«Прикольно, пізнавально...»

Уся країна вже знає, що новобранці Верховної Ради України 9-го скликання від партії «Слуга народу» зараз проходять інтенсивний «курс молодого депутата» у «люксусовому» готелі в Трускавці. П’ятизірковий готель «Ріксос-Прикарпаття» вважається одним із найкращих у цьому затишному курортному містечку на Львівщині. Відпочиває у ньому далеко не бідна публіка. Воно і зрозуміло: стандартний номер на двох на добу коштує 3700 грн.

Заможні фірми тут часто проводять семінари й кон­ференції для свого персона­лу (конференц-зал розрахований на 500 осіб), поєднуючи таким чи­ном приємне з корисним: праців­ники вдень удосконалюють свої професійні знання, а ввечері від­почивають у чудовому СПА з ве­личезним басейном. Готель також має велику закриту територію, яка ретельно охороняється. Є тут на­віть свій вертолітний майданчик. Мабуть, оця робочо-відпочинкова атмосфера і надихнула керівництво партії «Слуга народу» органі­зувати «школу Зе-депутата» саме у цьому трускавецькому готелі.

…Заходжу у хол готелю, йду на рецеп­цію, щоб поселитися (завчасно заброню­вала собі номер на одну добу). І одразу «наштовхуюсь» на скандально відомого журналіста телеканалу «1+1» Олексан­дра Дубинського, який виграв вибори на мажоритарному окрузі на Київщині. Цей персонаж, на відміну від переважної більшості новачків у майбутньому парламенті, добре відомий і впізнаваний. Ще не склавши депутатської присяги, він уже встиг публічно поконфліктувати зі сорат­никами. Зокрема, накинувся з критикою на свого колегу по майбутній фракції Да­вида Арахамію, який входить до першої п’ятірки списку «Слуги народу» (4-й но­мер) і якого пророкують у лідери фрак­ції. Це, власне, і обурило Дубинського, який вважає пана Арахамію «порохобо­том» (той свого часу працював у коман­ді Міноборони і писав схвальні пости про Порошенка).

Крім того, Дубинський уже заявив, що створить у парламенті окрему «групу то­варишів» з робочою назвою «Справедливість», куди, судячи з анонсованих пріз­вищ кількох потенційних «одногрупників» Дубинського, увійдуть відверто проро­сійськи налаштовані «слуги народу». Ця ініціатива скандального журналіста дала підстави припускати, що у «Слузі наро­ду» намітився ідеологічний розкол (екс­перти прогнозували, що таке неминуче мало би статися — через різношерсту пу­бліку в пропрезидентській силі).

Думаю, одна з мотивацій проведення інтенсиву у Трускавці — спробувати збли­зити, а, за можливісті, і здружити цих над­то різних з багатьох точок зору людей. А заодно вивчити, хто чим «дихає».

Протягом дня я кілька разів у холі го­телю бачила Дубинського. І зазвичай він ходив один, завжди серйозний і похму­рий: чимось нагадував такого собі вовка-одинака… Наступного ранку я побачила Дубинського, коли заходила у ресторан на сніданок. Він уже поснідав і виходив з ресторану, прихопивши зі собою два йо­гурти.

Мушу визнати, запевнення організа­торів навчання, що лекції та групові за­няття тривають з ранку до пізнього ве­чора, — чиста правда. Справді, «слуги» з конференц-залу виходили лише на обід, вечерю та короткі перерви на каву та пе­рекур. Групові заняття (приблизно по де­сять осіб) проводили навіть у холі готелю. У холі також розставлено кілька телеві­зійних відеокамер: журналісти провідних телеканалів тут чергують протягом ціло­го дня, аби взяти хоч у когось інтерв’ю.

Як розповіли мені колеги-телевізійники, новообрані депутати не дуже мають ба­жання спілкуватися з журналістами, до­битися якогось коментаря вкрай склад­но. Усе спілкування з пресою жорстко регламентується і контролюється прес-службою партії. Звернула увагу, що слу­хачі «Школи Зе-депутата» намагаються через хол, де на них чатують журналісти, не ходити. З конференц-залу до ресто­рану йдуть через вулицю…

У ресторані Зе-депутати харчуються в одному великому залі, разом з іншими гостями готелю. Їдять швидко, при цьо­му за столами продовжують спілкувати­ся, обговорювати щойно почуте на лек­ціях. «Краєм вуха» чула, як один молодий Зе-депутат запитував іншого: «Як тобі сьогоднішня лекція?». «Прикольно, — від­повідав лаконічно. — Пізнавально». Ще по­чула, що останній день навчання — субота. У той день планується грандіозна вечірка з дискотекою, на якій має бути президент Зеленський, а у неділю після сніданку — групове фото на пам’ять і по домівках.

Звернула увагу, що більшість розмов­ляє російською мовою, хоча чути і вкра­плення української. А ще зловила себе на думці, коли спостерігала за новообрани­ми у барі, що на першому поверсі готелю (якраз усі вийшли із занять на каву-брейк), що вони зовсім не вписуються у звичний образ народних депутатів. Якби не знала, хто усі ці люди, в житті би не сказала, що народні обранці. Радше нагадують праців­ників якоїсь айтішної фірми: здебільшого молоді, демократично вбрані (як правило, джинси і футболка, рюкзак через плече чи ноутбук у руках). Чи то великі зелені бей­джики з логотипом партії та прізвищем де­путата збивають з пантелику?

Принагідно цікавилась у персоналу готелю, як їм Зе-гості? Усі в один голос схвально їх характеризували, мовляв, по­водяться дуже чемно, пристойно («сто­лове срібло» не крадуть), не скандалять, на відміну від деяких колишніх депутатів, які, бувало, тут «такі цирки влаштовува­ли». Один колишній народний обранець так «права качав», що зняв мешт і, як Хрущов, з усієї сили тарабанив ним по столі, викрикуючи, що він — народний депутат… Також звернула увагу, що клієнти готелю на «слуг» уваги взагалі не звертають, хоча серед майбутніх парламентаріїв є чимало зірок шоу-бізнесу: той же Юзік з «Кварта­лу» чи красунчик-телеведучий Олександр Скічко. Щоправда, був випадок, коли дві старші пані, які відпочивають у готелі, «на­кинулися» з компліментами на одіозного проросійського блогера Олександра Ку­ницького (друга і соратника Дубинсько­го). Нагадаю, ЦВК під час виборчої кам­панії зняла його з виборів через подвійне громадянство (окрім українського, має громадянство Ізраїлю), але суд поновив його реєстрацію як кандидата у депутати. Жіночки не стримували емоцій, що «вжи­ву» побачили майбутнього депутата, за якого, казали, голосували… Але це був радше виняток, решта відпочивальників демонструють абсолютну байдужість до Зе-команди.

Після вечері я пішла у СПА, дума­ла, побачу там когось із «Зе-школярів», які прогулюють уроки. І була подивова­на, що жодного учня там не зустріла. Че­рез вікно СПА бачила, як вони займалися до пізньої ночі, час від часу виходячи на­двір перекурити. Лише під закриття СПА, близько десятої вечора, у басейн таки прийшло кілька осіб із Зе-команди…

Після СПА я пішла у лоббі готелю, аби поспостерігати за вечірнім життям «шко­лярів». Дехто вже відпочивав у барі, попи­ваючи каву чи вино, дехто тільки-но йшов із занять, ледь волочачи ноги (було вже близько одинадцятої вечора). Біля мене за сусіднім столиком сидів львів’янин Святослав Юраш (наймолодший депу­тат, якому виповнилося лише 23 роки). Його легко впізнати не лише через висо­кий зріст, а й через специфічне вбрання: хлопець завжди ходить у чорній вишиван­ці (як свого часу Андрій Шкіль) і у чорному костюмі. Він щось натхненно і жваво роз­повідав колегам, активно жестикулюючи. З уривків фраз, які вдалося почути, зрозу­міла, що він, зокрема, не схвалює ліквіда­цію комітету з євроінтеграції (нагадаю, у новому скликанні хочуть реформувати ко­мітети — деякі взагалі ліквідувати, а решту — об’єднати та перейменувати).

Близько опівночі втомлені Зе-депутати почали розходитися по своїх номерах. Кажуть, їм, як учням у школі, за­дають домашню роботу. Якщо так, то не знаю, коли вони сплять? Бо перша лекція о 8.30. Завтра їм треба рано прокидати­ся і вчитися, вчитися і ще раз вчитися…

Фото авторки і з відкритих джерел

Трускавець, Львівщина