Володимир не Волинський!

Є на Волині старовинне місто — Володимир-Волинський. Воно має дуже багату історію. Вперше згадується 988 року, ще у «Повісті временних літ»! Тоді воно іменувалося як Володимир — себто місто князя Володимира, хрестителя Київської Русі. Приставка «Волинський» з’явилася у його назві лише 111 років тому. Але не прижилася. Жителі міста хочуть повернути древньоруській колисці України історичну назву.

Назва цього волинського міс­та пов’язана з іменем князя Во­лодимира Святославича-Красне Сонечко. Тут був оборонний фор­пост Київської Русі. У «Повісті…» згадується, як князь передав міс­то в удільне володіння одному зі своїх синів, Всеволоду.

У ХІ-ХІІ століттях Володимир був одним з найбільших міст дав­ньоруської держави, поряд із Ки­євом, Черніговом та Переясла­вом. Володимир став потужним осередком торгівлі та центром, де активно розвивалися ремесла, освіта, культура та релігія. Досі красується в місті Успенський собор, зведений 1160 року. А на околиці міста — Святогірський Успенський Зимненський став­ропігійний монастир, заснований князем Володимиром Святосла­вичем 1001 року.

На початку ХІІІ століття князь Роман Мстиславич навіть пере­ніс до Володимира свою рези­денцію. А невдовзі саме це місто стало центром Галицько-Волин­ського королівства. Це час його найбільшого розквіту. У Володи­мирі було створено відомий Га­лицько-Волинський літопис. Є згадка, як 1231 року угорський король Андрій II з військом під­ступив до Володимира, однак на штурм міста не пішов, бо «та­кої фортеці не бачив і у німецьких землях».

Місто пережило час руйну­вань та грабунку. Вперше нищів­ного удару місту та його жителям завдали орди монгольського хана Батия. 1241 року вдерлися до Во­лодимира, залишивши за собою лиш церкви, заповнені трупами. Але місто відродилося. Воно здо­було Магдебурзьке право й пере­ходило від однієї держави до ін­шої. Ні Литва, ні Польща назву древнього українського міста не міняли. Коли ж після третього по­ділу Польщі 1795 року Володимир увійшов до складу Російської імпе­рії як один з повітових центрів Во­линської губернії, постало питання про його… перейменування.

Річ у тім, що в Росії є свій Во­лодимир. Мова про давнє міс­то Володимир-на-Клязьмі, що уперше згадується 1151 року у Лаврентіївському літописі. Були спроби росіян прив’язати до сво­го міста згадку про Володимир у «Повісті временних літ». Од­нак усі намагання сфальшувати ці зв’язки закінчились фіаско. Бо, проаналізувавши відомості у Лав­рентіївському літописі, зрозумі­ли: міста Володимира-на-Клязьмі 1097 року ще не існувало. А на­зване воно на честь іншого київ­ського князя Володимира — Мо­номаха. Там був опорний пункт захисту Ростово-Суздальського князівства.

Отож із 1911 року україн­ський Володимир почав імену­ватися Владимиръ-Волынскій, аби відрізняти його від того, що на Клязьмі. Сталося це за остан­нього російського царя Миколи І І. Хоча жодних історичних докумен­тів, які би засвідчували офіційне перейменування, не знайдено. Раніше приставку «Волинський» додавали лише у розмовній мові. А першу назву міста як Володи­мир-Волинський подано у Повно­му зібранні законів Російської ім­перії від 1911 року.

Хоча ще на якийсь час Воло­димиру було повернуто його іс­торичну назву. Це сталося за умо­вами Ризького мирного договору 1921 року. Тоді місто увійшло до складу Польщі як Влодзімєж (Во­лодимир). Остаточно закріпили за ним «Волинський» вже совіти — після анексії цих земель у вересні 1939 року…

Проте, хоч адміністративно місто іменувалося Володимир-Волинський, корінні жителі ніко­ли його так не називали. Бо до сьогодні між собою тут усі кажуть не інакше як Володимир. Так на­зиваються місцеві магазинчики, кав’ярні й навіть міська газета — «Володимир вечірній».

У радянські часи годі було на­віть заїкатися про перейменуван­ня. За таке можна було загриміти до «місць віддалених» через «на­ціоналізм». Зате сьогодні акти­вісти активно порушують питання про перейменування. Спочатку, як годиться, вислухали думку гро­мади. А люди ж тільки «за». 9 ве­ресня цього року жителі прого­лосували за перейменування на громадських слуханнях, а 1 жов­тня вже Володимир-Волинська міська рада офіційно підтрима­ла ініціативу щодо повернення місту історичної назви — Володи­мир. Тепер містяни чекають відгук з Києва. Адже лише після поста­нови Верховної Ради зможуть по­легшено зітхнути: історичну спра­ведливість відновлено!

— Особисто я переконаний, що місто, яке одним з перших отрима­ло Магдебурзьке право, засновни­ком якого був рівноапостольний князь Володимир, має повернути собі ім’я, яке мало протягом бага­тьох століть і яке зафіксовано в лі­тописах часів Київської Русі, — таку заяву-звернення зробив міський голова Ігор Пальонка.

Деколонізація триває! Місь­ка рада Володимира-Волинського підтримала рішення про повернен­ня місту історичної назви — Воло­димир, без «причепки» вигаданої росіянами, — прокоментував рі­шення місцевої влади нардеп, іс­торик, у минулому — голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Однак тільки за Володимир проголосувала місцева влада, на російських телеканалах почалася істерія. Не стало важливіших для росіян новин, ніж ця. Як завжди, обурюються, зводять наклепи та зневажають. А адміністрація ро­сійського Владіміра навіть прокоментувала рішення українських колег, зазначивши, що Володи­мир може бути тільки один — і він на території РФ…

Читайте також: Володимир not Володимир-Волинський