«Ракетними ударами по українських АЕС росіяни тестують реакцію Заходу»
Відповідь Заходу — аморфна, вважає енергетичний експерт Михайло Гончар
росія все частіше вдається до ядерного шантажу не тільки України, а й усього світу. Чергове свідчення цього — понеділковий ракетний удар по Південноукраїнській АЕС. Російська ракета вибухнула за 300 метрів від атомних реакторів, пошкодила будівлі станції, вибуховою хвилею вибила сотню вікон. Через це було відімкнено один з гідроагрегатів Олександрівської ГЕС, яка входить до складу Південоукраїнського енергокомплексу, а також три високовольтні лінії електропередач. Що означає ця та інші ракетні атаки окупантів по ядерних об'єктах? Як має реагувати на ці провокації світова спільнота? Свій погляд на проблему кореспонденту «Високого Замку» виклав президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», експерт міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайло Гончар.
— Нічого нового і дивного у поведінці росіян ми не побачили — раніше вони так само безвідповідально поводилися на Чорнобильській і Запорізькій АЕС, — каже аналітик. — Окупанти вже намагалися захопити Південноукраїнську АЕС на ранньому етапі свого наступу, але наші Збройні сили не дозволили їм цього. Зараз такими діями росіяни зондують реакцію західних ядерних країн. Намагаються «намацати» той поріг, за яким ті не отримають якоїсь сильної реакції у відповідь. Ми бачили, як довго тривали дебати у МАГАТЕ, ООН щодо Запорізької АЕС. Далі словесної еквілібристики про створення демілітаризованої зони нічого не йде…
росія переконалася, що якихось превентивних дій з боку західних країн щодо неї немає, тому ось так крадькома, невеличкими кроками рухається у своєму шантажі далі. Не думаю, що росіяни хотіли своїм ракетним ударом уразити сам енергоблок. Так було розраховано, щоб ракета впала поблизу. А тепер вивчають реакцію. А вона — стандартна, квола. Ми чули чергові попередження про неприпустимість…
Ракетна атака на Південноукраїнську АЕС була 19 вересня. А 16 вересня президент США Джо Байден, виступаючи в одній з телевізійний програм, у відповідь на пряме запитання про його реакцію на випадок, якщо росія застосує ядерну зброю, висловився аморфно. Сказав, що такого не має бути. А коли журналіст уточнив: які будуть наслідки у разі такого застосування, він не конкретизував. Але додав дуже показову фразу. Сказав, що ці наслідки залежатимуть від масштабу ядерного удару. А це виглядало, по суті, як заохочення агресора. І 19 вересня ми отримали зондувальний удар. путін немовби запитував байдена: а що тепер ти скажеш? А нічого…
Такі ігрища вкрай небезпечні! Реакція Великої Британії на ядерні погрози росії є зовсім іншою. Нинішній прем'єр Ліз Трасс, ще коли була міністром закордонних справ, висловилася чітко: у разі необхідності вона буде готова застосувати ядерну зброю проти росії. Це належна реакція, правильний підхід. Такий підхід я назвав би «зупиняючим». Але в росії насамперед дивляться на США. А там не видно ось цього «зупиняючого» підходу. З Вашингтона ми чуємо традиційну дипломатичну риторику. Мовляв, ай-я-яй, так негарно робити…
Якби з боку Байдена прозвучало, що наслідки будуть, і ми, подібно до Британії, готові застосувати ядерну зброю проти ядерного шантажиста-терориста — тоді все було би зрозуміло. А так… Нечіткість американської позиції дає карт-бланш росії і далі займатися ракетно-ядерно-енергетичним шантажем України і Заходу.
— Чи допускаєте ви, що у відповідь на недавні успіхи ЗСУ росія може локально застосувати ядерну зброю?
— Так. У москві до того, по суті, ведуть. Там промацують згадуваний «поріг». Тактична ядерна зброя може бути різною — скажімо, бойова частина міномета типу «Тюльпан» — там кілька кілотонн ядерного заряду, а в «Іскандерах» — кількасот кілотонн ядерної начинки. Масштаб уражень буде відрізнятися на кілька порядків…
Щодо обстрілу ядерних об'єктів, зокрема атомних енергоблоків. Стріляючи по них артилерійськими системами, системами залпового вогню, навіть ракетами типу «Калібр», зруйнувати їх неможливо. Але можна знищити все периферійне обладнання, що може призвести до порушення функціонування реактора при його цілісності - з відповідним розігрівом активної зони. А далі - «варіант Фукусіми»… Так чи інакше, це небезпечно.
Ось путін і «промацує». Цього разу ракета впала за 300 метрів. Наступного разу може бути по-іншому…
— Чому саме під приціл потрапила Південноукраїнська АЕС?
— Вона розташована неподалік зони бойових дій. А ще на цій станції вперше відпрацьовували американське ядерне паливо — як альтернативу російському. Своїми діями росія посилає відповідний месидж Сполученим Штатам, мовляв, ми хочемо такі поставки припинити, захопити цю АЕС. Тому путін робить ось такі «турбуючі» удари…
На жаль, не вміють наші західні партнери прочитати ці месиджі. Там виходять з того, що будь-який ядерний блок має колосальний запас міцності, звичайною зброєю його не зруйнуєш. А тому, мовляв, якщо щось там і буде, то це будуть локальні наслідки, а не регіональні чи глобальні. Це теж пояснює, чому ситуація довкола Запорізької АЕС триває з 4 березня…
— Що робити українцям? Голосніше, настирливіше апелювати до своїх друзів?
— Звичайно. Має працювати і «ядерна дипломатія», якщо така існує. Треба працювати не тільки з політичним сегментом американського керівництва, а й з військовим. Треба пояснювати ці речі, вимагати не чергових вербальних попереджень, на які москва давно не реагує, а доволі конкретних дій.
Наведу приклад, пов’язаний з ядерною темою — коли у серпні росія таємно ввела у Середземне море атомний підводний човен. З одного боку, так: простір Середземного моря відкритий для військових кораблів, підводних човнів. Але коли човен заходить таємно, очевидно, він має певну місію. росіяни давно таких речей у напівзакритих морях не практикували. За нинішніх обставин дії 6-го Середземноморського флоту США, як на мене, мали полягати не тільки у тому, щоб моніторити пересування російського атомного підводного човна — його потрібно було би прогнати! Це була би нестандартна дія. За нормальних обставин цей човен міг пройти через Гібралтар у надводному положенні, демонструючи свій прапор. Якщо увійшов таємно, значить, у нього було завдання, далеке від навчального. Полягало знову ж таки у тестуванні американської реакції.
Або взяти польоти російських стратегічних бомбардувальників Ту-95. Вони доволі регулярно «черкають крилом» лінію чужих кордонів. Як правило, члени країн НАТО обмежуються черговим перехопленням і черговим попередженням. Якби вони хоч раз приземлили цього порушника, а не просто відганяли його, росіяни багато разів подумали б, перш ніж щось подібне робити.
Хибний підхід Заходу, насамперед США, полягає у позиції «а щоб не спровокувати». А путін не провокує, він давно діє! Робить притаманні КДБ, ФСБ «актівниє мєропріятія».