Інтелігент з великої літери

Вже 9 років минуло, як Володимира Кушніра не стало. Багато це чи мало? Бувають випадки, коли про людину, в якої земний шлях завершився, буквально на другий день забувають. Якщо й згадують, то дуже рідко. І роблять це хіба рідні та близькі. Пам’ять про Володимира Кушніра житиме довго. Забути його неможливо. Про нього постійно нагадуватиме залишений ним творчий спадок, його вчинки та добрі справи.

У «Карпатах» однодумців мав

Шанобливо, з величезною симпатією згадують сьогодні про цю людину всі, хто її близько знав, з якими разом працював та щиро товаришував той, хто жив за покликом серця, робив добрі справи, невтомно служив. Володимир Кушнір народився 1 червня 1929 року у селі Товсте на Тернопільщині. Після дев’ятирічного заслання до Хабаровського краю, у 1958 році разом із дружиною Лідією приїхав до сестри в Трускавець. Не так легко було тоді для людини із такою «плямою» у біографії, як заслання до Сибіру, працевлаштуватись на курорті, де, як і скрізь у колишньому срср, найперше зважали не на професійні якості кандидата, а на його ідейну благонадійність. Але рано чи пізно людська порядність та інші власні чесноти, які не завжди у кар'єрному зростанні допомагають, таки приносять свої «дивіденди». Із Володимиром Кушніром таке не раз траплялося. Свій трудовий шлях у Трускавці розпочав інженером у будівельному управлінні № 47. Згодом на прохання тодішнього головного архітектора Трускавця Романа Домінка Володимир Кушнір отримав одну з ключових посад, заступника з капітального будівництва, у санаторії «Прикарпаття», який тоді розбудовувався. На новій посаді зарекомендував себе дуже добре. Але … Знайшлися «добрі» люди. Їхні анонімні листи зробили свою чорну справу, через що за власним бажанням довелось з «Прикарпаттям» розпрощатись. Але ж недаремно кажуть, що ніщо про нас так переконливо не свідчить, як наші справи. Таланти Володимира Кушніра помітили, належним чином оцінили. Згодом він став головним інженером дирекції з капітального будівництва курорту, де працював до 1987 року. Наступна робота Володимира Кушніра — це посада заступника головного лікаря санаторію «Карпати». Знову, як і до цього, — з капітального будівництва. Саме в «Карпатах», де в особі тодішнього головного лікаря Лева Грицака мав не тільки безпосереднього керівника, а й однодумця, чи не найяскравіше проявився його будівничий талант.

«Нагуєвичі» та «Зів'яле листя»

Володимир Кушнір — ініціатор створення Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі», автор стежки Івана Франка у рідному селі Каменяра. Ще одна стежка, «Зів'яле листя», його стараннями на території «Карпат» стала одним із тих місць, що, неначе магніт, притягає увагу відпочивальників. Тут же, у «Карпатах», за його спільним з Левом Грицаком задумом створено ландшафтний парк «Підгір'я». У своїх проєктах Володимир Кушнір ніколи не задовольнявся виключно рекомендованим будівельним матеріалом, не зважав на стереотипи та завжди намагався якнайкраще виконати доручену йому справу. Для інтер'єрного оздоблення санаторію «Карпати"косівську кераміку використав. Кожен поверх тут отримав своє тематичне оформлення, в тому числі і за допомогою фольклорної мозаїки, картин та інших художніх засобів митців Галичини. Ніде пам’ять про Володимира Кушніра не шанується так трепетно, з такою вдячністю та любов’ю, як у цьому санаторію, де робочий кабінет Володимира Кушніра навічно за ним закріплено. Тут, як сказав у своєму виступі Лев Грицак, йому створять меморіальну кімнату.
«Карпати» — вагома віха у будівельних звершеннях Володимира Кушніра, але не єдине його досягнення. Активно долучився, взяв участь у будівництві санаторіїв-тисячників «Кристал», «Алмаз», «Янтар», «Рубін», їдальні «Веселка», «Берізка», водолікарні, озокеритолікарні, курортній поліклініці, бюветі мінеральних вод № 2, Палаці культури «Мир» та житлових будинках.

Лауреат Державної премії України з архітектури

Володимир Кушнір — лауреат Державної премії України з архітектури за спорудження санаторію «Карпати». Здобув це визнання у 1993 р. Двічі, у 2008 та 2009 роках, лауреат Національної премії України в галузі ландшафтної архітектури і дизайну «Україна квітуча». Депутат Трускавецької міської ради перших двох демократичних скликань. Успішно реалізував ідеї мозаїчного панно за тематикою творів Кобзаря на фасаді Палацу культури імені Тараса Шевченка у Трускавці. Оформлення та відкриття у віллі «Гопляна» прижиттєвого музею народного митця Михайла Біласа — також його проєкт. Він же був і першим директором музею. Автор та співавтор декількох книг та фотоальбомів, невтомний популяризатор української мови, культури, мистецтва.

Маємо пам’ятати

Меморіальну таблицю на фасаді будинку по вулиці Бориславській, 36, де прожив останні роки життя Володимир Кушнір освятив отець-декан Петро Івасівка. Правдивим патріотом та щирим жертводавцем, людиною з Богом у серці назвав отець Володимира Кушнра, якого добре знав особисто. Крім отця, багато добрих слів про пана Володимира сказали люди, які його добре знали і які з ним працювали: Роман Домінко, Ярослав Русенко, Анатолій Медведєв, Ігор Ліщинський, Лев Грицак. Інтелігентом був, вірою у притягальну силу добра та любов’ю до людей жив. Таких людей, як наголосив міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, треба шанувати. На завершення церемонії відкриття меморіальної таблиці син Володимира Кушніра, Зіновій Кушнір, який сьогодні працює начальником відділу архітектури та містобудування Трускавецької міськради, щиро подякував всім присутнім за пам’ять про батька. Ініціатива вшанування пам’яті Володимира Кушніра належить Трускавецькому туристичному кластеру «Раймунд Ярош» та особисто голові цієї громадської організації Миколі Іванику.