського немає серед кандидатів у народні депутати, мабуть, не до мене. Я не міг би бути там, де мене не хотіли б висувати. Ніхто не пропонував мені іти на вибори. То що я мав робити? Не міг іти самовисуванцем, бо це несерйозно. Не належу до тих, хто іде в депутати без опори на якусь політичну силу. Одна справа, коли самовисування — це тактика, інша — коли немає жодної політичної підтримки. Я битий політик, щоб розуміти, наскільки це несерйозно. Вже не кажу про те, що мажоритарний округ — це величезні видатки. Без опори на партію їх треба було б робити з власної кишені. А у мене так склалося, що не накрався, тому і не маю таких грошей.

Якщо не хочуть мене бачити депутатом — ну і нехай! Може, справді, треба влити у парламент нову кров? Мій час у Верховній Раді закінчився.

Не знаю, де працюватиму. Я — людина пенсійного віку. Можливо, варто подумати про спокійніший спосіб життя. Мемуарів не писатиму. Цей жанр має нехорошу властивість — провокує самовихваляння.

Схожі новини