Внутрішня дестабілізація — ключі ворога до воріт України

Разом із активізацією бойових дій росія помітно активізувала «другий антиукраїнський фронт» — усередині нашої держави. Мета більш ніж очевидна: ослабити наш тил, зруйнувати єдність суспільства, а відтак через внутрішню дестабілізацію посіяти панічні настрої, зламати наш опір, нашу волю до боротьби. Для цього у кремля приготовлено широкий набір інструментів. Тільки на свою підступну пропаганду, за словами виконавчого директора Українського центру безпеки й співпраці Дмитра Жмайла, москва збільшила фінансування на 13 відсотків. А що вже казати про витрати на збройні, економічні диверсії, теракти!

Треба дати під зад усяким «тік-токам»…

Україну приголомшило цинічне вбивство в Одесі активіста Майда­ну, фронтового волонтера, захис­ника української мови, противни­ка імперських символів та традицій Дем’яна Ганула. Його розстріляли серед білого дня, на очах перехо­жих. Через день у Києві було отрує­но фосфатами знаного політолога, історика Олександра Палія. Викли­ком для українців стало також ми­нулорічне вбивство філологині Іри­ни Фаріон, з якою звели порахунки явно за російськими методичками…

У пресі почастішали повідомлен­ня про спалення автівок військо­вослужбовців, про підрив релейних підстанцій «Укрзалізниці». Само­робні вибухові пристрої спрацьову­вали біля приміщень територіаль­них центрів комплектації і соціальної підтримки, вокзалів. На самих спів­робітників ТЦК, коли ті виконували службові обов’язки, пов’язані із за­хистом країни, здійснюють збройні напади. Прислужники москви про­никають на військові об'єкти, під­приємства ВПК, у секретні відом­ства. Великий резонанс викликало затримання таких «кротів» у Націо­нальному космічному агентстві і на­віть у СБУ.

До цих злочинних дій російські спецслужби за щедру (а часом, на­впаки, доволі скромну плату) залу­чають як дорослих, так і підлітків, наркозалежних, які заради «тридця­ти срібників» чи порції «ширки» гото­ві продати рідну матір. Нерідко, щоб сховати кінці у воду, феесбешники знищують своїх агентів, влаштовую­чи дистанційні підриви. Такі ексцеси були у Рівному, Львові, Івано-Фран­ківську, в інших населених пунктах.

Вороги України зі своїми лихими задумами виходять і на міжнарод­ний рівень. Недавно за їхніми вказів­ками було вчинено підпали великих торговельних центрів у Польщі і Лит­ві, через засилля російських агентів б'є тривогу Швеція. Показово, що у цих злочинах брали участь і безвід­повідальні молоді… українці, яких взяли під свій ковпак російські спец­служби. На диверсію погоджувалися за якихось обіцяних 10 тисяч доларів (які, очевидно, їм би не заплатили). Мета у замовників комплексна: не тільки залякати іноземців реальною військовою загрозою, а й розсвари­ти членів Євросоюзу і НАТО з Украї­ною, змусити їх припинити надавати нам допомогу.

Багатьох диверсантів СБУ вда­лося виявити, затримати, запобігти їхнім злодіянням. Даючи згодом зі­знавальні свідчення, куплені росією особи кажуть, що клюнули на «про­позиції заробити» у Телеграм-кана­лах, Тік-Току. Чому ж, знаючи дже­рела вербування, наші компетентні органи, та ж РНБОУ, не заборонять цих соцмереж-помийок, які відкри­то ведуть підривну антидержавну діяльність? Бояться хвилі невдово­лення, звинувачень у згортанні де­мократії? Ці побоювання безпід­ставні! Свого часу у нас прикрили «Однокласників», «Вконтакті» та інші проросійські ресурси — і, як показав час, нічого страшного не сталося. Навпаки, можливості ворога впли­вати на мізки наших громадян було різко обмежено. У час війни це над­звичайно важливо!

Інформаційна жовч

Центр протидії дезінформації (ЦПД) при Раді національної безпе­ки і оборони України попередив про підготовку і поширення нових фейків на адресу українців. російські «по­літруки» все активніше тиражують «дези» про «звірства ЗСУ» у курській області: про «масові розстріли ци­вільних», «зґвалтованих бабусь» та «польських найманців-мародерів». За задумом фсб, така «правда» має на меті дискредитувати Україну, від­вернути від неї світ.

Не минає і дня, щоб у кремлі та­кож не спотворювали інформацію про переговори між США, Україною і росією щодо завершення війни. У москві розробляють нові провока­ції (пов'язані з підривом російських суховантажів, танкерів і трубопро­водів) і планують звинуватити у них НАТО. Мовляв, Альянс і Україна не хочуть миру, налаштовані воювати далі… З іншого боку, така дезінфор­мація розрахована на громадян ро­сії, яким вбивають у голову брехню, що саме агресивна політика Заходу і України призвела до війни, і тому, мовляв, щоб «защітіть отєчєство», «спєціальная воєнная опєрація» є виправданою…

Через ті ж Телеграм-канали, Тік-Токи росія робить вкиди інформа­ційної жовчі про стан справ на фрон­ті, про трагічні події в Одесі у травні 2014 року, про начебто «цілковите схвалення» кримчанами анексії пів­острова тощо. ЦПД спрогнозував посилення інформаційних опера­цій, у рамках яких ворожа пропаган­да намагатиметься просувати на українську аудиторію спотворе­ні дані про ситуацію у зоні бойових дій. Мета — посіяти панічні настрої серед цивільного населення та зни­зити бойовий дух військових. Воро­жа пропаганда намагатиметься пе­ребільшити досягнення росіян на фронті, паралельно з цим створюю­чи ілюзію «катастрофічного» стано­вища українських військових…

Ідіоти, корисні для окупанта

За 11 років російсько-української війни наші співвітчизники мали би навчитися розрізняти, де зерно, а де полова, аби не потрапляти на га­чок московських провокаторів. Та ба! Багато громадян, у яких відсут­нє критичне мислення, досі стають жертвами ворожого дезінформацій­ного впливу. Брехню сприймають як чисту монету, більше того, поширю­ють її - відтак деморалізують себе, своїх рідних, близьких. І тим піді­грують ворогові, допомагають йому робити чорну справу. Таке безвід­повідальне ставлення демонстру­ють і деякі «інтелектуали», батьки, які, замість того, щоб ввімкнути міз­ки й розібратися, що їх із допомогою російських ІПСО (інформаційно-пси­хологічних спецоперацій) намага­ються «розвести», заковтують цю на­живку. Чого лише варта аматорська вистава в одній зі столичних шкіл, де показано, як б’ють представни­ка ТЦК! Пам’ятаєте реакцію учнів у залі? Аплодували… А педагоги ро­били вигляд, що нічого страшного не відбулося, більше того — раділи «кре­ативності» своїх вихованців…

Що там казати про освітян! — на­родні депутати, у тому числі із про­президентського загону, своїми безвідповідальними заявами часто ллють воду на ворожий млин. Про таких кажуть — «корисні ідіоти». Зга­дайте лише пані-товаришку Без­углу. Тільки те і робить, що своїми заявами і діями дискредитує укра­їнське військо, його командування. Таку ж облуду сіють горе-активіс­ти-журналісти на кшталт всяких там стахівих, жуків, новосельцевих…

Коментар для «ВЗ»

"Звинувачую 90 відсотків журналістів у тому, що вони сприяють підривній роботі країни-агресора"

Айдер МУЖДАБАЄВ, публіцист, заступник генерального директора кримськотатарського телеканалу ATR

— У діях ворога виразно поміт­ні три напрями внутрішньої дес­табілізації в Україні. Перший — терористичний. У кремлі хочуть створити в українців враження, що безпеки для них немає ніде. Що довгі руки їхніх спецслужб можуть добратися до будь-кого: політичного діяча, журналіста, блогера, громадського активіс­та, вченого…

Другий метод впливу росій­ських спецслужб на Україну — дестабілізація медійна. На жаль, на цьому напрямі ми війну про­граємо. Я звинувачую 90 відсо­тків журналістів у тому, що вони сприяють цій підривній роботі країни-агресора — запрошуючи до етерів відвертих ворогів Укра­їни, людей, які популяризують Трампа, тобто діють проти Укра­їни. Досі не покарано тих, хто працював на каналах медвед­чука, більше того, вони зараз, у час війни, продовжують працю­вати в інформаційному просторі України. Будь-які російські нара­тиви «попсова» українська жур­налістика поширює дуже легко і охоче. За такі дії треба притягати до відповідальності, але чомусь у відповідних державних органів немає бажання — жодних рухів у цьому напрямі не видно. Носії російських наративів почувають­ся зовсім вільно. Допомагають ворогові, починаючи від цькуван­ня ТЦК, маніпулюючи суспільною думкою у будь-якому напрямі.

У росії немає жодних проблем із тим, як дестабілізувати україн­ський медіапростір. Із москви до нас закидають будь-яку ІПСО — і безвідповідальні українські журналісти (за гроші чи безко­штовно, через свій непрофесіо­налізм) поширюють будь-яку ро­сійську дезу. Діють за командою, як радянські піонери!

Третій напрям дестабілізації - політичний. Уже самі розмо­ви про вибори, про потенційних кандидатів, соціологічні опиту­вання дестабілізують Україну, дають шанс росіянам розхитати нашу політичну систему. Агенти рф майстерно розпалюють во­рожнечу між умовними «зелено­ботами» і «порохоботами»… На жаль, багато наших людей на­віть на тлі війни не зрозуміли, для чого створюють таке штуч­не протистояння, продовжують гратися у цю «внутрішню політи­ку», якої наразі не існує. Цю вну­трішньополітичну ворожнечу за­вдяки недолугим журналістам, блогерам, які прагнуть популяр­ності, упізнаваності, росіяни бу­дуть стимулювати.

Нарешті, є ще й четвертий вектор дестабілізації України. Може, не такий помітний, але впливовий. Кажу про культур­ний вплив. Треба бути готовими до того, що нам нав’язуватимуть тезу, ніби російська мова — при­пустима в українському суспіль­стві, що її треба толерувати. Що, мовляв, не треба цькувати росій­ськомовних українців, що треба «якось лагідніше» до них стави­тися… Думаю, цей наратив теж буде активізовано.

Будь-хто, хто працюватиме за цими чотирма напрямами, — це люди, які з корисливих мірку­вань, прагнучи популярності чи через власну дурість, нехтуючи Україною, фактично будуть її во­рогами.

Якщо люди будуть погоджу­ватися з російськими наратива­ми, виправдовуватимуть їх, це буде капітуляцією на ментально­му рівні. Людей, які можуть ска­зати правду, замало. Вони досі є марґіналами. Як, наприклад, я. Через мою прямоту мене за останні три роки майже не за­прошують на інтерв'ю українські медіа, за винятком вашої газети і ще одного-двох видань.

— Перед повномасштаб­ним вторгненням росії ваше прізвище було в її «розстріль­них» списках, країна-агресор оголосила вас у міжнародний розшук. У зв’язку з активізаці­єю підривної діяльності росій­ських спецслужб — чи не бо­їтеся, що знову опинилися у зоні ризику?

— У зоні ризику я перебуваю останні більш як десять років. До цього звик. Звісно, дбаю по свою безпеку, бо я не наївна лю­дина. Але більше дбаю про Укра­їну, якби це пафосно не звучало. Буду я чи не буду — це другоряд­не питання. А якщо не буде Укра­їни, то для нас не буде нічого й ні­коли… Українському суспільству, всім, хто у нашій державі відпо­відає за її безпеку, за протидію дестабілізації, треба дуже силь­но активізуватися. Люди, які пра­цюють на ворога за отими чо­тирма маркерами, які я назвав, мають стати об'єктами для ре­тельної перевірки. І не треба со­ромитися нашим спецслужбам! Треба усьому суспільству ста­вити конкретні питання особам, які просувають російські нарати­ви, сіють паніку, безлад, сумніви. Не закликаю до «полювання на відьом», але ці люди мають зна­ти, що спроба з їхнього боку дес­табілізувати Україну матиме для них правові наслідки. А моя без­пека — це фігня порівняно із без­пекою України…

Чому про все це кажу? Тому що я і мої соратники знаємо, чим усе закінчується, коли на твою землю приходить росія.